Хто такі слов’яни, як Голодомор впливає на нас сьогодні та що сталося на Чорній раді. «Бабель» зібрав 10 книжок з історії України — і додав до них одну про вікінга, який одружився з київською князівною

Російсько-українська війна з 2014 року загострила суспільні дискусії про історію України та історичну памʼять. Регулярні заяви та статті президента рф путіна, де він розмірковує про історію росії, України та Київської Русі, можна назвати псевдоісторичними. Але вони породжують запитання, у чому саме він помиляється та як усе було насправді. «Бабель» зібрав 11 книжок українських та іноземних істориків, які допоможуть краще розібратися в історії України — від домодерної історії словʼян до кривавої бані двох світових війн у ХХ столітті.

«Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» Тімоті Снайдера

Монографія американського історика, професора Єльського університету Тімоті Снайдера. Кривавими землями Снайдер називає країни Східної та Центральної Європи, що в першій половині ХХ століття опинилися між нацистською Німеччиною та СРСР. За його підрахунками, від дій двох імперій тут загинули майже 14 мільйонів людей. Дві третини з них — від рук нацистів.

Снайдер опонує уявленню про Голокост як про індустріальний спосіб винищення людей і наголошує, що більшість жертв загинули навіть не в концтаборах — їх просто розстріляли в їхніх селах і містечках. Особливу увагу Снайдер приділяє спільним рисам двох тоталітарних режимів і двом «політикам голоду» — сталінському Голодомору в Україні та німецькому Der Hungerplan на окупованих територіях, який вбив приблизно 4,2 мільйона людей.

«Криваві землі» стали книгою року в багатьох західних виданнях — The New York Times, The Atlantic, The Financial Times, The Telegraph, The Economist, The Independent. У 2012 році книга отримала історичну премію імені Казімєжа Мочарського.

«Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, памʼяті та історії (1980-ті — 2000-ні)» Георгія Касьянова

Праця Георгія Касьянова — українського історика, завідувача відділу новітньої історії та політики Інституту історії України НАНУ, колишнього професора кафедри історії Києво-Могилянської академії. Перше видання праці вийшло у 2010 році під назвою «Danse macabre: голод 1932—1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії».

Касьянов досліджує не лише перебіг трагічних подій Голодомору, але й історичну памʼять про них — уявлення сучасних українців і вплив штучного голоду на Україну загалом. Автор описує сприйняття Голодомору в суспільстві на різних етапах — історію його забуття в радянські часи, перший інтерес у незалежній Україні та інтерпретацію тих подій зараз, зокрема й у політичній площині.

У нове видання 2019 року Касьянов додав велику передмову, деякі матеріали та частково відредагував останню частину праці, де розмірковує про сутність професії історика і про вплив на неї суспільства, соціального досвіду та політичної конʼюнктури.

«Походження словʼянських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі» Сергія Плохія

Сергій Плохій — американський та український історик, професор кафедри української історії в Гарвардському університеті. Працює у США, оригінали його праць видані англійською мовою.

У цій монографії Плохій детально розбирає походження та історичний розвиток східних словʼян і деконструює уявлення про них як про «один народ», перенесений зі стародавньої епохи в сучасний світ. За допомогою різних джерел він аналізує історію ідентичностей східних словʼян від хрещення Русі до середини XVIII століття — як вони сприймали себе та одне одного, що спільного та відмінного було в їхніх життях і культурах. І найголовніше — як на цій основі сформувалися сучасні нації та чому вони різні.

«Подолати минуле. Глобальна історія України» Ярослава Грицака

Ярослав Грицак — український історик, професор Українського католицького університету та директор Інституту історичних досліджень ЛНУ ім. І. Франка. За структурою ця праця схожа на підручник тим, що описує майже всі етапи історії України — від ранньословʼянського періоду та Київської Русі до двох світових війн і здобуття незалежності. Але це не підручник, бо автор не викладає основні історичні факти, а пропонує власну інтерпретацію того, як різні епохи впливають на сучасність. А також зачіпає тему історії України як пограниччя між різними світами — західним і східним, християнським та ісламським, навіть між варягами та греками. Грицак формулює проблеми, які випливають з нашої історичної спадщини, і шукає шляхи, як їх розʼязати.

Праця Ярослава Грицака викликала дискусії та суперечки. Її різко розкритикував інший історик, колишній голова Українського інституту національної памʼяті Володимир Вʼятрович. Грицак опублікував свої відповіді на аргументи Вʼятровича у Facebook.

«Скоропадський, Маннергейм, Врангель. Кавалеристи-державники» Дмитра Шурхала

Дмитро Шурхало — журналіст, автор програми «Історична Свобода» на «Радіо Свобода». Його книга не наукова монографія, а журналістське дослідження, яке автор ґрунтовно побудував на історичних джерелах.

Гетьмана Павла Скоропадського часто порівнюють з іншими політиками доби УНР — Симоном Петлюрою, Михайлом Грушевським і Володимиром Винниченком. Шурхало заходить з іншого боку — порівнює його з баронами Карлом Густавом Маннергеймом і Петром Врангелем. З ними у Скоропадського було більше спільного.

Усі троє були не просто російськими генералами, а привілейованими кавалеристами Першої гвардійської кавалерійської дивізії. Маннергейм і Врангель вчилися в Миколаївському кавалерійському училищі в Санкт-Петербурзі, а Скоропадський та Маннергейм служили в почту імператора. Усі троє брали участь не тільки в Першій світовій, але й у російсько-японській війні та були добре знайомі між собою. Врешті, усі троє стали на чолі різних держав після революції 1917 року. І лише держава Маннергейма — Фінляндія — втрималася.

«Студії з української етнографії та антропології» Федора Вовка

Єдина не сучасна книга в добірці. Федір Вовк (1847—1918) — український антрополог, етнограф та археолог, який вперше обґрунтував тезу, що українці мають власні, відмінні від інших словʼянських народів антропологічні риси та етнографічні особливості. За життя Вовк видав багато тематичних праць, а вже 1928 року у Празі вийшла його збірка — «Студії з української етнографії та антропології».

Видання 2015 року наразі найповніше, з ілюстраціями та фотографіями, які робив сам Вовк під час польових досліджень. Із цієї книги можна дізнатися майже все про життя українських селян — особливості землеробської культури, господарства, одягу, житла, звичаїв, шлюбних і поховальних обрядів. Текст автора супроводжують коментарі сучасних істориків, антропологів та етнографів.

«Велика війна 1914—1918 рр. і Україна. Історичні нариси»

Збірка статей різних українських істориків, які обʼєднані темою України часів Першої світової війни. Укладач видання — професор Інституту історії України НАН України Олександр Реєнт.

Історичну памʼять про Першу світову в Україні заступили собою подальші історичні події — революція, історія УНР, національно-визвольна боротьба, сталінські репресії та Друга світова. Але саме Перша світова заклала основи всіх цих подій. Ці статті торкаються різних питань — українців у російській та австрійській арміях, становища цивільного населення, біженства, політики росії та західних держав щодо українських земель, а також організацій, що допомогали народу й армії, в одній з яких, наприклад, починав набирати досвіду Симон Петлюра.

В останньому розділі автори пишуть про системну кризу Російської імперії, яку викликала війна, і про утворення УНР. Є інший том цього видання — «Мовою документів і свідчень». У ньому зібрані різні історичні документи, листи, телеграми та інші додаткові тексти.

«Чорна рада» Петра Кралюка

Професор Петро Кралюк — український філософ і письменник, голова вченої ради Національного університету «Острозька академія». Ніжинська чорна рада 1663 року — це козацька рада, на якій Івана Брюховецького обрали гетьманом Лівобережної України. Її скликали за наказом російського царя Олексія Михайловича, а московські спостерігачі відіграли в ній важливу роль. Двох інших кандидатів на гетьманство — Якима Сомка та Василя Золотаренка — згодом стратили.

Кралюк досліджує вплив цієї події на історію України, аналізує становище Лівобережної України під владою Москви та Правобережної, яка тоді належала Речі Посполитій. А ще розмірковує над тим, як зобразив ці події Пантелеймон Куліш у своєму романі 1857 року «Чорна рада. Хроніка 1663 року».

«Епоха Вітовта в історії України. 1387—1430»

Спільна робота українських і литовських істориків Бориса Черкаса, Генуте Кіркене, Дмитра Ващука, Альфредаса Бумблаускаса та Лорети Скурвідайте. Ця книга — ілюстрований вступ до історії України у складі Великого князівства Литовського.

Автори розповідають про історичний звʼязок українських і литовських земель та про роль князя Вітовта в історії України. Вітовт активно протистояв московській експансії та значно посунув кордони українських земель до Причорноморʼя, витіснивши татар. Крім того, у виданні описана й історія замків і фортець, які зʼявилися в Україні за часів ВКЛ. Також автори розмірковують про історичний двосторонній звʼязок українського тризуба та «стовпів» — герба Гедиміновичів.

«Стародавня історія України» Леоніда Залізняка

Леонід Залізняк — український археолог, історик, завідувач відділу археології камʼяної доби Інституту археології НАН України.

«Стародавня історія України» — це велика робота, матеріали для якої Залізняк збирав і упорядковував останні тридцять років. Автор починає з глобальних питань планетарних катастроф стародавніх епох, походження сучасної людини, історії верхнього палеоліту та прильодовикової Європи. А потім конкретизує ці епохи для українських земель, розмірковує про походження словʼян, вплив іранських і тюркських кочовиків. Та перекидає мости до перших союзів словʼянських племен і державних утворень Русі.

Бонус: «Гаральд Суворий — останній вікінг» Федора Андрощука

Федір Андрощук — український археолог, історик-скандинавіст, генеральний директор Національного музею історії України. Ця книга не про історію України, її головний герой — норвезький король Гаральд III Суворий, відомий як Останній вікінг. Після його смерті в 1066 році під час вторгнення в Англію завершилася епоха завоювань та експансії вікінгів у Європі.

Однак книга все-таки стосується й української історії. Гаральд був чоловіком дочки Ярослава Мудрого Єлизавети. І ще до того, як стати королем, певний час служив Ярославу, бував у Києві та взагалі багато подорожував. Наприклад, після Ярослава Гаральд служив візантійському імператору. Досліджуючи долю Гаральда, Андрощук розмірковує про широкий європейський контекст тієї епохи та місце Київської Русі в ньому.

Сучасну історію України ми творимо самі, а праці українських журналістів колись стануть історичними джерелами. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.