Запоріжжя — один з головних форпостів півдня України. Зараз там укріплюють оборону, а волонтери роблять бронежилети й експериментують — репортаж «Бабеля»

У Запорізькій області від самого початку війни росії проти України — складна ситуація. Окупанти змогли захопити кілька міст, зокрема Бердянськ і Мелітополь. У Мелітополі росіяни викрадають представників влади та місцевих проукраїнських активістів, вони також назначили нову «очільницю» міста — депутатку від ОПзЖ Галину Данильченко. Проте в самому Запоріжжі спокійно — місто готується до можливого наступу окупантів, готує оборону та налагоджує потужний волонтерський рух. На прохання «Бабеля» місцева журналістка Катерина Рождественська розказує, як зараз живе Запоріжжя.

Польова кухня «Танечка» і цех бронежилетів

Об’єднання волонтерів Запоріжжя «Паляниця» — новий рух допомоги, який з’явився на початку війни. Його ідейним натхненником став місцевий бізнесмен Василій Бушаров. У мирний час він багато займався культурними заходами в місті — організовував літературні вечори, перегляди фільмів просто неба. Зараз в його волонтерському обʼєднанні — кілька штабів по місту. На вході в один з таких суворі чоловіки у військовій формі запитують пароль — він змінюється щодня.

Дізнаємося пароль, називаємо, нас пропускають на територію. За залізними воротами ховається великий проммайданчик з ангарами, на якому раніше було меблеве виробництво. Об’єднання задіяно в багатьох напрямках — це й виробництво буржуйок і протитанкових їжаків, пошиття одягу для військових, збір гуманітарної допомоги, приготування їжі та багато іншого.

Занурюємося трошки вглиб майданчику і бачимо польову кухню з головним кухарем — Олексієм. Жартуючи, він розливає по тарілках запашний гороховий суп.

​​— У середньому ми готуємо щодня на 560—650 людей, — каже Олексій. — Годуємо волонтерів, які працюють тут, Тероборону, годуємо блокпости, поліцію, Нацгвардію. І якщо їжа залишається, ми роздаємо бабусям, які вдома лежать. Набираємо в цебра, і хлопці відносять.

Олексій розповідає, що меню різноманітне: борщ, супи, солянка, плов, каші. Кухарі виходять з наявних продуктів і намагаються готувати все на м’ясі, на курячому бульйоні, із засмажкою, щоб не було прісне.

У мирний час Олексій працював інструктором гірського пішого туризму, віддав цій справі 20 років життя. Має освіту кухаря — закінчив ПТУ.

Густий пар валить із польової кухні, на якій написано «Танечка».

​​— У мене дружина в Мелітополі застрягла, — пояснює Олексій, чому саме це ім’я написано на кухні. — Там зараз орки. А 8 березня мені музей «Фаєтон» пригнав ось цю красуню. Я ніколи не думав, що готуватиму на такий штуці. І з 8 березня її звуть Танечка, як за часів Другої світової війни солдати називали свої танки іменами своїх дівчат. Для мене зараз танк — це польова кухня, яку звуть Танечка на честь моєї дружини.

На самому підприємстві працюють зварювальники. Люди працюють і всередині, і на вулиці, виробляючи буржуйки, протитанкові їжаки. Повз провозять металеві заготовки під пластини для бронежилетів. Розробкою самих жилетів займаються теж тут.

​​— Усе, що ми тут робимо, для мене вперше, — розповідає Олена, у мирному житті дизайнерка і власниця ательє в Запоріжжі. — Було завдання зі звичайного розвантаження зробити розвантаження під два магазини — зробили, щоб розвантаження пройшло тестування. Наступне завдання — зробити лекало і повторити перевірений бронежилет разом із розвантаженням. Ось він уже готовий, ми вчора його зробили за один день. Теж пройшов тестування.

Хімічні грілки й експерименти

Ще одне велике волонтерське об’єднання в Запоріжжі називає себе «Шо ти, дядя?» і займається експериментами. Зокрема, вони виробляють хімічні грілки. Їх, наприклад, можна покласти в кишеню, аби гріти руки.

Біля «лабораторії» нас зустрічає хлопець на імʼя Антон і запрошує у приміщення. Мішки з металевою стружкою, тирсою, пачки із сіллю, шприці, зіп-пакетики, невеличкі настільні ваги.

— При 10 мг води, що додається в пакетик, температура досягає 50 градусів, — пояснює Антон технологію. — Якщо налити вдвічі більше води, реакція піде швидше, температура досягне близько 80 градусів, але тривалість реакції зменшиться.

Проста тирса, що залишається після виробництва, не підходить. Для рецепту потрібен саме дерев’яний пил, який часто просто викидають, бо з нього вже ніякої користі. Тому найти цей інгредієнт складно. Однак хлопці вже міркують над тим, як можна переробляти тирсу на пил.

Антон каже, що це не основна їхня діяльність, вони витрачають на це кілька годин на день. Утім, за три дні волонтерська банда зробила вже 300 таких пакетиків.

— Віддаємо коробочки військовим на додаток до чогось іще. Інструктуємо, але часто нам потім передзвонюють і запитують, як це працює. Тож думаємо над створенням інструкції.

Волонтери кажуть, що вже є схвальні відгуки — пакетики працюють. Не зовсім так, як розраховували в «лабораторії», але функцію з тепла виконують.

Слова підтримки для окупованих міст

Наступна зупинка — Волонтерський штаб Запоріжжя, де члени ОГО (Об’єднання громадських організацій Запоріжжя) зібралися на флешмоб «Слова підтримки для окупованих міст». На вході до штабу замість килимка лежить російській прапор.

У штабі проходить флешмоб на підтримку тимчасово окупованих росією міст. Пропрацювавши кілька годин, віддаємо три плакати: Запорізька область зі словами підтримки для окупованих міст, Херсонська область та окремо Маріуполь, який вже другий тиждень потерпає від обстрілів і блокади з боку військ рф.

Робимо спільну фотографію з волонтерами, прикріплюємо плакати на стіну. Тепер час для інформаційної кампанії. Мешканці окупованих міст мають знати, що про них ніхто не забув.

Штаб збирає гуманітарку та співпрацює із соцзахистом Запоріжжя, годує військових і плете сітки. Оксана — одна з організаторів процесу, а у мирному житті маркетолог в IT-компанії — розповідає, що вони також збираються виготовляти тушонку.

— Нам привезли два ящики м’яса, і робити бульйон або суп на м’ясі — це чудово, але куди дівати решту. А друге найголовніше питання — м’ясо ти не сильно віддаси на блокпости або ще кудись. Якщо є якась польова кухня, то окей. Тому тушонка — це оптимальний варіант, аби м’ясо не зіпсувалось і пішло в діло.

У тестовій партії було 11 баночок, і зараз волонтери активно шукають автоклав, щоб перевести експеримент вже у виробництво.

«Бабель» потребує підтримки читачів більше, ніж будь-коли. Якщо для вас важливо те, що ми робимо, будь ласка, скиньте нам донат!