У прокат виходить фільм «Насолода» — про карʼєру молодої порноакторки. Ми переглянули його разом із правозахисницею та колишньою секс-працівницею Аліною Сарнацькою

Двадцять четвертого лютого компанія «Артхаус Трафік» випускає в український прокат стрічку шведської режисерки Ніньї Тюберґ «Насолода». Це фільм 2021 року, що розповідає про перші кроки в кар’єрі молодої порноакторки, яка приїхала зі Швеції до Лос-Анджелесу. Фільм є своєрідним творчим дослідженням порноіндустрії. Режисерка десять років вивчала цю сферу і спілкувалася з людьми, які в ній працюють. Задля натуралістичності більшість ролей у фільмі грають реальні порноактори. Деякі моменти у стрічці можуть шокувати: наприклад, коли на весь екран кілька секунд показують ерегований пеніс. Так, це кіно для дорослих і про дорослих. А однією з головних тем, які розкриває фільм, є свідомість вибору. На прохання «Бабеля» стрічку переглянула Аліна Сарнацька, менеджерка з розвитку «Клубу Еней», громадської організації, що займається протидією насильству щодо секс-працівниць, — колись вона сама займалася секс-роботою. Після перегляду ми розпитали Аліну про те, наскільки режисерці вдалося розкрити тему порноіндустрії та життєвих обставин, у які потрапляють акторки.

Мені дуже сподобалось, що у фільмі немає моралізаторства чи стигматизації порноіндустрії. Фільм знятий так само, як кіно про дівчат-моделей з фешн-бізнесу. Це великий плюс картини. Бо є такий застарілий стереотип, що мистецтво обов’язково має виховувати суспільство і впливати на молоде покоління. Але ж важливо, щоб історія не залишила байдужим і була правдивою. Такі фільми допомагають нам краще зрозуміти інших людей. Режисерка «Насолоди» не намагається нас вразити неймовірним перебігом подій чи викликати сльози. Фільм доволі веселий, принаймні, не сумний. Це просто історія про життя звичайної порноакторки, з амбіціями, але схоже, без визначних талантів. Дівчина мріяла працювати в порно, вона пробує, щось виходить, щось не виходить. Як і в будь-якій іншій роботі.

Фільм не показує роботу в порно у рожевому світлі. Я б однозначно не стала говорити про те, що фільм пропагує зйомки в порно чи секс-роботу. Так взагалі неправильно ставити питання. Адже якби йшлося про фільм, що розказує про фешн-індустрію, то навряд би когось хвилювало, що хтось може надихнутися цією історією. Хоча робота професійної фешн-моделі важка і має багато своїх неприємних нюансів. Я знайома з дівчатами, які працювали моделями у фешн-бізнесі у Кореї. Їх змушували сильно голодувати, під час зйомок вони навіть не могли пити воду, бо через це ніби живіт більшим стає. Їхнє здоровʼя постраждало. Але ж суспільство все одно ставиться до такої роботи схвально.

У казках і легендах використовується сюжет про жінку, яка потрапила у складні обставити і її потрібно визволяти з біди. Такий собі літературний міф. Згодом виник підвид цього сюжету — історія про пропащу жінку. Її також потрібно рятувати, зокрема від самої себе. Це перекочувало у кінематограф. Майже всі фільми про секс-працівниць базуються саме на такому міфі. Причина зрозуміла — трагічні історії викликають більше співчуття у глядача. Тому в масовій уяві трафікінг і секс-робота змішалися докупи. Хоча насправді для України найчастіше прояв трафікінгу — це хлопці, у яких відібрали документи за кордоном і змушують працювати в цеху. Цей міф сильно викривлює реальність і не найкращим чином впливає на життя секс-працівників. Зокрема через таке сприйняття, законодавство більшості країн криміналізує цю сферу діяльності. У «Насолоді» режисерці вдалося повністю обійти патріархальний наратив про «пропащу красуню». Героїня не потребує, щоб її рятували. Як і більшість секс-працівниць у реальному житті.

У нашій країні немає таких порностудій, які показані у фільмі, бо виробництво порно у нас поза законом. Ризиковано вкладатися у цей бізнес, якщо через його нелегальність можна будь-якої миті все втратити. У нас дівчата і хлопці займаються вебкамом, бо це не потребує надзусиль чи великої суми для старту. Але навіть вони вимушені жити з постійною осторогою, що може прийти поліція. Тому люди, які вирішили зайнятися цією роботою серйозно, змушені їхати за кордон, до тих країн, де порно легальне.

Іноді корумповані правоохоронці переслідують вебкам-моделей задля отримання хабаря. Я знаю пару, яка знімала свій секс і викладала ролики на порноресурси. На них вийшли поліцейські, стали вимагати дві тисячі доларів, вони заплатили, але потім ситуація повторилася. Тому вони поїхали в іншу країну і зараз продовжують знімати хоум порно. Прикро те, що вони не хотіли покидати Україну. Їх змусили. Тепер вони платять податки іншій державі й витрачають свої гроші там. На жаль, я знаю багатьох людей, яких у такий спосіб переслідують. Моделі вимушені їхати за кордон і через те, що все частіше великі вебкам-студії відмовляються працювати за нелегальними схемами. У цьому бізнесі також є етика. Власники студій хочуть, щоб все було законно і прозоро.

У фільмі є момент, коли героїня говорить, що її в дитинстві зґвалтував батько. На мій погляд, це не дуже гарне рішення у сценарії, бо у глядача може скластися враження, що саме ця подія зрештою привела дівчину у порно. Насправді зґвалтована батьком людина може працювати і у вашому офісі, і взагалі будь-де. До секс-роботи це відношення не має. Зате мені сподобалось, що у фільмі не підіймають тему наркотиків. Бо це ще один стереотип: якщо героїня порноакторка або секс-працівниця, то вона зловживає певними речовинами. Так, серед низько оплачуваних секс-працівниць є люди, які вживають наркотики, бо через їхню хворобу така робота є доступним способом дістати гроші. Але серед тих, хто має високу або середню ціну на свої послуги, людей, які вживають наркотики, не більше ніж, наприклад, серед айтішників. А якщо говорити про порноакторів, то їм взагалі потрібно бути у гарній фізичній формі, а наркотики цьому не сприяють.

У фільмі чітко показано, що робота порноакторки — це свідомий вибір героїні. Мені це сподобалося. Немає такого, що її хтось заманив чи обманув. Є люди, яким здається, що на подібний крок людина може піти лише з відчаю. Це повʼязано з тим, що більшість зайнятих у секс-роботі — жінки. Зараз ця патріархальна риторика трохи змінюється, бо у секс-індустрію все частіше йдуть і чоловіки. Коли ми говоримо про секс-працівниць, то для того, щоб усі повірили, що така робота є вільною волею жінки, вона має бути щасливою щосекунди. Якщо вона скаже, що їй щось не подобається, то одразу почнеться: це неправильно, це насилля. Але чи знаєте ви хоч одну роботу, на якій все завжди добре? Я знайома з жінками, які важко працювали у шахтах. Їм там не подобалося, але через це ніхто б не поставив під сумнів свідомість їхнього рішення бути на такій роботі.

У фільмі немає кохання, просто тут ця тема взагалі не підіймається. Не потрібно думати через це, що робота у порно чи секс-робота — лише для самотніх. Більшість секс-працівниць, з якими я знайома, мають партнера, інша справа, що вони часто не розповідають їм, чим займаються. У секс-роботі та вебкамі багато дівчат працюють вахтовим методом. Приїхала на три дні до столиці, відпрацювала — поїхала додому, а близьким каже, що вона офіціантка. Звісно, робота у порно має свою специфіку з точки зору приватного життя, тому найчастіше порноакторки та актори зустрічаються зі своїми колегами. Деякі професії мають багато особливостей, і людині поруч потрібно звикнути та пристосуватися. Це природно.

До головної героїні усі інші люди на майданчику ставляться з повагою. Вона змінює знімальні групи та агенції, але на жодній зйомці її не принижували, не вдавалися до реального насилля. Ігрове насилля, звісно, було, бо там чимало БДСМ-сцен, але це інша справа: усе відбувається контрольовано, зі стоп-словами. Впевнена, що так воно і працює в цивілізованій порноіндустрії. Для того щоб це підкреслити, часто в кінці порнофільму чи епізоду в акторки беруть інтерв’ю, в якому вона ділиться своїми враженнями від зйомки. Як у будь-якому бізнесі: якщо ти будеш поводитись із людьми жорстоко, з тобою просто не схочуть мати справу. Ми звикли до образу сутенера з американських фільмів, який носить золотий ланцюг на шиї та б’є своїх дівчат. Насильство до секс-працівників існує і в Україні, але причину тут варто шукати в тому, що секс-індустрію поставили поза законом. Якби все було легально, адміністратори борделів скоріше б нагадували звичайних менеджерів.

У «Клубі Еней» ми навчаємо секс-працівників з багатьох міст України, як захистити себе у ситуації насильства. Таке навчання у нас проводять самі секс-працівники, діляться життєво необхідною інформацією — як визначити ризиковані ситуації, як діяти, куди можна звернутися. Хоча більшість дівчат, які працюють у київських борделях, не нарікають на своїх роботодавців. Часто навіть буває, що є черга з охочих працювати у певному місці. І немає такого, що їх хтось тримає. Коли вони хочуть піти з роботи — вони йдуть. Якщо ти хочеш, щоб твій бізнес приносив прибуток, ти мусиш ставитись до людей нормально.

Зйомки у порно — це праця, і у фільмі це чітко показано. Актори, з якими я спілкувалася, кажуть, що це дійсно доволі важко. Секс — фізична активність. І коли зйомки тривають багато годин, це зазвичай сильно виснажує. Часто актори не відчувають збудження. Хоча впевнена, що людина, яка зробила свідомий крок у цю індустрію, має потяг до такої діяльності й, відповідно, часто кайфує. Але постійно кайфувати не можна. Серед журналістів, наприклад, є багато таких, які мріяли писати тексти, брати інтерв’ю. Це ж не означає, що вони кожного дня отримують однакове задоволення від праці.

Будь-який день приносить задоволення, коли відчуваєш підтримку читачів. Підтримайте «Бабель» донатом!