У Броварах розбився гелікоптер ― загинув голова МВС Денис Монастирський. Він любив Реріха і театр. Великий профайл міністра

Вранці 18 січня 2023 року в Броварах розбився гелікоптер. На борту загинули міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, його перший заступник Євгеній Єнін і державний секретар Юрій Лубкович. Посаду міністра Монастирський обійняв два з половиною роки тому. Тоді ж кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко написала про нього великий текст. Про Монастирського нам розказали його друзі та критики, одногрупники, колишні керівники, колеги й підлеглі. У день загибелі міністра ми знову публікуємо цей профайл про його життя.

Театральний гурток, центр Реріха і Хмельницький університет права

Денис Монастирський народився у Хмельницькому в червні 1980 року. У школі ходив у театральний гурток. Пізніше зацікавився вченням художника Миколи Реріха і в 16 років приєднався до Подільського культурно-просвітницького центру Реріха. Там вивчали творчість родини Реріхів, роботи філософів-космістів, відкривали бібліотеки.

У 1997 році Монастирський закінчив школу і вступив на юридичний факультет до Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова. Це був молодий виш — його створили в 1992 році, а в 1995-му він став державним університетом. Через багато років він стане кузнею кадрів партії «Слуга народу». Серед його випускників нинішній перший віцеспікер парламенту Руслан Стефанчук, його брат, депутат СН Микола Стефанчук, ще один «слуга» Володимир Ватрас та інші. На одному курсі з Монастирським навчався і Сергій Нижний. Пізніше він стане консультантом і другом Володимира Зеленського та зіграє важливу роль у карʼєрі Монастирського.

У 1999 році ректором Хмельницького університету став Віталій Олуйко. «Чому у нас зʼявлялися такі, як Монастирський і Стефанчук? Тому що ми самі шукали нашого студента за шкільною партою, збирали вершки, у нас були найкращі студенти, сильна конкуренція, КВН», — згадує він майбутніх «слуг».

Однокурсник Монастирського і нардеп від СН Володимир Ватрас розповідає, що вже тоді майбутній міністр бачив себе політиком, багато читав, захоплювався філософією. Спільні знайомі говорили, що «далеко піде... Коли ми всі йшли гуляти, він ішов у центр Реріха». Коли в кінці девʼяностих в університеті організовувалося студентське самоврядування, Монастирський увійшов до студради.

У 2000 році Стефанчук, який після випуску залишився працювати в університеті, покликав третьокурсника Монастирського в науково-дослідну частину — там співробітники та студенти займалися наукою і готували законопроєкти. Монастирського та Ватраса Стефанчук призначив методистами. Це була перша офіційна робота майбутнього міністра — він організовував наукові конференції та круглі столи. Стефанчук каже, що тоді з вибором не помилився: «Денис виявився тим, хто може формувати наукову діяльність університету».

Верховна Рада і захист кандидатської

У 2002 році Монастирський закінчив університет із червоним дипломом. Далі з карʼєрою йому допоміг ректор Віталій Олуйко. Оскільки у Хмельницькому університеті аспірантури не було, він запропонував Денису продовжити навчання в аспірантурі Інституту держави і права імені Корецького, а потім повернутися викладати в рідний виш. Навчання в аспірантурі Монастирському оплатили. За цією схемою аспірантуру закінчив і Стефанчук.

Тоді ж, у 2002 році, Олуйко виграв вибори на своєму окрузі і став народним депутатом. Він покликав Монастирського до Києва працювати помічником: спочатку на ставку, як держслужбовця, потім на громадських засадах. Монастирський багато працював над законопроєктами. «Ми з ним зареєстрували 118 проєктів. Він готував, залучав студентів, викладачів, вони шукали проблемні питання, які ми намагалися вирішити. Багато проєктів вдалося проголосувати — зміни до Сімейного, Цивільного кодексів, наприклад, — згадує Олуйко. — Багато хто з депутатів мені заздрили, говорили, що в мене найкращий помічник. Хтось носив портфелі, а Денис дійсно працював. Він був молодий, і з нього можна було ліпити професіонала». Поки Монастирський працював помічником, він закінчив Українську школу законотворчості при Інституті законодавства Верховної Ради. Там депутатів та їхніх помічників навчають писати закони.

У 2006 році депутатська каденція Олуйка закінчилася, він і Монастирський повернулися до Хмельницького університету. Монастирський очолив науково-дослідну частину при університеті і викладав студентам теорію держави і права. У 2009-му Монастирський захистив кандидатську дисертацію «Стабільність закону: поняття, суть і фактори забезпечення» і став доцентом.

«В майбутнє через культуру», стажування у США

Монастирський навчався, працював, викладав і весь цей час цікавився історією і старожитностями.

У 2000 році член правління центру Реріха Ігор Ерметов створив громадську молодіжну організацію «В майбутнє через культуру». Монастирський став її співзасновником, а коли Ерметов переїхав до Києва — главою.

У 2002—2004 роках організація запустила аматорську театральну студію «Живе слово». Ерметов розповідає, що Монастирський сам грав у кількох виставах, приміром, у пʼєсі Григорія Горіна «Забути Герострата!» і «Антигоні» Софокла. У театрі Монастирський навчився чітко і виразно говорити.

«В майбутнє через культуру» проводила зустрічі зі студентами і залучала їх до «трудових загонів» — вони допомагали реставрувати культурні памʼятки, приміром, палац Сангушків у Ізяславі.

Під час однієї із зустрічей зі студентами Монастирський познайомився зі своєю майбутньою дружиною Жанною. Зараз у них двоє синів. Від 2018 року Жанна Монастирська працює в Держбюро розслідувань. Вона очолює відділ представництва і судово-аналітичної роботи управління правового забезпечення.

У 2009-му Монастирський виграв конкурс за програмою Сommunity Сonnections, який проводила американська компанія Global ties KS. Він і ще девʼять переможців поїхали до США стажуватися і дивитися, як працюють волонтерські організації. «Ми їздили в Канзас-Сіті, провели там три тижні, знайомилися з організаціями, які використовували працю волонтерів. Жили в сімʼях, паралельно вивчали культуру і вдосконалювали мову», — згадує Руслан Рохов, який був із Монастирським в одній групі. Через три роки, в 2012-му, Монастирський виграв національний конкурс «Волонтер року» з проєктом молодіжних трудових загонів.

Робота з Антоном Геращенком, відбір прокурорів і глави ДБР, Hillmont partners

Після Євромайдану Монастирського знову покликали працювати в Київ. Восени 2014-го соратник глави МВС Арсена Авакова — Антон Геращенко, пройшов до парламенту за списком партії «Народний фронт» (НФ). Він шукав помічника — хорошого юриста для роботи з законопроєктами. За рекомендаціями Геращенко пішов до свого друга Сергія Нижного — той порекомендував однокурсника Монастирського.

Влітку 2015 року стартувала перша реформа прокуратури. Її частиною були відкриті конкурси з відбору керівників місцевих прокуратур. Чотири регіональні конкурсні комісії сформували Верховна Рада і ГПУ — по три особи від кожної. Від парламенту в кожну комісію потрапили два депутати і один громадський працівник. Жоден депутат від НФ в комісії не пройшов, але щонайменше три громадських представники були повʼязані саме з цією партією. Денис Монастирський і адвокат Тетяна Зелькіна були помічниками депутата Антона Геращенка, а Олександр Остапенко в 2014-му балотувався до парламенту за списком НФ. Такий розподіл квот викликав багато питань про вплив на відбір майбутніх прокурорів члена НФ, глави МВС і друга Геращенка — Арсена Авакова. Ми запитали у Геращенка, чому саме його помічники потрапили в комісії, він відповів, що «рекомендував їх, як чесних і професійних співгромадян». Марина Цапок, яка в той час працювала керівником відділу Генпрокуратури з питань реформи, каже, що «темної руки Авакова» в комісіях вона не помічала.

У 2016 році Монастирський потрапив ще в одну конкурсну комісію — її члени вибирали першого керівника Держбюро розслідувань. «Я трохи здивувався, коли побачив, що Денис у комісії. Раніше він не цікавився правоохоронними органами, займався більш глобальними питаннями», — згадує його колишній однокурсник, депутат СН Володимир Ватрас. Членів цієї комісії затверджували Кабмін, президент і парламент. Двадцять девʼятого лютого 2016 року за квотою уряду Арсенія Яценюка до неї увійшов Антон Геращенко. Але вже 2 березня його замінив його помічник Денис Монастирський. За словами депутата, який попросив не називати його імʼя, ймовірно, ця рокіровка сталася тому, що Монастирський був одним із авторів закону про ДБР і добре розбирався в темі.

Пізніше конкурс на главу ДБР активісти назвали непрозорим. За словами експерта Олександра Леменова, «Народний фронт» і «Блок Петра Порошенка» домовилися, що глава ДБР буде від «Народного фронту», а два заступника — від БПП. Монастирський проголосував за всіх трьох.

У травні 2016 року Антон Геращенко став одним із співзасновників Українського інституту майбутнього і привів туди Монастирського. Він зайнявся правоохоронними органами. Через рік, у березні 2017-го, інститут розробив дорожню карту для нового глави Нацполіції Сергія Князєва. Представив стратегію Монастирський. Він же був одним із авторів закону, який запустив реформу Нацполіціі.

У лютому 2017 року Монастирський пішов працювати в юридичну компанію свого одногрупника Сергія Нижного — Hillmont partners. Фірма вела справи проєкту Володимира Зеленського «Квартал 95» — займалася податками і судовими спорами. Приміром, адвокати заперечували заборону на вʼїзд в Україну акторові серіалу «Свати» студії «Квартал 95» Федору Добронравову. Але Монастирський, за словами радника компанії Ігоря Пугайка, справами майбутнього президента не займався — він відстежував зміни в законах і консультував клієнтів. «Він шукав слабкі місця в законодавстві, потім напрацьовував пропозиції, щоб ці прогалини прибрати. Його не цікавила комерційна діяльність», — згадує Пугайко, який вів у Hillmont partners «Квартал 95».

Команда Зеленського, робота в Раді, скандали і звинувачення

В кінці 2018-го Руслан Стефанчук запросив Монастирського в команду Володимира Зеленського, який вирішив балотуватися в президенти на виборах 2019 року. Стефанчук створював експертні групи за напрямками. Монастирський потрапив у групу з питань парламентаризму і правоохоронної системи. Він і Руслан Рохов, з яким вони разом їздили до США за волонтерською програмою, розробляли окремі частини плану реалізації виборчої програми Зеленського на перші сто днів. Коли мова зайшла про закон про зброю, Рохов і Монастирський опинилися по різні боки барикад. Рохов був за легалізацію, Монастирський — проти. Після довгих дискусій питання вирішили сформулювати ухильно. «Ми знайшли компромісне формулювання, яке пішло в програму «Слуги народу». Написали, що потрібен закон про зброю», — згадує Рохов. Але владі, на його думку, ближчою була концепція Монастирського. Після цього в оточенні Зеленського до Монастирського почали прислухатися і зробили офіційним членом команди.

Після перемоги Зеленського заступником глави Адміністрації президента став Руслан Рябошапка — він курирував судово-правовий напрямок. Монастирського Рябошапка планував забрати до себе в АП і доручити реформу правоохоронної системи. «Я знаю його з березня 2019 року — познайомилися на робочих групах. Він добре підготовлений в теорії, знав правоохоронну систему», — згадує Рябошапка. Але попрацювати в АП Монастирський не встиг. На парламентських виборах 2019 року він пройшов до парламенту за списками «Слуги народу». Йому дісталося високе 20-те місце. У Раді він очолив комітет з правоохоронної діяльності.

Відтоді депутати і різного роду активісти замислюються над питанням: Монастирський — людина Авакова чи ні? Рябошапка відповідає «так». На його думку, в парламент Монастирський потрапив «за квотою Авакова». Ті, хто вважають так само, кажуть, що Монастирський проводив через комітет вигідні Авакову закони, або навпаки — затягував розгляд невигідних. «Він робив усе, що йому говорив Антон Геращенко. Яскравий приклад — голосування щодо електрошокерів», — на умовах анонімності розповідає один з депутатів правоохоронного комітету. Йдеться про законопроєкт, який дозволяв поліції використовувати при затриманні електрошокери. Цей проєкт лобіював заступник Авакова Антон Геращенко. Десять громадських організацій були проти. Комітет Монастирського цей документ не схвалив і вирішив відправити на доопрацювання. Однак проєкт поставили на голосування, постанову про це вніс особисто Монастирський. За словами джерела «Бабеля» у ВР, із цим питанням глава комітету навіть ходив особисто до президента. Проте Рада проєкт не підтримала, а в день голосування на сайті МВС зʼявився великий матеріал на підтримку проєкту авторства Геращенка. Сам Монастирський каже, що робота з Геращенком не робить його людиною Авакова.

Як глава комітету, Монастирський намагався уникати конфліктів. «Коли він опинявся між двох вогнів, завжди хотів розпетляти і домовитися з усіма. Він неконфліктний, але турбується про свою репутацію і відверто неправильні речі від свого імені робити не буде», — розповідає один з колишніх колег Монастирського по комітету.

Але догодити всім не виходило. Монастирського часто критикував «Центр протидії корупції». Приміром, його звинуватили у спробі затягнути ухвалення закону, який посилював відповідальність за брехню в деклараціях про доходи чиновників. Монастирський від імені свого комітету попросив спікера парламенту Дмитра Разумкова направити проєкт закону на експертизу до Венеціанської комісії. Разумков так і зробив. Але в ЦПК стверджують, що такого рішення профільний комітет не приймав, а Монастирський просто хотів, щоб незручний для багатьох топчиновників і депутатів закон прийняли якомога пізніше. Остаточно закон вийшло прийняти тільки влітку 2021 року.

Ще один скандал повʼязаний з колишнім колегою Монастирського по комітету — колишнім радником Арсена Авакова, депутатом ОПзЖ Іллею Кивою. Журналісти з Bihus.info стверджують, що депутат підробив документи, необхідні для захисту кандидатської дисертації. Одну з довідок Киві видав тоді ще глава правоохоронного комітету Монастирський. Він підтвердив, що результати досліджень нардепа правоохоронний комітет уже використовує в своїй роботі. І хоча довести зворотне майже неможливо, скоріш за все, цю довідку Монастирський видав, не читаючи кандидатську Киви. Пізніше побічно це підтвердив помічник Монастирського Євген Крапивін: «Такі довідки видаються пачками всім, хто захищається за профільними спеціальностями і направляє дисертацію комітету».

Міністр Монастирський

Шістнадцятого липня Монастирський став главою МВС. До нього відомство сім з половиною років очолював Арсен Аваков. Щоб зібрати голоси депутатів на підтримку Монастирського, на засідання фракції СН приїхав Володимир Зеленський. Фракція, частина якої давно виступала за відставку Авакова, пропозицію президента підтримала.

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк каже, що Монастирський — логічний і правильний вибір: він щільно працював з тематикою МВС, брав участь у комунікаціях між президентом, премʼєром, Арсеном Аваковим і депутатами з цього напрямку. «Призначення Монастирського гарантувало певну спадкоємність у реформуванні МВС, яке триває», — вважає Подоляк.

Це призначення підтримує і Рябошапка, який часто критикує владу: «Він [Монастирський] добре теоретично підготовлений, знає правоохоронну систему. Один з небагатьох кваліфікованих людей у цій команді». Рябошапка вважає: якщо Монастирський і був людиною Авакова, то тепер, скоріше, гратиме на боці Офісу президента. «Якщо у Дениса буде стрижень, він зможе провести реформу в поліції і міністерстві».

Головне завдання Монастирського — реформа МВС. Планується, що міністру більше не будуть підлягати Національна гвардія і Прикордонна служба. Аваков віддавати ці повноваження не хотів. Монастирський готовий.

В кінці минулого тижня стало відомо, що він вніс до Кабміну три кандидатури своїх заступників — це Богдан Драпʼятий, Ігор Бондаренко та Мері Акопян. Двоє останніх працювали в МВС Авакова: Бондаренко очолює департамент інформатизації, Акопян займається питаннями євроінтеграції. Драпʼятий — людина Монастирського. Він очолює секретаріат правоохоронного комітету Ради, яким раніше керував Монастирський. Два джерела «Бабеля» в ОП і МВС також підтвердили, що Монастирський намагається узгодити з Офісом президента кандидатуру ще одного заступника — свого колишнього керівника Антона Геращенка. Поки рішення щодо цього немає.