Як люди полюбили собак? Зооархеологи зʼясували, із чого почалася їхня дружба у льодовиковому періоді. Переказуємо статтю Sapiens про знахідки науковців

За даними різних років, собаки — стабільно одні з найпопулярніших домашніх тварин українців. Німецьких вівчарок, йоркширських терʼєрів чи просто безпорідних псів можна зустріти в кожній третій чи четвертій сім’ї. Із чого почалася ця дружба? Свіжі висновки зооархеологів свідчать, що приводом приручити собаку — на той час іще вовка — стали холод льодовикового періоду та мʼясна дієта первісних людей. Згодом собаки стали настільки важливими для людей, що їм влаштовували пишні поховання — такі ж, як для знаті. І на будь-якому етапі розвитку людства собакам знаходилась своя важлива роль. З дозволу видання Sapiens переказуємо статтю про найсвіжіші знахідки вчених.

Задовго до того як люди одомашнили кіз і корів — і навіть до свого першого врожаю пшениці чи кукурудзи, вони приручили вовків. Це був тепер уже вимерлий вид вовка, пращур сучасних собак. У цьому зооархеологи — науковці, які за кістками та викопними артефактами досліджують минуле тваринного світу — не сумніваються. Як і в тому, що причиною для зближення людей та вовків став льодовиковий період.

Це була ідеальна співпраця. В умовах жорстких зим раціон наших пращурів складався переважно з мʼяса впольованих тварин. До протеїнової дієти людський організм не пристосований, надлишки їжі доводилось викидати. Їх і зʼїдали вовки, які натомість допомагали людям у полюванні. Чутливий нюх і фізична сила вовків допомагали впольовувати великих тварин на кшталт дикого кабана. Тож, як показують розкопки, 23 тисячі років тому в Сибіру вовки вже жили поряд із людьми: їхні кістки часто знаходять на одній території. Зооархеологи припускають, що частину вовченят люди забирали собі в табір. Так і відбулось приручення — вовки перетворились на собак. Коли за 10 тисяч років людство прийшло з Сибіру до Північної Америки, їх уже супроводжували пси.

Науковці припускають, що давні люди спали разом із собаками та разом грілися. А судячи з відмітин на деяких собачих кістках того періоду, інколи псів і зʼїдали — мабуть, у скрутні часи, коли з харчами було зовсім тяжко, або в ритуальних цілях. Загалом же давні мисливці шанували псів на рівні людей: трапляються багаті поховання собак, повні прикрас і різного роду речей. Деяких псів — можливо, успішних мисливців, проводжали на той світ із пишними церемоніями.

Із часом собаки виконували дедалі більше різних функцій. Наприклад, перевозили на собі чи на санчатах різні корисні речі. Охороняли двір від чужинців. Стерегли отари овець та череди корів — історики припускають, що без собак тваринництво могло б розвиватися зовсім інакше. Псів навіть використовували у війнах, зокрема шумерської цивілізації.

«Собака — наче швейцарський ножик. Здатний виконувати сотні ролей, він ставав для людей тим, чим ті хотіли в конкретний історичний момент», — каже зооархеолог Анджела Перрі. Ось тільки паралельно з тим, як полювання переставало відігравати для людства критично важливу роль, знижувався і статус собак. Дедалі частіше їх сприймали і як шкідників, що можуть поцупити їжу зі столу чи вкусити дитину. Життя псів перестало бути настільки важливим, як раніше, тож усе частіше люди їх убивали.

Собак вживали в їжу вкрай рідко та лише в окремих регіонах. Чимало кісток виявили на розкопках у розвинутому поселенні бронзової доби Ачемхоюк у сучасній центральній Туреччині, сотні — у давньогрецьких Мікенах. Однак здебільшого тоді собак їли у виняткових випадках — або під час ритуалів, або перед воєнними діями, «отримуючи» таким чином надприродні сили. З тією ж метою собак — найчастіше маленьких цуценят — приносили в жертву богам. Оскільки відбувалось це рідко, а регулярне вживання собак у їжу в більшості культур було табуйованим, ритуал набував особливої сакральності.

Уже 7 тисяч років тому собаки поширились по всій земній кулі. Опубліковані торік у журналі Science результати дослідження геному викопних решток показали, що особливості собак змінювались відповідно до способу життя й харчування людей довкола. Так, собаки, які жили серед фермерів Європи, вирізнялись здатністю перетравлювати крохмаль, якого чимало в зернових.

Протягом XX століття побутова необхідність у собаках майже зійшла нанівець. Полювання перетворилось на розвагу, оселю може захистити сигналізація, уночі зігріють ковдра чи опалення, ферми автоматизовані. Залишилась, по суті, єдина роль, із якою собаки справляються краще за більшість інших тварин і технологій — роль компаньйона, що була у них від самого початку.

Собаки вже тисячі років допомагають людям. А донати — допомагають журналістам!