На війні загинув журналіст і комунікаційник Олександр Бондаренко. Два роки тому ми написали про нього короткий текст, який так і не вийшов. Публікуємо його без змін на памʼять про колегу

У квітні 2021 року, після звільнення Юлії Мендель, Офіс президента (ОП) шукав нового прессекретаря президента. Найбільш вірогідним кандидатом наші співрозмовники в ОП називали колишнього журналіста й успішного комунікаційника Олександра Бондаренка. На випадок його призначення ми зробили короткий профайл. У червні того ж року прессекретарем став Сергій Никифоров, а текст про Олександра лишився в адмінці «Бабеля». Бондаренко передбачив повномасштабне вторгнення — за два дні до його початку він написав у Facebook: «Нас багато, ми сильні, розумні й завзяті. Ми переможемо. Слава Україні!». Двадцять пʼятого лютого, згадує його знайома Юлія Білинська, вона прийняла документи Олександра в Тероборону Шевченківського району Києва, а 26-го на своїй сторінці в соцмережі Бондаренко виклав фото автомата. Останній пост — 11 вересня 2022 року: «Десь у лісах під Харковом. Висуваємося далі». Олександр, за словами друзів, загинув минулого тижня під Кремінною на Луганщині. Ми публікуємо його коротку біографію, щоб ви більше знали про людину, яка загинула у війні за Україну.

Олександр Бондаренко — випускник Луганського національного університету за фахом «українська філологія». По закінченні навчання працював на Луганському кабельному телебаченні. Пізніше переїхав до Києва. У 2003—2004 роках працював на «Громадському радіо». У 2005-му, коли його закрили, влаштувався на «Перший національний». В кінці року представляв телеканал у військово-тактичних змаганнях для журналістів «Один день в солдатах». За допомогою цього проєкту влада хотіла популяризувати службу в армії. Капітаном команди у Бондаренка була Тетяна Чорновол.

У 2006 році Бондаренко разом з колегою Максимом Драбком близько року вів політичну програму «Точка зору». У ній ведучі і політики обговорювали головні теми дня. Програма тривала 15 хвилин і виходила з понеділка по пʼятницю. У 2007-му її ведучим став Юрій Громницький, а Бондаренка і Драбка керівництво каналу повернуло в новини. Один з їхніх колишніх керівників Ігор Федорів пояснив ротацію тим, що без «високопрофесійних матеріалів Максима і Сашка» новини багато втратили.

Невдовзі Бондаренко пішов з «Першого національного» і влаштувався в Українську службу ВВС. З 2007 по 2011 рік він робив там політичні новини, писав замітки і брав інтервʼю. У 2011-му кілька місяців пробував себе в ролі ведучого і редактора на каналі ділових новин UBR.

Вже у вересні 2011 року Бондаренко влаштувався на телеканал «Україна» журналістом департаменту інформаційного мовлення. Там він робив новини — для програм «Події» і «Події тижня».

На початку 2014-го на канал прийшло нове керівництво. Відносини з ним у Бондаренка не склалися, і після кількох конфліктів наприкінці року він пішов. Його колишні колеги згадують, що на той час Бондаренко був оглядачем з конкурентною зарплатою, але вже не горів роботою. Чітко знав, що хоче робити, міг відмовитися від завдань, які здавалися йому безглуздими, і хотів знімати «розумні сюжети».

Пʼять місяців, з січня по травень 2015-го, він працював головним редактором програми розслідувань «Інсайдер» на ICTV, виконавчим продюсером якої була відома журналістка Оксана Соколова.

Влітку 2015 року політтехнолог Василь Самохвалов і комунікаційник Максим Саваневський запропонували Бондаренку перейти в їхню компанію PlusOne — на ринку комунікацій вона з 2011 року. За цей час компанія зробила кілька роликів для Червоного Хреста і уряду Володимира Гройсмана — для Мінрегіону та Міністерства юстиції.

У 2017 році Бондаренко пройшов курс у Kyiv Academy of Media Arts — там він вивчав маркетингову стратегію.

У лютому 2018 року, як куратор спецпроєктів у PlusOne, Бондаренко озвучив прогнози агентства на наступний рік. Один з них стосувався розкладів перед президентськими виборами 2019 року. Головними претендентами Бондаренко вважав Петра Порошенка і Юлію Тимошенко. Про можливу участь у виборах Володимира Зеленського він згадав побіжно: припустив, що шансів у нього мало, але українські виборці можуть піднести сюрприз.

У серпні 2018 року PlusOne створила агентство стратегічних комунікацій та управління репутацією RMA (Reputation Management Agency). У новій структурі Бондаренко став керівником спецпроєктів.

У 2018 році він і група авторів випустили колективну монографію «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до дослідника». У числі співавторів була Національна академія СБУ і координатор групи інформаційного опору Дмитро Тимчук.

На початку 2020 року Бондаренко випустив блог «Три правила антикризових комунікацій для президента Зеленського». У ньому він розповів про головні комунікаційні помилки президента після авіакатастрофи українського літака в Ірані. Поради на майбутнє були простими: Зеленський має бути чесним, швидко реагувати і готувати команду до форс-мажорів.

У 2020 році Бондаренко знову пішов вчитися — цього разу маркетингу та управлінню проєктами в Genesis IТ School.

На місцевих виборах 2020 року Бондаренко і його команда супроводжували партію «Голос» у Львові. Ті посіли високе для себе третє місце і отримали майже 9 відсотків голосів. «Вони їх [«Голос»] врятували, але не були основним фактором», — розповідає про внесок піарників у виборчу кампанію співрозмовник «Бабеля», знайомий з партійними справами.

Кандидат від «Голосу» у Львівську міськраду Оксана Пужаковська в жовтні 2020 року писала: «Саша вміє розставити пріоритети і працювати оперативно в умовах невизначеності... Вміє згладжувати гострі кути і говорити, хто і що має на увазі. Ну і бонусом: він може заговорити таким ніжним басом і зачарувати дівчат до головокружіння».

У Олександра Бондаренка залишився син Михайло. Йому 16 років. Допомогти сімʼї можна за реквізитами 5375414144309886

Бондаренко Юлія Миколаївна