На Донбасі почастішали випадки домашнього й сексуального насильства, жінки бояться про нього говорити, а поліція ігнорує. Коротко переказуємо звіт Amnesty International
- Автори:
- Катерина Коваленко, Дмитро Раєвський
- Дата:
Сергій Моргунов / «Бабель»
Одинадцятого листопада міжнародна правозахисна організація Amnesty International презентувала нове дослідження про домашнє та сексуальне насильство на Донбасі. Дослідники стверджують, що збройний конфлікт загострив ці проблеми, а місцева поліція майже не реагує на заяви потерпілих. Згідно зі звітом, найчастіше насильниками є чоловіки-військовослужбовці або ті, хто вже повернувся з війни. Причиною агресії часто стають отримані травми — як фізичні, так і психологічні. Звіт Amnesty International базується на розмовах із потерпілими та свідками насильства на підконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей, а також на даних місцевих громадських організацій та поліції. «Бабель» прочитав документ та коротко його переказує.
Amnesty International проводила дослідження у січні — листопаді 2019 року на території Донецької й Луганської областей, яку контролює українська влада. І хоча у порівнянні з 2014—2015 роками рівень домашнього насильства в зоні бойових дій зменшився, він все ще залишається проблемою, йдеться у звіті. До таких висновків дослідники дійшли, коли опитали потерпілих жінок, їхніх родичів і друзів, а також працівників місцевих громадських організацій.
«Бабель»
«Я почула, що хтось кричить «Боляче! Боляче!» Думала, що підлітки побилися, бо голос був такий тонкий. Йду по доріжці, бачу, вона сидить на землі прямо, вагітна, коротка куртка, без шапки, без нічого. А він мечеться довкола і кричить на неї: «Та що ти! Іди додому! Нічого не було!» Вона каже «Це мій чоловік мене побив ногами, я вагітна, на четвертому місяці». Я кажу: «Вставай, замерзнеш». А було близько нуля десь. А вона каже: «Не хочеться жити, навіщо все це. Нехай я замерзну і помру».
Із січня по листопад 2019 року Amnesty International зафіксувала 27 випадків домашнього насильства в Донецькій та Луганській областях. Усі постраждалі — жінки, а кривдники — їхні партнери. Лише в чотирьох випадках поліція кваліфікувала напад як домашнє насильство та розслідувала його як адміністративне правопорушення.
«У неї чоловік був непоганий, але його контузило в зоні АТО, він почав пити і почав її бити. Нарешті вона якось прийшла до мене і розповіла, що він її б’є. Було складно побачити побої, оскільки в неї по всьому тілу був псоріаз через нерви, але вона сказала: «Доторкнися до моєї голови», і голова вся була вкрита шишками...
Одного дня вона прибігла до мене — він її побив, хотів зарубати, але пішов по самогон. Поки приїхала поліція, він закрився в будинку і кричав. Схопив одну дитину і погрожував зарубати сокирою. Він кричав: «Або ви йдете з двору, або я зарубаю дітей». Він був п’яний і не при тямі».
Одинадцять із 27 кривдників — теперішні чи колишні військовослужбовці. Але до поліції заявили лише вісім жінок, решта не зверталися, бо не вірять у покарання для кривдників. Три потерпілі пізніше забрали заяви під тиском кривдника або правоохоронців. Ще одну справу поліція закрила через брак доказів, попри зафіксовані побиття і заяву жінки про зґвалтування. Наразі кримінальні розслідування тривають лише за чотирма заявами, але жодну з них поліція не кваліфікувала за статтею про домашнє насильство. Злочини визначили як хуліганство або як нанесення тілесних ушкоджень.
«Він сказав: «Якщо хоч писнеш про це або якщо спробуєш мене покинути, я підкину гранату і вб’ю тебе. А коли повертатимусь на війну, то заберу твоє тіло і попрошу товаришів допомогти його поховати, і твоє тіло ніхто не знайде».
За 2017—2018 роки Amnesty International зафіксувала вісім випадків сексуального насильства на Донбасі. Серед них — два зґвалтування, одна спроба зґвалтування, решта — сексуальні домагання з боку військових. Більшість випадків сталися в Ясинуватському та Мар’їнському районах Донецької області та в Новоайдарському районі Луганської області. Це населені пункти поблизу лінії зіткнення, де перебуває велика кількість військових. Дослідники Amnesty International припускають, що насправді випадків сексуального насильства з боку військових набагато більше, але постраждалі неохоче говорять про це публічно. Вони відчувають сором та провину, а також бояться за своє життя. «Жінки на постраждалих від конфлікту територіях бояться розправи, зокрема через наявність зброї у кривдників. Крім того, вони живуть у середовищі, де думка та підтримка людей важливі для виживання, а коли постраждалим доводиться далі жити в тих самих маленьких громадах, де дислокуються солдати, виникають додаткові серйозні побоювання щодо конфіденційності та безпеки», — йдеться у звіті.
Лише один випадок сексуального насильства на Донбасі з 2017 по 2019 рік дійшов до суду. Солдат кілька разів зґвалтував жінку у Новомихайлівці (Мар’їнський район, Донецька область) у лютому 2017 року, а згодом погрожував їй, щоб вона забрала заяву з поліції. Вироку в цій справі досі немає.
Сергій Моргунов / «Бабель»