Протести проти Лукашенка в Білорусі в 1996—2020: в архівних фото

9 серпня в Білорусі відбулися вибори президента. За офіційними даними, з великим відривом переміг чинний президент Олександр Лукашенко, який керує країною вже 26 років. Однак дані спостерігачів і опозиції кажуть, що перемогла Світлана Тихановська. Незгодні з офіційними результатами жителі країни вийшли на протести, які жорстоко придушує ОМОН — силовики стріляють у протестувальників гумовими кулями, кидають у них світлошумові гранати, бʼють і затримують. Страйкують працівники підприємств, з державних телеканалів звільняються журналісти. Білоруси не вперше виступають проти чинної влади — таке було в 90-х, в 2006, в 2010 і в 2017 роках. «Бабель» згадує, як і чому вони раніше протестували.

Березень 1996 — квітень 1997 року. «Мінська Весна».

Протести почалися, коли жителі країни дізналися про плани президента Олександра Лукашенка укласти з Росією договір про Союзну державу, а також через референдум, який змінив символіку країни, надав державний статус російській мові і розширив повноваження президента.

Опозиція вважала референдум неконституційним. Під час акцій протесту ОМОН жорстоко розганяв людей, силовики били їх ногами і затримували (на одному з мітингів затримали більше сотні людей).

Березень 2006 року. «Плошча—2006».

Тоді Лукашенко переміг на виборах вже втретє. Акції почалися в день голосування, коли незгодні з офіційними результатами почали збиратися на Жовтневій площі в Мінську. Протести очолили опозиційні кандидати Олександр Мілінкевич і Олександр Козулін. Основна акція «День Волі» пройшла 25 березня. Тоді в мітингу взяли участь близько 10 тисяч осіб. Протестувальників жорстоко розігнав ОМОН, який кидав у них димові шашки і розпилював сльозогінний газ. Силовики затримали кілька сотень людей.

Грудень 2010 року. «Плошча—2010».

Протести знову почалися через результати президентських виборів — Лукашенко переміг з великим відривом (він набрав 79,65% голосів, друге місце посів Андрій Санніков з 2,43%). На перший великий мітинг жителі зібралися на Жовтневій площі в Мінську.

Протестувальники (за різними оцінками їх було від 30 до 50 тисяч осіб) вимагали провести повторні вибори — без участі Лукашенка. Влада не пішла на діалог — демонстрацію розігнали внутрішні війська, силовики затримали близько 800 осіб, в тому числі сімох кандидатів у президенти. Після цього опозиція організувала кілька менш масових акцій протесту.

Лютий — березень 2017 року. «Марш недармоїдів».

Цього разу люди вийшли на площі через декрет № 3 «Про запобігання соціального утриманства», який Лукашенко підписав в 2015 році. Протести почалися в лютому 2017 після того, як люди отримали «листи щастя» — повідомлення від податкової інспекції, яка вимагала виплатити «податок на дармоїдство». Демонстрації почалися з «Маршу обурених білорусів», який організували учасники президентських виборів 2010 року Микола Статкевич і поет Володимир Некляєв.

Серпень 2020 року.

З 9 серпня в Білорусі тривають масові протести проти фальсифікацій на виборах президента. Жителі країни вимагають перерахувати голоси і провести чесні вибори. За даними ЦВК, Олександр Лукашенко виграв з результатом 80% голосів, а за даними спостерігачів, правозахисників і активістів — у Лукашенка не більше 10% і перемогла на виборах опозиційний кандидат Світлана Тихановська. Демонстрації придушує ОМОН — людей закидують світлошумовими гранатами, розганяють водометами, по них стріляють гумовими кулями. За чотири дні затримали близько 7 тисяч осіб. Є загиблі — за даними МВС Білорусі, це одна людина, але правозахисники повідомляють про як мінімум трьох.