Мартін Скорсезе здійняв бучу щодо фільмів Marvel і тепер доводить, що це не кіно, а ринковий продукт. Коротко переказуємо його колонку в NYT

Мартін Скорсезе — один з найвідоміших і найтитулованіших кінорежисерів сучасності. На початку жовтня в одному з інтервʼю, говорячи про фільми Marvel, він заявив, що це не кіно, а радше парк атракціонів. Це спровокувало дискусію, яка розділила світ кіноіндустрії на два табори. Четвертого листопада Скорсезе опублікував колонку, у якій детально пояснив своє ставлення до фільмів про супергероїв. Він визнає, що ці картини добре зняті, проте в них немає естетики кіномистецтва. Такі фільми — просто ідеальні продукти, готові до негайного споживання. Тепер супергеройські кінофраншизи витісняють з великих екранів інші фільми, а стримінгові сервіси приходять на зміну кінотеатрам. theБабель нагадує, з чого почалася суперечка і хто брав у ній участь, а також коротко переказує колонку Мартіна Скорсезе в The New York Times про його критику на адресу всесвіту Marvel і сучасної кіноіндустрії.

Скорсезе починає з того, що його цитата про те, що фільми Marvel не можуть вважатися справжнім кінематографом, — це тільки його власна думка. І якщо хтось сприйняв це як образу на адресу кіновсесвіту, то він нічого не може з цим вдіяти.

Скорсезе застарий для таких фільмів. Він визнає, що багато фільмів франшизи створені людьми з великим талантом та артистизмом. І якщо б він був молодшим, то ці картини напевно б його вразили, і він сам захотів би зробити щось схоже. Однак зараз у Скорсезе вже сформувалося власне відчуття смаку й уявлення про те, якими мають бути фільми. «Це так само далеко від всесвіту Marvel, як і Земля від Альфи Центавра».

Для Скорсезе кіно — це форма мистецтва про естетичне, емоційне та духовне одкровення. «Це про протистояння несподіваного на екрані та в житті, яке можна драматизувати та інтерпретувати в художній формі». Персонажі, на думку режисера, мають розкривати суперечливу й часом парадоксальну природу людини. «Як люди можуть завдавати страждань або любити одне одного, або ж раптово стикатися із собою сам-на-сам».

Сучасні кінофраншизи можна з натяжкою порівняти з деякими фільмами Альфреда Хічкока. Наприклад, з «Вікном у двір», «Незнайомцями в поїзді», «На північ через північний захід» або «Психо». «Дивитися їх у переповненому старому кінотеатрі — це була подія. Між глядачами і картиною виникала особлива хімія, а атмосфера була наелектризована». Багато з елементів, які, на думку Скорсезе, визначають кіно, є і в картинах Marvel. «Але в них немає ані одкровення, ані таємниці, ані реальної емоційної небезпеки. Ніщо не зазнає ризику. Картини задовольняють певний набір вимог на обмежену кількість тем».

Фільми Marvel — сиквели за назвою, а за духом — римейки. «Така природа сучасної кінофраншизи: вивчений ринок, протестована аудиторія, перевірена й налаштована на готовність до споживання». Скорсезе вважає, що за останні 20 років кінобізнес дуже змінився. Поступово зник фактор ризику. Більшість фільмів сьогодні стали ідеальними продуктами, готовими для негайного споживання. «Багато з них добре зроблені талановитими командами. І все ж їм не вистачає дечого істотного для кіно: обʼєднувального бачення окремого художника. Тому що художник і є найголовнішим фактором ризику». Раніше протиріччя між режисером і продюсером було продуктивним і часом з нього народжувалися найбільші шедеври кінематографу. Тепер кінобізнес часто байдужий до самого питання мистецтва і ставиться до історії кіно зневажливо.

Кіно про супергероїв витісняє з великих екранів інші фільми, а потокові відеосервіси замінюють кінотеатри. Скорсезе говорить про це, незважаючи на те, що сам нещодавно зняв фільм «Ірландець» для стримінгового сервісу Netflix. «Тим не менше, я не знаю жодного режисера, який не хотів би створювати фільми для великого екрану, які будуть показувати глядачам у кінотеатрах». Але що б ви не знімали, для кінотеатрів усе одно будуть у пріоритеті супергеройські франшизи. Скорсезе не згоден з тим, що це просто питання попиту і пропозиції. «Якщо людям нескінченно продають одну й ту саму річ, то вони, звісно, захочуть її знову».

Аудіовізуальні розваги і кіно — це різні напрямки. Вони можуть час від часу перетинатися, але сьогодні це відбувається все рідше й рідше. Скорсезе побоюється, що фінансове домінування одного загрожує існуванню іншого. «Для тих, хто сьогодні мріє знімати фільми, ситуація зі ставленням до мистецтва кіно несприятлива й жорстока».