Парламент ухвалив закон про людей, які викривають корупцію. Поясніть, як тепер правильно це робити? Плюси, мінуси, підводні камені
- Автор:
- Оксана Коваленко
- Дата:
Артем Марков / Дар'я Светлова / «Бабель»
Учора, 17 жовтня, парламент змінив Закон «Про протидію корупції»: ввів поняття «викривач» і надав йому гарантії безпеки. Людину, яка розкриє корупцію у своєму відомстві, суді або на держпідприємстві, не можна буде звільнити з посади, а за необхідності держава надасть їй охорону. Якщо закон підпише президент, він набуде чинності 1 січня 2020 року.
Хто може бути викривачем?
Викривачем може бути чиновник, військовослужбовець, працівник суду або правоохоронного органу, член наглядової ради державного підприємства. Якщо він достеменно знає, що його колега або керівник, наприклад, вимагав або давав хабар чи збагатився, використовуючи службове становище, він може про це заявити.
Яку інформацію потрібно надати, щоб вважатися викривачем?
Інформація повинна стосуватися тільки корупційних дій: привласнення майна або розтрати, підкупу, зловживання владою та інші (усі вони перераховані у примітці до статті 45 Кримінального кодексу, і в Законі «Про протидію корупції»). Тобто якщо ви побачили, як ваш шеф збив людину та поїхав з місця злочину, і заявили про це, ви не є викривачем.
Кому подавати інформацію і як це зробити?
Поки що існує лише один спосіб — через Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). На сайті НАЗК вказані спеціальна телефонна лінія та адреса електронної пошти. Агентство перевірить заяву (точна процедура перевірки поки що невідома) і далі або закриє її, або передасть в орган досудового розслідування, наприклад у ДБР або НАБУ.
Я хочу бути викривачем, але боюся. Що робити?
Держава обіцяє захистити викривача. Цей статус ви отримуєте в той момент, коли повідомили про правопорушення. Викривачу гарантована безкоштовна допомога адвоката, його інтереси в суді представляє НАЗК. Якщо є загроза життю, держава зобовʼязана забезпечити безпеку викривачу та його родині — від простої охорони до зміни особистості. Викривача не можна звільнити або не продовжити йому контракт, йому не можна зменшити зарплату, змінювати умови роботи. Якщо ж це все ж таки сталося, закон гарантує відновлення статус-кво.
За інформацію про корупційне правопорушення ще й платять?
Не завжди. На нагороду можна претендувати, тільки якщо «цінник» — 9,4 мільйона гривень або більше. Після того як суд винесе вирок людині, про яку заявив викривач, він може отримати 10 відсотків від «цінника» — але не більше 12,5 мільйона гривень. Якщо про один і той самий злочин повідомили кілька викривачів, то нагороду ділять порівну. Анонімний викривач на нагороду претендувати не може.
І які ж у законі підводні камені?
Вони стосуються не викривачів, а тих, кого будуть викривати. Закон сам собою не захищає чиновників від несправедливих звинувачень. Його автори не прописували заходи захисту окремою статтею, тому що умисне неправдиве повідомлення про те, що хтось вчинив злочин, — це кримінальна стаття. Викривачу рано чи пізно доведеться свідчити, якщо він дасть завідомо неправдиві дані, його судитимуть за кримінальною статтею.
Однак кримінальна відповідальність за неправдиве повідомлення наступає, тільки якщо збрехати судді, прокурору чи слідчому. Працівники НАЗК не належать до жодної з цих категорій. Перевіряти заяву НАЗК буде близько півтора місяця. Навіть якщо інформація не підтвердиться, несумлінного викривача не можна буде звільнити або оштрафувати; він не понесе жодної відповідальності за те, що надав у НАЗК брехливу інформацію.