У прокат вийшов «Невинний» — фільм про жертву християнської секти. Ми подивилися його з віруючою християнкою і розповідаємо, як не потрапити в секту

У прокат вийшла швейцарсько-німецька драма «Невинний» Сімона Жакме. Фільм вперше показали на міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні, де він отримав премію Swiss Film Prize за кращу жіночу роль, яку зіграла актриса Джудіт Гофманн. У центрі сюжету — дослідниця Рут, яка стала заручницею своєї сімʼї і християнської секти. Зустріч із колишнім коханцем спонукає її бунтувати проти звичного укладу життя. theБабель подивився фільм з віруючою християнкою, яка пояснила, як не опинитися в ситуації головної героїні.

Рут навʼязали невірне уявлення про Бога. Вибір на користь християнської секти за дівчину зробили батьки. Пізніше Рут створила сімʼю з адептом тієї ж сумнівної церкви та ні з ким, крім її членів, не спілкувалася. Мені пощастило. Я зростала у благополучній, але нерелігійній сімʼї. У 20 років я гостювала у бабусі в селі, де дізналася про Бога від американських місіонерів. Через пʼять років бабуся померла, я вперше пережила трагедію і почала хворіти. Лікарі не розуміли, що зі мною. Жодне лікування не приносило результатів. Тоді я стала багато молитися і шукати церкву, в якій зможу отримати відповіді на свої запитання. Найбільше хотілося зрозуміти, чому Бог не чує моїх прохань. Відтоді я змінила три церкви і не вважаю, що це погано. Ніхто не має права дорікати тобі за те, що ти шукаєш «своє» місце. Для мене віра — це про свободу і усвідомлений вибір.

Я намагалася ходити до православної церкви, але мене звідти вигнали. Головне питання, яке цікавило священника, в церкву якого патріархату я зазвичай ходжу. Я відповіла, що Бог – один, і решта не має значення. Виявилося, різниця між Московським і Київським патріархатом для нього була суттєвою — у Московському виганяли бісів. Священник порадив мені прочитати молитвослов і прийти на сповідь. Так я і зробила. На сповіді каялася у своєму головному гріху — образі на Бога, але у відповідь на мене стали кричати. Говорили, мовляв, яке я маю право? У «Невинному» режисер чудово показав, що люди, які називають себе віруючими, часто бувають значно агресивнішими за атеїстів. Їм здається, що насильство над особистістю можна виправдати якимось особливим статусом.

Відрізнити небезпечну релігійну групу від безпечної не дуже складно. Якщо парафіянина змушують робити щось незаконне, відмовлятися від своїх близьких, продавати майно або безоплатно працювати на благо церкви — варто серйозно замислитися. Крім того, для мене маркером небезпеки є і висловлювання пастиря. Наприклад, в одній з церков, де я була всього двічі, її лідер присоромив жінку за те, що вона пожертвувала лише 32 гривні та насмілилася запитати, на що підуть ці гроші. Пастир розсміявся їй в обличчя і вказав на нікчемність пожертви. Усі присутні в залі схвально кивали. Лідер цієї церкви любив повторювати, що в житті має бути лише один партнер і один пастир. Я вважаю, якщо тебе у всьому обмежують, як Рут, — треба тікати. Тим більше коли утримують силою, міняйте церкву та звертайтеся до правоохоронних органів.

Рут перекладає відповідальність за своє життя на інших, як багато тих, хто «втік» у церкву. Памʼятаєте епізод, де їй доводиться обговорювати зраду з іншими членами секти? Вона не хоче цього робити, але її ніхто не слухає. Усі вважають її одержимою. Особисте життя Рут стає надбанням усіх членів релігійної групи, що є недозволеною дурістю. Помилка Рут у тому, що вона хоче отримати бажане, не докладаючи жодних зусиль.

У фільмі показано конфлікт між наукою і релігією. Я не вважаю, що Бог проти нових винаходів, ліків і побутового комфорту людини. Рут робить трансплантацію тулуба мавпі, але відключає її від усіх апаратів, щоб та воскресла. Мені здалося дикунством перевіряти Бога таким чином. «Якщо ти воскресиш мавпу, я віддам тобі свою душу». Істинна віра не передбачає жодних умов.

Мені до останнього моменту було цікаво, чи втече Рут з цього содому. І коли це сталося, зрозуміло, що вона пішла не від Бога. Адже вона його і не знала. Тільки навіщо вона залишила своїх дітей? А могла показати їм життя поза сектою.

У нормальних християнських церквах не існує ритуалу з вигнання бісів. Якщо вам пропонують його провести — це секта. Думаю, це роблять, щоб залякати людину і переконати її, що поза сектою вона безпомічна і пропаща. Усі герої «Невинного» перебувають під владою ритуалу. Дочка молиться відразу після оргії. Чоловік рубає сокирою диван, на якому йому зрадила Рут, вважаючи, що це викреслить цю подію з їхньої памʼяті. Примушує плавати її вночі в басейні якогось притону, щоб звільнитися від впливу злих духів. Пастир істерично переконує жінку, що вона навмисне чинить опір звільненню. Це все мало схоже на життя віруючих людей, хоча приклади, які взяв режисер, цілком реальні.