Юрій Вітренко очолив «Нафтогаз». Він виграв (з командою) арбітраж із «Газпромом» і ворогував з Коломойським. Ось що про нього відомо. (Архівний матеріал)

Ще в серпні 2019 року Юрія Вітренка називали ймовірним претендентом на крісло глави уряду. Главою уряду він не став — замість цього Вітренко призначили в. о. міністра енергетики замість Ольги Буславец. У грудні 2019 року парламент провалив його призначення першим віце-премʼєром — міністром енергетики (без приставки в. о.). Юрій Вітренко — син найвідомішої соціалістки Наталії Вітренко і повний її антипод: отримав MBA і працював на Заході, не любить Росію і підтримував Євромайдан. Вітренко — типовий інвестбанкір і, як жартують його друзі, «щоранку підбирає хустинку під краватку». У нього великий досвід роботи в «Нафтогазі», талант переговорника і непрості стосунки з олігархом Ігорем Коломойським: від відкритого конфлікту до «конструктивних» переговорів. Що ще відомо про потенційного премʼєра — у профайлі «Бабеля». (Це архівний матеріал.)

Менше ніж за місяць Юрію Вітренку виповниться 43 роки. Він народився і виріс у Києві, в родині відомих політика і чиновника. Його батько, також Юрій, керував департаментом в уряді Юлії Тимошенко і був заступником міністра економіки в Кабміні Миколи Азарова. Мати, Наталія Вітренко — лідер Прогресивної соціалістичної партії України. У 90-х вона кілька разів проходила у Верховну Раду, все життя критикувала Захід, НАТО і Євросоюз. Наталія Вітренко не підтримала обидві революції — у 2004-му «помаранчеву» і «Гідності» в 2014-му — і закликала налагодити дружні відносини з Росією.

З шести років Вітренко активно займався футболом. У столичному «Динамо» він тренувався разом із майбутнім тренером української збірної Андрієм Шевченком. Але, на відміну від Шевченка, надав перевагу навчанню. У 14 років Вітренко вступив до Київської школи менеджменту для старшокласників. «Це була перша спроба бізнес-освіти для дітей в пострадянській Україні», — згадує він. Закінчивши курс, Вітренко пішов на практику в комерційний Укрінбанк, де працював помічником бухгалтера. З 15 років, після розлучення батьків він жив із батьком.

У 1992 році Вітренко вступив на міжнародну економіку в Київський економічний університет. У цьому ж вузі навчалися його батьки. З першого курсу він працював аналітиком у відомій інвесткомпанії «Українська фінансова група». Там робив переклади, збирав дайджести зарубіжної преси та готував нескладну аналітику. Поєднувати навчання і роботу було складно, іноді парами доводилося жертвувати, але університет Вітренко закінчив із двома червоними дипломами — бакалавра та магістра.

Початок карʼєри

У 1998 році Вітренко побачив у газеті Kyivpost оголошення про роботу в міжнародній аудиторській та консалтинговій компанії PricewaterhouseCoopers (PwC), відправив резюме і пройшов співбесіди. У компанії він став старшим консультантом з питань фінансового управління та курирував фінансові стратегії вітчизняних та міжнародних компаній. Там же познайомився і потоваришував із майбутнім головою правління НАК «Нафтогаз» Андрієм Коболєвим.

У 2002-му Вітренко вперше потрапив у «Нафтогаз». Його запросив заступник голови правління компанії Олександр Ковалко, з яким Вітренко працював на проєкті в PwC — він запропонував Вітренку розробити стратегію компанії. Тоді ж на роботу в «Нафтогаз» прийшов Коболєв — він став головним спеціалістом департаменту корпоративних фінансів та цінової політики.

Вітренко надовго в компанії не затримався — через рік з подачі тодішнього голови «Нафтогазу» Юрія Бойка він поїхав навчатися до Європи. Вітренко згадує, як одного разу після переговорів з ТНК-BP Бойко здивувався, чому в російській компанії так багато випускників з MBA, а в українській — жодного. Він доручив Вітренку як найбільш «прозахідному» співробітникові провести всередині компанії конкурс і відправити переможця отримувати MBA за рахунок «Нафтогазу». За словами Вітренка, охочих складати іспити не знайшлося і Бойко відправив його самого. Він вступив на програму управління бізнесом до відомої європейської бізнес-школи Insead.

Освітній експеримент для Вітренка закінчився не зовсім вдало: за його навчання «Нафтогаз» не сплатив, пославшись на «обмеження в законодавстві». Щоб розрахуватися, йому довелося залізти в борги.

Після навчання Вітренко пішов на річне стажування в інвестиційний банк Merrill Lynch у Лондоні. Британці запропонували йому постійну роботу в компанії, але він повернувся в «Нафтогаз» і очолив управління департаменту економіки та цінової політики.

За кілька місяців, у листопаді 2004 року в Україні почалася Помаранчева революція і відоме прізвище зіграло проти нього. Його мати на виборах відкрито підтримала Віктора Януковича і разом з ним стала символом старої корумпованої і проросійської влади. Вітренко згадує, що новий глава «Нафтогазу» Олексій Івченко неодноразово натякав, що синові Вітренко не місце в держструктурі. У відповідь молодий чиновник забрав сімʼю і виїхав працювати до Лондона, в Merrill Lynch, де на нього й досі чекали. Там він займався операціями зі злиття і поглинання компаній, банками та інвестфондами. В Україні його команда продавала іноземним інвесторам банк «Аваль» і Укрсоцбанк.

У 2006-му сімʼя Вітренко повернулася в Україну. Юрій разом з українськими партнерами взявся створювати новий банк — Consumer Finance Bank. Однак інвестори змінили плани і проєкт закрився. Тоді Вітренко влаштувався інвестбанкіром в американський фонд приватних інвестицій Amstar.

Тоді ж новий голова правління «Нафтогазу» Володимир Шелудченко запропонував Вітренку повернутися в компанію і в статусі свого радника зайнятися питаннями міжнародного фінансування. Цю посаду Вітренко зберіг і при новому главі компанії Євгенові Бакуліну.

Газові контракти

У 2007-му голова правління «УкраГаз-Енерго» Ігор Воронін заявив, що росіяни хочуть перейти на європейські принципи ціноутворення. Він попросив Вітренка прорахувати, як це відібʼється на вартості газу і транзиту, і продумати всі умови угоди. Вітренко згадує, що його команда проаналізувала європейський досвід і виявила, що транзитний тариф через Україну занижений у 5 разів. Але його розрахунки і пропозицію підвищити ціну транзиту і закуповувати паливо у Росії за європейською ціною було проігноровано, і він пішов з компанії. Щоправда, ненадовго.

У 2009 році, після світової фінансової кризи з Вітренком звʼязалися банки та інвестфонди, з якими він особисто домовлявся про кредити для «Нафтогазу», і без ультиматумів, але наполегливо порадили розібратися з боргами державної компанії. Щоб не втратити репутацію та імʼя на ринку, Вітренко повернувся до НАК і зайнявся реструктуризацією боргів як позаштатний радник.

У 2009 році уряд Юлії Тимошенко уклав із «Газпромом» невигідний для України газовий контракт. Вітренко працювати з новим главою НАК Олегом Дубиною відмовився, але порадив на посаду радника Коболєва. Проте після виходу з НАК Дубини компанію залишив і Коболєв.

У 2010 році Вітренко і Коболєв разом заснували інвестиційну компанію АYА Capital. Вітренко став інвестором, а безробітний на той момент Коболєв — директором. Завдяки хорошим звʼязкам і авторитету партнерів у компанії не було проблем з клієнтами. Крім реструктуризації боргів, АYА Capital займалася економічною аналітикою, інвестиціями і реорганізацією корпоративної структури великих підприємств і холдингів.

Майдан і «Нафтогаз»

Коли наприкінці листопада 2013-го силовики в центрі Києва розганяли студентів-протестувальників, успішний бізнесмен Вітренко був в Австрії на зборах Українського гірськолижного клубу. Тільки-но дізнався новини, наступного ж дня повернувся в Україну і сам почав ходити на Майдан.

Після втечі Віктора Януковича і формування нового Кабміну Арсенія Яценюка Коболєв очолив «Нафтогаз», а Вітренко, за домовленістю партнерів, залишився керувати АYА Capital. Але згодом він знову повернувся в НАК на чверть ставки, а пізніше став директором з розвитку бізнесу. Поки Коболєв займався переговорами з «Газпромом» і операційними питаннями, Вітренко працював над диверсифікацією поставок і головною битвою «Нафтогазу» — Стокгольмським арбітражем. Крім того, Вітренко був головним ідеологом акції «Прикрути» в березні 2018 року. Тоді через різке похолодання і високі ціни на газ українців заради економії попросили зменшити температуру в будинках і потерпіти, поки ціни на газ вирівняються.

Конфлікт з Коболєвим

Попри багаторічну дружбу і спільний бізнес, наразі директор з розвитку бізнесу НАК Юрій Вітренко і голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв не ладнають. Публічним їхній конфлікт став після того, як «Економічна правда» опублікувала звіт про реформу корпоративного управління компанії. Згідно з документом, трансформація компанії відбувається повільно і погано, співробітники не розуміють своїх цілей і винен у цьому Коболєв. Готували цей звіт маркетологи компанії, які безпосередньо підпорядковані Вітренку. Останній наполягає, що він не «зливав» документ у ЗМІ, але повністю з ним згоден.

Говорити більше про причини конфлікту колишні друзі не хочуть. Вітренко спростовує чутки про те, що не зʼявляється в «Нафтогазі» і наполягає, що спілкується з Коболєвим регулярно «з робочих питань і не тільки».

Крісло премʼєра

Сьогодні Вітренко — один з претендентів на крісло премʼєр-міністра України. Його прізвище серед претендентів кілька разів озвучував олігарх Ігор Коломойський, хоча в 2014 році у нього з Вітренком був практично відкритий конфлікт: Вітренко як представник НАК вимагав призначити державного менеджера в «Укрнафту» і зменшити вплив олігарха на компанію. У розпал боротьби на каналі «1+1», який належить Коломойському, вийшов сюжет, в якому Вітренка називали «агентом Кремля» і нагадували про родинні звʼязки. Сьогодні Вітренко каже, що з Коломойським у нього «конструктивні» відносини: «[Коломойський] пішов на суттєві поступки і відмовився від права призначати СЕО [в «Укрнафту»] в обмін на цивілізовані корпоративні норми управління компанією».

В одному з інтервʼю в 2013 році Вітренко сказав, що держуправління йому не цікаве, для нього це громадянський обовʼязок. Сьогодні інвестбанкір не без пафосу говорить: «Робота в бізнесі фінансово більш приваблива. Але моя країна в жалюгідному стані через війну та економічні проблеми, тому держслужба — мій обовʼязок».