Київський театр «Мізантроп» дав 10 вистав на найбільшому світовому фестивалі в Единбурзі. Як у нього це вийшло — розповідає директор театру Дмитро Саратський

У травні 2016-го український композитор Дмитро Саратський і російський театральний режисер Ілля Мощицький створили незалежний театр «Мізантроп». Він оспівує інтелект, епатує публіку і не йде на повідку в масової культури. У серпні 2019-го «Мізантроп» представив Україну на найбільшому світовому театральному фестивалі Fringe в Единбурзі: 10 днів поспіль трупа показувала виставу «Король Убю» за мотивами пʼєси Альфреда Жаррі. Кореспондентка theБабеля Роксана Рублевська дізналася в директора театру композитора Дмитра Саратського, чому репетиції з секундоміром, англійська з акцентом і відсутність державної підтримки — не перешкода для участі у фестивалі Fringe.

1

Кожен серпень на фестивалі Fringe в Единбурзі збирається до 50 тисяч артистів з усього світу. На три тижні актори, міми, танцюристи та музиканти перетворюють вулиці шотландської столиці на театральні підмостки. Шоу не закінчується ані вдень, ні вночі. Акторські паради, акробатичні номери, екстравагантні костюми та яскраві афіші — так артисти змагаються за увагу та гроші глядача. Минулого року всі майданчики фестивалю продали майже три мільйони квитків.

Перший Fringe відбувся в 1947 році. Кілька театральних труп не потрапили до програми Единбурзького міжнародного фестивалю й на околиці міста організували свій. Відтоді ці два заходи проводять паралельно. Причому, Fringe лідирує і вже став міжнародною франшизою. Його програма — завжди грандіозна й різноманітна: від класичних постановок до циркових номерів, балету та стендапу.

Fringe — територія абсолютної свободи. Без журі, цензури та призового фонду. Тут можна зустріти всіх: від Яна Фабра і Ромео Кастеллуччі до вуличних циркових артистів. Тому здається, що на ньому може виступити будь-хто, але це не так просто.

Критерії відбору все-таки є, проте їх озвучують не організатори фестивалю, а майданчик. Вас попросять показати трейлер шоу й портфоліо. Якщо орендарям сподобається ваша ідея, вони здадуть майданчик в оренду.

За всю історію незалежності українські театри брали участь у Fringe всього кілька разів. Держава не виділяє на це гроші, а зібрати від 10 до 30 тисяч євро на участь — не так просто. Гастролі українських колективів у Європі відбуваються вкрай рідко. Театри зі світовим імʼям в Україну майже не приїжджають. Цього року в фестивалі Fringe взяв участь київський незалежний театр «Мізантроп».

Весь бюджет поїздки театр не озвучує. Гроші на фестивальний та гарантійний внесок за оренду майданчика, на промо та проживання групи зібрали з кількох джерел. Девʼяносто тисяч гривень на платформі «Спільнокошт». Решту суми пожертвували меценати.

2

У травні 2015 року театральний режисер Ілля Мощицький і композитор Дмитро Саратський вирішили поставити танцювальну драму «Три сестри» для вузького кола глядачів. Отримавши масу відгуків, 6 грудня 2015-го постановку показали на сцені «Молодого театру». Незабаром спектакль уже гастролював у 14 містах України.

З камерної постановки виріс новий незалежний театр «Мізантроп». До трупи увійшли танцюристи, актори, музиканти та циркові артисти. Режисер Ілля Мощицький має російське громадянство. Він живе й працює в Петербурзі, і не приховує, що перебуває в опозиції до чинної влади РФ.

Головне правило «Мізантропа» — виняткова вибірковість. Працювати без компромісів — не спрощувати й не підлаштовуватися під масовий смак. Знайти свого глядача, з яким можна бути екстремально відвертим. Думати про виражальні засоби сучасного театру, де слова — не єдиний спосіб спілкування з публікою.

Творці відразу поставили велику мету — боротися з провінційністю українського театру. «Мізантропи» впевнені, що мистецтво має бути вільним ідеологічно й не гнатися за касовими зборами, шкодячи якості. Своєю аудиторією Мощицький і Саратський хочуть бачити інтелектуалів, які готові вийти із зони комфорту.

За пʼять років життя театр випустив шість вистав: танцювальну драму «Три сестри» за пʼєсою Антона Чехова; декаданс-поему «Запрошення на страту» за романом Володимира Набокова; «Король Убю. Спектакль про владу, розіграний рабами» за мотивами пʼєси Альфреда Жаррі; «Сліпоту» за романом Жозе Сарамаго і «Голіафа» за коміксом Тома Голда в колаборації з Teleport360. Також «Мізантроп» зробив спільний проєкт із Театром на Подолі — «Орестея» за циклом пʼєс Евріпіда. Усі постановки кардинально відрізняються за жанром і стилістикою. Та їх обʼєднує спроба оголити вади суспільства.

3

Найчастіше гості Fringe отримують унікальний шанс першими побачити премʼєри. Але керівники «Мізантропа» навмисне вирішили показати виставу 2017 року. Саратський каже, що з усього репертуару саме пʼєса Альфреда Жаррі «Король Убю» актуальна для західного глядача. Проблема — не локальна. Головний герой жадає влади, знищує законного правителя і стикається з наслідками.

«Мізантропи» дуже вільно трактують Жаррі. Це, швидше, особистий діалог трупи з французьким драматургом. Дмитро Саратський каже, що краще за все спектакль сприйняли американські та польські глядачі. Британці в більшій мірі реагували прохолодно.

— «Мізантроп» нічого не адаптував під європейців. Навіщо намагатися бути схожим на середньостатистичний європейський театр? Ми все одно програємо і нічим не здивуємо.

Трупа не намагалася вдавати, що англійська — їхня native language. Актори навмисне говорили з акцентом і всіляко його перебільшували. У перервах між репліками лаялися і перемовлялися українською. Цей акцент і став приводом для негативних оцінок британських критиків.

— Вийшло вже чотири ревʼю. Комусь спектакль видався вдалим, а хтось нас «розмазав», що ще раз говорить про снобізм і манірність англійців щодо театру.

«С South» — майданчик, де виступав «Мізантроп». Він належить до групи локацій С-Venue і вміщує від 50 до 100 осіб. Кожен спектакль трупи збирав близько 50 глядачів — непоганий результат для новачків.

Більшість часу «Мізантроп» витрачав на рекламу власного шоу. Розклеював плакати, вручав флаєри. Та найбільш витратним щодо енергії та часу є промо-парад. Це щоденна театральна хода акторів Королівською Милею — головною вулицею старого міста та основною фестивальною зоною.

Навіть хвилина на сцені коштує грошей. Кожен з 10 днів локація належала «Мізантропам» рівно на півтори години. За цей час трупа монтувала декорації, налаштовувала звук, запрошувала глядачів, відігравала спектакль і прибирала за собою сцену. За перевищення купленого півторагодинного слоту виписують чималий штраф — 15 фунтів хвилина (460 гривень). Тому трупа із секундоміром репетирувала не тільки сам спектакль, але й усі підготовчі процеси.

— На Fringe дуже багато моновистав. І річ не в тренді на one-man show, а в економії коштів. Набагато простіше привести одного або двох стендаперів, аніж трупу з 11 людей.

За використання диму «Мізантропи» платили 5 фунтів (154 гривні) за один спектакль. Декорації створювали самі, вже в Единбурзі. Загалом слот коштував театру 300 фунтів (девʼять тисяч гривень) на день.

4

Фестивалі в Единбурзі — шанс завести нові звʼязки. Трупа відвідала постановку швейцарського режисера Міло Рау La Reprise і після неї познайомилася з двома акторами — Сарою де Босшер і Себастьяном Фуко. Вони охоче відвідали «Короля Убю» і навіть залишили відеовідгуки. Восени Сара і Себастьян з гастролями приїдуть до Санкт-Петербургу. Зустрінуться з Іллею Мощицьким і будуть обговорювати можливу співпрацю.

В останній день на виставі «Мізантропа» побувала Мадлен Бонгард — театральний продюсер, артистка і куратор власних вистав. Своє знайомство з Україною Мадлен почала зі Львова. У Швейцарії вона працює з запрошеними артистами з України і вже готова до співпраці з трупою Мощицького. «Мізантропи» запросили її на «Орестею» й охоче прийняли запрошення до Лозанни на виставу Мадлен.

Щоб подивитися спектакль Мощицького, на день раніше в Единбург прилетів актор і режисер Пол Гудвін. Він веде магістратуру в Drama Center London. Колись актор «Мізантропа» Роб Фельдман був його учнем.

— Я бажаю всім українським колективам взяти участь у фестивалі Fringe. Витратити все, закласти машину в ломбард, позичити останні гроші в бабусь та дідусів, забути про заслужений відпочинок. Річ не в самому Fringe — на фестивалі 99 відсотків шлаку! Річ в ідеї: відмовитися від зручного крісла, зручного ракурсу, зручної реальності. З розривами всього, чого тільки можна, вскочити в іншу. Упевнений, що це — єдиний шлях для лікування смислової, ідеологічної та стилістичної «гангрени» на тілі сучасного українського театру.