За вироки топ-корупціонерам тепер відповідає голова Антикорупційного суду Олена Танасевич. Хто вона, звідки прийшла та що далі. Великий фічер

У березні 2019 року президент Петро Порошенко призначив головою новоствореного Вищого антикорупційного суду (ВАС) Олену Танасевич. Коли суд запрацює, вона й інші судді будуть виносити вироки в найбільш гучних справах проти чиновників-корупціонерів. На запуск ВАС протягом кількох років чекали два інші антикорупційні відомства — НАБУ та САП. За цей час вони встигли посваритися та дискредитувати один одного. Танасевич, як сподіваються західні донори й експерти-антикорупціонери, покаже, чи ефективна існуюча система, чи її необхідно змінювати. Головне, чого чекають від суду, який запускає Танасевич, — реальних вироків топ-корупціонерам. Чи вистачить у 37-річної судді для цього досвіду, незалежності та волі — розповідає кореспондент theБабеля Оксана Коваленко. Вона знайшла друзів, вчителів і колишніх керівників Танасевич, розібралася, як та потрапила до ВАС, хто допоміг їй на старті та допомагає зараз.

Сімʼя, навчання та робота у майбутнього міністра Швайки

«Я ж не телезірка. І ще нічого не встигла зробити, щоб ви писали такий матеріал про мене», — це перше, що сказала Олена на прохання зустрітися та відповісти на наші запитання. Вона ще не звикла до публічності та не любить говорити про себе.

Танасевич родом з Харкова. Вона не спадковий суддя. Її батько Віталій Немикін до пенсії працював оперуповноваженим з особливо важливих справ. У 2002 році безуспішно намагався потрапити до Верховної Ради по мажоритарці. Мама Танасевич — теж пенсіонерка, у минулому інженер. Сестра Олени — Ольга Малахова — начальник канцелярії Житомирського апеляційного суду. Чоловік Михайло займається сонячною енергією. Його фірма «Енергетична альтернатива» продає сонячні батареї та комплектуючі, а компанія «Серафим Соллар» виробляє електроенергію. У сімʼї 14 ділянок землі сільськогосподарського призначення в Запорізькій області. Їхня загальна вартість, за оцінками самої Танасевич, становить близько 20 тисяч доларів. Були ще чотири з правом користування, що зазначено в її декларації, але з 2019 року це право більше не використовується.

Танасевич вирішила, що хоче стати юристом, у девʼятому класі та відразу після школи вступила на юридичний факультет Харківського педуніверситету ім. Сковороди. Під час навчання працювала юристом у приватній компанії, яка займалася нерухомістю.

У 2005 році вона закінчила виш, вийшла заміж і прийшла в невеличку приватну юридичну фірму «Зевс». Її власником був майбутній депутат від ВО «Свобода» і міністр аграрної політики Ігор Швайка. «Ми добре спрацювалися. Конфліктів не було. У такому колективі якщо не друзями, то приятелями точно стаєш», — говорить Швайка. За його словами, Танасевич — типовий приклад жінки, яка зробила себе сама. Прийшовши в компанію, швидко освоїлася та стала цінним працівником. Вона представляла клієнтів у судах і займалася практично всіма справами, крім кримінальних.

У 2007 році Олена вирішила писати кандидатську, вступила в аспірантуру в рідний виш і за два роки встигла скласти два кандидатські мінімуми. Але в 2009 році навчання довелося на час залишити через народження сина. Пізніше вона замислилася про карʼєру судді та пішла з «Зевса».

Судова практика і знову навчання

Почала Танасевич з посади помічника судді. Це стандартний старт: помічник вивчає справи та допомагає судді писати вироки. Олена пройшла конкурс в Апеляційний суд Харківської області, у травні 2010 року почала працювати. Перші три місяці була помічником голови суду, а потім — помічником судді у кримінальній палаті. Її подруга, яка тоді теж працювала в Апеляційному суді, суддя Ольга Шабас порівнює появу Танасевич з приходом у клас відмінниці. Вона ставила високу планку та підкуповувала легким характером. Порівняння з відмінницею насправді не є фігуральним: і школу, і інститут майбутня голова ВАС закінчила з медаллю та червоним дипломом.

«Олена — перфекціоніст. Коли вам в житті зустрічається така людина, ви вже ні за що її не відпустите. Вона — педантичний, уважний до деталей професіонал. Ви б хотіли, щоб така людина була вашим лікарем. А ще вона ніколи не дозволить собі прийти на роботу в джинсах», — говорить Шабас. Сама Танасевич згадує, що в суді отримала важливий досвід у кримінальній практиці та навчилася керувати судовою залою.

Коли вона працювала в Апеляційному суді, змінилося законодавство — для посади судді знадобився ступінь магістра. Танасевич і Шабас пішли до магістратури Національного університету «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого». І хоч цю вимогу швидко скасували, навчання вони не кинули.

У той час в Україні пройшла чергова судова реформа — суддів почали обирати на прозорих конкурсах, з тестами та практичними завданнями. Конкурси проходили під егідою USAID. У 2011 році Олена та Ольга, навчаючись в магістратурі, пішли на відбір і пройшли всі тури конкурсу.

«Робота судді мене завжди приваблювала своєю складністю і соціальною значущістю, — обережно і дуже виважено пояснює своє рішення Танасевич. — Коли я відчула в собі достатньо сил для здійснення правосуддя, взяла участь в конкурсі».

За результатами конкурсу Олена потрапила до суду всього за 20 км від Харкова — в селищі Печеніги на березі Сіверського Дінця. Якщо в попередньому суді Танасевич працювало близько 130 осіб, то в цьому — не більше пʼятнадцяти, лише троє з них були суддями. Суд займає невелику одноповерхову будівлю колишньої школи. Одну її частину звели в позаминулому столітті, прибудову — у середині минулого. Взимку там було так холодно, що Танасевич під суддівську мантію доводилося вдягати теплий спортивний костюм. Глава Печенізького суду Вʼячеслав Смирнов згадує, що з Танасевич було приємно працювати — вона порядна людина та грамотно розглядала справи.

Здобувши суддівський досвід, Олена повернулася до кандидатської дисертації. За словами її наукового керівника — професора Олени Коваленко, роботу Танасевич писала з трудового права щодо матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові. «Деяким студентам потрібен «батіг», а її навпаки треба було стримувати», — згадує Коваленко. Танасевич успішно захистилася в травні 2018 року.

Конкурс у ВАС, перемога та запуск суду

Ще до захисту вона втратила можливість вести засідання в суді. Причина — судова реформа. До 2016 року судді після пʼятирічного «випробувального терміну» підтверджували свої знання й отримували звання безстроково. Реформою цей пункт скасували, але зобовʼязали всіх суддів проходити кваліфікаційне оцінювання. Танасевич теж стояла в черзі, її гнітила невизначеність. Тоді ж вона і Шабас разом вирішили подаватися на конкурс до суду другої інстанції — Апеляційного, але відбір весь час відкладали. У серпні 2018 року, дізнавшись про конкурс до Вищого антикорупційного суду, Олена порадилася з близькими та вирішила подаватися туди. Зараз це своє рішення вона називає «громадянським обовʼязком».

Конкурс був складним — крім практичних завдань, претенденти проходили психологічний відбір. Танасевич, яка ніколи не розглядала корупційні справи як суддя, набрала максимальні 792 бали. Мінімальними прохідними були 624.

Вісімнадцятого березня Вища рада правосуддя рекомендувала президенту призначити Танасевич і ще 37 переможців відбору суддями ВАС. На засіданні з цього приводу були всі майбутні судді Антикорупційного суду. Серед них був й адвокат Євген Крук, який теж пройшов конкурс.

«У той день Олена, потиснувши мені руку, представилася та запропонувала створити спільну групу в одному з месенджерів, щоб вирішувати оргпитання з усіма суддями», — згадує він.

Після призначення всіх суддів відправили на тритижневий курс навчання. Їм читали лекції, проводили практичні заняття. Крук згадує: «Танасевич відразу показала, що вона — лідер». Вона швидко орієнтувалася, була впевнена в собі, легко спілкувалася з іноземними лекторами англійською. Крук вирішив поборотися за посаду заступника голови суду, але тільки якщо главою стане Танасевич.

Вона нею стала, але не відразу, а з третьої спроби. З 38 суддів зрештою її підтримали 23. На питання, чи вела Танасевич якісь переговори з суддями перед своїм обранням, вона не відповіла. Сказала тільки, що «процедура була прозорою» і вона відповідала на всі питання суддів. Крука обрали заступником, і тепер вони разом запускають роботу суду. Встигнути потрібно до 5 вересня.

Зараз у Танасевич багато роботи — вона практично все будує з нуля. Але чи не найголовніше — приміщення суду. Від цього багато в чому залежить запуск ВАС. Поки суд займає дві будівлі колишнього Печерського суду — на Хрещатику та у Хрестовому провулку. Танасевич, Крук та їхні помічники сидять у старому будинку на Хрещатику. Вони вчотирьох займають один невеликий кабінет на третьому поверсі. Біля входу — фліпчарт, який Крук купив за свій рахунок, дошка для оголошень і столи помічників. За прозорими перегородками, розділеними між собою, — Танасевич і Крук. Поруч з робочим столом Олени зі стіни стирчать цвяхи, під ними сліди від рамок з дипломами або фото, які забрали попередники. Усім співробітникам на Хрещатику місця не вистачає — їх понад 200 осіб, а будівля стільки не вміщує. Інша будівля, яка підходить за розміром і яку ще в листопаді 2018 року виділили суду на вулиці Кривоноса, досі зайнята.

Тимчасове або постійне приміщення для суду шукає і робоча група в Кабміні. Допомогти з цим обіцяв навіть президент, з яким Крук і Танасевич зустрічалися 7 червня. Олена каже, що одна будівля у них на прикметі є, але деталі не розкриває — боїться, що зірветься.