Рано чи пізно злочини в Криму розслідуватиме Міжнародний кримінальний суд. Ми поговорили з прокурором, який збирає для нього докази

44-річний прокурор Криму Гюндуз Мамедов щоранку «пʼє каву» з сепаратистами Сергієм Аксьоновим і Володимиром Константиновим. Вони очолили проросійський уряд і парламент Криму після російської окупації. «Пʼє каву» означає, що він уважно читає і дивиться відео їхніх заяв. Збирати докази вини тих, хто скоїв злочини проти України на півострові — робота Мамедова. Він народився в Азербайджані, закінчив Одеський університет імені Мечникова, працював прокурором Одеси, а два з половиною роки тому очолив прокуратуру Криму. Він оновив склад прокурорів, залучив до роботи правозахисників, адвокатів, колишніх викладачів. У кабінеті Мамедова портрети Наполеона, Вінстона Черчілля, Тараса Шевченка і Бенджаміна Франкліна у незвичайних образах: Шевченко у формі українського військового, Франклін — у скафандрі американського космонавта. Біля портрета відомого американця Мамедов згадує, що Франклін — єдиний не президент США, хто потрапив на долари. Прокурор любить міжнародну історію і право. Останнє — через роботу: Мамедов і його команда збирають свідчення про злочини в Криму для Міжнародного трибуналу. У пʼяту річницю окупації Криму прокурор розповів нам про те, як ідуть розслідування і що відбувається на півострові зараз.

Давайте почнемо з термінології. Як правильно говорити: окупований Крим чи анексований?

Ми рекомендуємо нашим колегам у правоохоронних органах використовувати термін «тимчасова окупація Криму» — цей статус закріплений і в спеціальному законі. Ми не говоримо «анексія», ми говоримо «спроба анексії». Країна-агресор намагається анексувати цю територію, переважно пробуючи змінити демографічний склад населення півострова — вони депортують людей і проводять колонізацію півострова російським населенням.

Скільки справ за фактом державної зради порушено щодо колишніх працівників українських правоохоронних органів у Криму? Хто ці люди і як розслідуються справи?

На момент окупації Криму і Севастополя на території півострова було 16 правоохоронних органів та державних установ, працівники яких підозрюються у зраді. Ми ідентифікували 16 тисяч осіб. Щодо 107 з них ми розпочали кримінальні провадження. До суду направили 71 обвинувальний акт. 300 особам повідомили про підозру. Чекаємо на результати. Суди неохоче розглядають справи за такими статтями. Зокрема це повʼязано з тим, що до 2014 року судової практики з такої категорії справ практично не було. У більшості справ триває чи буде йти «заочний розгляд».

Що відбувається зі справами щодо співробітників розформованого «Беркута» і «Самооборони Криму»?

Це окремі провадження. Їх підозрюють за ст. 260 Кримінального кодексу України («Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань»), деяких і за ст. 110 КК України («Посягання на територіальну цілісність України). Ми встановили 900 осіб із «Самооборони Криму». Пʼять обвинувальних актів направили до суду. Стосовно 128 осіб є повідомлення про підозру. Ми продовжуємо слідство за цими провадженнями.

Але більшість цих людей зараз на півострові, і їх неможливо покарати.

Не погоджуся. Наприклад, стосовно одного чоловіка з «Самооборони Криму» йде судовий процес. Сам він — під вартою. Цей чоловік брав активну участь у захопленні та блокуванні військових частин. Сподіваємося на обвинувальний вирок.

Як можна притягнути до відповідальності людей, причетних до окупації Криму? Росія не стане їх видавати.

Мені дуже часто ставлять це питання. В України немає іншого виходу, як вірити у верховенство права та кримінальні переслідування за воєнні злочини та злочини проти людяності. Щоб притягнути до відповідальності тих, хто причетний до окупації і перебуває на тимчасово окупованій території або в РФ, прокуратура АР Крим орієнтується не тільки на національні механізми притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто так, наша основна мета — направити обвинувальні акти у національні суди. Але крім цього, прокуратура АРК разом з неурядовими організаціями збирає матеріали і направляє їх у Міжнародний кримінальний суд (МКС).

Ви говорите про ті інформаційні листи, які з 2016 року Україна надсилає прокурору МКС?

Так. Усі інформаційні листи, які ми надсилали до МКС, лягли в основу щорічних звітів прокурора Міжнародного кримінального суду.

Минулого тижня я підписав шостий інформаційний лист, він про «живі щити»: коли російські військові, використовуючи цивільне населення, захоплювали українські військові частини.

Чому так важливо інформувати про все Міжнародний кримінальний суд?

Саме тому, про що Ви запитували раніше. Є певна категорія людей, яких ми не можемо фактично притягнути до відповідальності. Це ті, хто володіє політичним або дипломатичним імунітетом: президенти, міністри, начальники генеральних штабів країн-агресорів. МКС створений, зокрема, для того щоб притягати до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини вищих посадових осіб держави.

Зараз Міжнародний кримінальний суд проводить попереднє вивчення у справі «Ситуація в Україні», яка стосується Криму, Донбасу і Майдану. Користуючись нагодою, скажу, що зараз там триває остання стадія вивчення матеріалів. І якщо прокурор дійде висновку, що справді на території України були вчинені міжнародні злочини, як-от воєнні злочини або злочини проти людяності, він звернеться до Палати попереднього правосуддя МКС, щоб вона дала санкцію прокурору почати офіційне розслідування. Коли Суд почне розслідування стосовно конкретних осіб, то на підставі ордера, виданого прокурором МКС, цих людей можуть затримати. Йдеться і про вищих посадових осіб.

Не тільки про росіян?

Саме так, у тому числі й про українців, якщо вони вчиняли такі злочини.

Як довго може тривати ця «остання стадія»?

Важко спрогнозувати. Для Грузії вона тривала вісім років. А зараз щодо подій грузино-російського конфлікту з приводу Південної Осетії йде офіційне розслідування.

Якщо суд приймає рішення щодо певної людини, це обмежує її пересування? Її затримують?

Якщо Міжнародний кримінальний суд встановить, що людина причетна до воєнних злочинів або злочинів проти людяності, країна, у якій вона перебуває, зобовʼязана видати цю людину МКС.

Після окупації у Криму викрали 16 осіб. Як просуваються ці справи?

За всіма вказаними фактами Головне управління Нацполіції в АР Крим і Севастополі проводить слідчі заходи. Є складнощі в розслідуванні — немає доступу до території і виникають певні проблеми. Я б не хотів зараз щось озвучувати, щоб не нашкодити роботі слідства.

Що буде зі справою екс-прокурора Криму Наталії Поклонської [її звинувачують у забороні Меджлісу і переслідуванні проукраїнських активістів]?

Ми хочемо закінчити розслідування кримінального провадження. У межах цього розслідування ми направили клопотання про надання правової допомоги в Російську Федерацію. Щоб там її повідомили про притягнення до кримінальної відповідальності. Тепер чекаємо.

Днями Шевченківський райсуд зобовʼязав СБУ почати провадження щодо Гендиректора кримськотатарського каналу ATR Ленура Іслямова. Вже після окупації він був виконувачем обовʼязків віце-премʼєра російського уряду анексованого Криму, але потім залишив посаду. Його звинувачують у зраді. По-вашому, Іслямов скоїв злочин?

Нікого не можна називати злочинцем, поки немає відповідного рішення суду. Мені зі ЗМІ відомо, що суд ухвалив таке рішення. Коли ці дані внесуть до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ми почнемо процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ви відстежуєте отримання громадянами України російських паспортів у Криму?

Ми розслідуємо факти навʼязування Російською Федерацією російського громадянства мешканцям Криму. Це незаконно. Українці, яким навʼязали російське громадянство, можуть без страху вʼїжджати на територію України. У нас немає юридичної відповідальності за подвійне громадянство.

Періодично у ЗМІ зʼявляється інформація про те, що українські чиновники продають землю або бізнес за російськими законами. Це злочин?

Якщо ми говоримо про публічних осіб, вони можуть нести максимум політичну відповідальність. Це не правопорушення. Питання в іншому — чи визнає Україна після деокупації ці угоди дійсними. Цим можуть скористатися недобросовісні люди. Тому нам потрібно врегулювати ці питання на законодавчому рівні. Щоб кожен розумів, що його чекає після деокупації Криму.

Чи часто ви зустрічаєтеся з президентом?

Ні.

Для вас це добре чи погано?

Для мене в цій ситуації, ієрархічно, краще часто зустрічатися з Генеральним прокурором та інформувати його про результати роботи. Якби не підтримка Юрія Луценка, нам би не вдалося побудувати правоохоронну систему автономії в умовах окупації.

Вам заважають виконувати свою роботу? Якщо так, то хто?

Ні, ніхто не заважає.

Чого вам не вистачає для роботи?

Нам не вистачає Криму [посміхається], доступу до нього, щоб нормально розслідувати злочини. Ми розробляємо методику і методологію розслідування, не маючи доступу до території. Це унікальний досвід, і нам є чим поділитися.

Ми також розробляємо нові механізми. Наприклад, пропонуємо міжнародній організації ГУАМ, в яку входить Грузія, Молдова й Азербайджан, щоб вона внесла в своє законодавство норму про порушення правил вʼїзду і виїзду з окупованої території. У нас це вже кримінальний злочин. І тоді, якщо, наприклад, громадянин Грузії незаконно [через РФ] вʼїде в окупований Крим, він скоїть злочин. Якщо Грузія відмовиться видати нам правопорушника, ми передамо кримінальне провадження нашим грузинським колегам, щоб вони притягнули його до кримінальної відповідальності у себе. Наші партнери зараз розглядають цю пропозицію.

У Криму Росія видобуває пісок там, де Україна забороняла це робити. Ви ведете розслідування з цього приводу?

У Каркінітській затоці в районі Бакальської коси справді незаконно видобувають морський пісок. Через це руйнується берегова лінія. На знімках з супутника видно, як змінюється територія півострова. За цим фактом ми розпочали кримінальне провадження, а у квітні 2018-го затримали морський суховантаж — актив компанії, яка займається видобутком піску. Його заарештували, щоб відшкодувати збиток, який компанія завдає, добуваючи пісок. Крапку в цій справі поставить суд.

Є ще одне місце, де існує ризик екологічної катастрофи через видобуток піску. Нижньо-Чурбашське хвостосховище — це гідротехнічна споруда, розташована в районі Керчі. Там захоронені токсичні відвальні відходи (хвости), які утворилися в процесі збагачення залізної руди на «Камиш-Бурунському залізорудному комбінаті». Щоб не було витоку отруйних речовин, у радянські часи там побудували дамбу. За нашою інформацією, вже кілька років там видобувають пісок для будівництва обʼєктів інфраструктури півострова і продають населенню як будівельний матеріал.

Дамба руйнується, і виникає небезпека потрапляння цих речовин у Чорне море і Керченську протоку, а це загрожує екологічною катастрофою.

Ми вбачаємо в цьому порушення окупаційною владою екологічного законодавства і тому нещодавно почали досудове розслідування за цим фактом. Будемо збирати докази і задіємо всі можливі механізми для правової відповіді на ці події.

У 2017 році, коли будувався Керченський міст, Юрій Луценко хотів створити спільну групу країн Чорноморського співробітництва, щоб проводити досудове і потім судове розслідування щодо цього мосту. Головна причина — будівництво мосту впливає на флору і фауну Чорного моря. Це зробили?

Будівництво цього мосту спричиняє екологічну катастрофу. Прокуратура АРК і Нацполіція Криму почали кримінальне провадження за цим фактом. Підставою стали висновки фахівців. Зараз проводиться еколого-інженерна експертиза — ми хочемо встановити, чи справді це впливає на екологічне середовище Азовського і Чорного морів. Після експертизи ми збираємося звернутися до Міжнародного кримінального суду, адже подібне погіршення екологічної ситуації, яке призводить до знищення природних ресурсів України, може бути розцінено як порушення права збройного конфлікту. І, як говорив Юрій Луценко, ми направимо матеріали в Комісію із захисту Чорного моря від забруднення, яка щорічно засідає у Стамбулі. Ця комісія має повноваження проводити розслідування в разі такої загрози та арсенал всіляких заходів реагування на протиправні дії РФ.