«Сергій Льовочкін чотири роки прожив між кабінетами голови Адміністрації президента та президента». Інтервʼю керівника «Опозиційного блоку» Бориса Колеснікова

Борис Колесніков був народним депутатом від «Партії регіонів», віце-премʼєр-міністром інфраструктури, керував передвиборчим штабом Віктора Януковича під час президентської кампанії 2010 року. У 2014-му Колесніков став одним із керівників «Опозиційного блоку» (ОБ), створеного на основі «Партії регіонів». Через чотири роки в партії стався розкол: її керівництво не змогло висунути єдиного кандидата на президентські вибори 2019-го. Частина ОБ, зокрема колишній голова Адміністрації президента Януковича Сергій Льовочкін, підтримала Юрія Бойка. Колесніков і група, орієнтована на бізнесмена Ріната Ахметова, лобіювали кандидатуру Олександра Вілкула. Обидва кандидати в минулому працювали в уряді Миколи Азарова. Зрештою кандидатом від ОБ став Вілкул, а Бойко зареєструвався як самовисуванець і підписав угоду про обʼєднання з лідером партії «За життя» Вадимом Рабіновичем. У цій партії також перебуває Віктор Медведчук, про якого Колесніков говорити не хоче. За це Бойка і Льовочкіна виключили з парламентської фракції ОБ. Про те, що було потім, про взаємозвʼязки Льовочкіна з нинішньою владою і шанси Вілкула на виборах Колесніков розповів в інтервʼю theБабелю.

Ви були головою так званого «Опозиційного уряду» та співголовою «Опозиційного блоку». В якому статусі ви зараз?

Я — голова «Опозиційного уряду». Після того як Юрій Бойко пішов у «ЗаЖОП», як влучно назвали журналісти [мова про партію «Опозиційна платформа — За життя»], ми провели засідання фракції «Опозиційного блоку» і виключили Бойка за зраду інтересів виборців і потім, на зʼїзді ОБ, звільнили його від усіх високих посад.

Під час зʼїзду 15 грудня ми внесли зміни, замінили статут партії, віддали на реєстрацію. Наші колишні однопартійці заблокували все, зараз це перебуває в судах, але правда на нашому боці. Вони всіляко блокують навіть проведення зʼїзду, намагаючись говорити, що ми співпрацюємо з владою.

[Підвищуючи голос] Порошенко — це взагалі їхній продукт! Продукт змови [Дмитра] Фірташа, [Сергія] Льовочкіна, Юрія Бойка в 2014 року в Відні. Якщо б це зʼясувалося не в судах через два роки, то можу сказати, що ніякого «Опозиційного блоку» не було б взагалі. Ми б з ними не звʼязувалися.

Ви хочете сказати, що у 2014-му не знали про зустріч ваших тодішніх соратників у Відні з Порошенком?

Ну а хто про це знав, ви про це знали?

Про це писали австрійські ЗМІ.

Австрійські медіа можуть написати що завгодно.

Ну і як же ви тоді про неї дізналися?

Історична фраза Фірташа на суді про те, що вони отримали все, що хотіли: Порошенко став президентом, а Кличко — мером. Ця фраза, по суті справи, поховала «Опозиційний блок». Тобто чинна влада — їхній прямий продукт, зроблений за їхньої участі.

Але Фірташ сказав цю фразу майже чотири роки тому, чому ви продовжували залишатися разом?

Я неодноразово пропонував розійтися.

Що заважало?

Відносно миролюбна позиція наших депутатів, я не хочу когось називати.

Чому ви відмовилися від першого номера у списку «Опоблоку» в 2014-му?

Тому що вони не взяли трьох наших людей: Олександра Єфремова, Олену Бондаренко, Миколу Левченка.

Вам не здається, що зараз Єфремова всі кинули?

Послухайте, я вніс за нього першу заставу, ми пропонували другу будь-яку заставу, але вони в прямому сенсі цього слова «намалювали» йому справу, за якою застави навмисно не приймають.

Володимир Ландік дав абсолютно неправдиві свідчення, і марно цю стіну пробивати. Ніхто Єфремова не кинув і кидати не збирається. Він не міг брати участі у створенні цих так званих республік, і навіщо його тримають у тюрмі — взагалі незрозуміло. Якщо його зараз випустять, треба посадити десятки прокурорів, слідчих та суддів.

Льовочкін у листопаді 2018 року в блозі написав, що група «донецьких» представників ОБ намагається по-рейдерськи захопити політичний труп.

Льовочкін сам собою є політичним трупом, ненародженим політиком. Він — це чиста номенклатура, і я говорив про це не сьогодні, а десять років тому. Людина, яка не платить жодної копійки податків, їздить на броньованому Мерседесі з десятьма охоронцями, він не може задекларувати запасне колесо від Жигулів.

Це не той персонаж, якому варто приділяти час у нашому інтервʼю. А що стосується роботи на Порошенка, то з усією відповідальністю можу сказати, що Льовочкін чотири роки прожив на Банковій, і про це знають всі. Між кабінетами глави Адміністрації президента і президента. Тому звинувачувати нас у співпраці — нерозумно.

Чи є шанс, що на наступних парламентських виборах ви знову обʼєднаєтеся з Бойком і Льовочкіним?

Це неможливо, з області фантастики.

Ви берете участь у президентській кампанії Олександра Вілкула? Якщо так, то як хто?

Зрозуміло, як довірена особа. Що стосується штабу, то у нас колективне керівництво, більш сучасна модель горизонтальних звʼязків. У нас є люди, які відповідають за мультимедіа, а є — виключно за організацію.

Чому ідея молодого кандидата від промисловості, на кшталт мера Маріуполя або Запоріжжя, не пройшла?

А у нас що, не молодий кандидат від промисловості? У нас маса гідних людей серед керівників підприємств. Олександр Вілкул — рідкісне поєднання. Він керував великими виробничими процесами, пройшов усі етапи, незважаючи на вік. Чи виграємо ми цього разу — питання риторичне. Але до осені ми будемо набагато консолідованішими та сильнішими.

Ви втратили пʼять мільйонів голосів на окупованих територіях.

Чому це ми? Це Україна втратила. Ми у Львівській області набирали до 10%. Я вже не кажу, що ми, щонайменше, грали «внічию» в таких областях, як Житомирська та Кіровоградська. Отже усі втратили. Але правда в тому, що на непідконтрольних Україні територіях виборців справді більше.

Яким чином будете компенсувати голоси?

Чого чекають люди, і що ми повинні виконати? Повинні досягти миру за рахунок взаємовигідних угод, а не капітуляції, як пропонує Бойко і вся ця провладна компанія. Є «Мінськ-2» та деталі, які кожна зі сторін трактує по-різному, але цей документ можна виконати, причому в 2019 році, поставити крапку та йти вперед.

З ким ви будете обʼєднуватися після виборів?

Ми хотіли б максимум прихильників знайти, тому що у нас прозорі цілі — мир і розвиток.

З ким конкретно?

З вами будуть говорити тільки тоді, коли є потужний електоральний запас, а так про що говорити. Особливо зараз, коли ще незрозуміло, хто буде в парламенті.

На вашому електоральному полі кілька гравців — той же Бойко, Євген Мураєв [кандидат у президенти і лідер партії «Наші»].

Взагалі на полі багато гравців, 44 людини хочуть стати президентом. Але це не той випадок, коли конкуренція породжує якість. Країні потрібні прагматики, які відкинуть ці середньовічні печерні крики «мова, віра». Так, армія повинна бути сильною, а в нашому випадку надсильною — тут сперечатися немає про що. А решта — печерний підхід.

Ви довіряєте останній опублікованій соціології?

Я не довіряю жодній українській конторі. Тому що я знаю, як це робиться. Ми співпрацювали і з TNS, і з GFK, і з іншими фірмами.

Тим не менш, за даними соціологів, Зеленський, Тимошенко, Порошенко — у першій трійці.

Якщо саме в такій послідовності, як ви назвали, — значить, український виборець тотально не довіряє діям влади.