На Шевченківську премію відбирають номінантів. Серед робіт — публіцистика про «біоенергетика і ясновидця», саундтрек до пʼєси Дмитра Корчинського і документалка про Ісуса-українця

Десятого грудня почався другий етап відбору номінантів на премію ім. Тараса Шевченка — найвідомішу державну премію України в галузі культури. Премія присуджується одній особі один раз на життя, на винагороду для переможців витрачають близько мільйона гривень. Цього року до списку номінантів знову потрапив Валерій Бебик, відомий своєю концепцією про українське походження Ісуса Христа. theБабель вибрав найцікавіших номінантів на премію, які пройшли у другий тур і зможуть скласти Валерію Бебику гідну конкуренцію.

Валерій Бебик потрапляє до списку номінантів вже втретє. Українські історики та археологи неодноразово критикували концепції Бебика, зокрема про українське походження Ісуса Христа, Будди та Чінгізхана, «скіфо-трипільську цивілізацію», а також його твердження про те, що «українці — перші, хто налагодив контакт із Богом, створили писемність і зачатки сучасної людської цивілізації». Наукове співтовариство двічі — під час висування Бебика на здобуття Шевченківської премії у 2013 та 2014 роках — публікувало відкритого листа із закликом «не піарити псевдоісторика».

Цього року його висунула Київська організація Національної Спілки журналістів в номінації «кіномистецтво» — за цикл документальних фільмів «Томос для України». На сайті премії зазначено, що ці «фільми є науково-документальним витвором кіномистецтва, котрий доводить, що організоване християнство в Україні було розповсюджено ще в перші століття нашої ери».

У номінації «література» представлена книга поезій «П’ятсот миттєвостей (Ронделіана)» Миколи Боровка — проректора та викладача української мови Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП. Ліричний герой його книжки «...мовби тримає в чутливих пальцях золоту нитку, яка, єднаючи різні епохи, веде до правитоків українства й українськості, їхньої неопалимої купини… І тут постає ще один священний символ — калина».

У цій же номінації на нагороду претендує роман «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор» Катерини Мотрич. В описі на сайті премії твір презентується як «літопис трагічної й величної історії України… Її непростої долі, її планетарної місії на межі двох цивілізацій — європейської й азійсько-московської… Письменниця… ставить одвічне запитання: коли ж розсиплеться і щезне ця Голгофа, імʼя якій «Раша». У [романі] багато… красивих, справжніх людей і тих сакральних величин української Душі і Духу, у які Творець вклав Своє натхнення. Саме це й переконує, що українська нація велика й велична, здатна гідно і навічно посісти своє, Богом дане, місце під сонцем».

У номінації «публіцистика, журналістика» заявлено публіцистичне видання «Дід Петро» Олександра Михайлюти. Головним героєм є Петро Утвенко — «біоенергетик і ясновидець» з села Дивин на Житомирщині, який, «маючи потомствене козацьке коріння, …отримав благословення Всевишнього на сокровенні знання Космосу… і зцілив понад 300 тисяч стражденних».

За нагороду у номінації «візуальні мистецтва» змагатиметься художній проект «Античні коди України. Сакральні реконструкції» Володимира Бахтова. Проект «спрямований на реконструкцію духовного простору античного суспільства, який Європа й Україна успадкували разом із соціально-політичним устроєм… Формули давніх міфів ЛЮДИ-ГЕРОЇ-БОГИ видаються актуальними і сьогодні. Адже особиста жертовність, здатність до надзусилля, коли звичайні люди стають героями та йдуть в безсмертя подібно БОГУ-ЛЮДИНІ, — це і є сучасна Україна».

У номінації «музичне мистецтво» висувається кілька концертних циклів кобзаря і лідера ансамблю «Хорея Козацька» Тараса Компаніченка. Серед них є саундтрек до пʼєси Дмитра Корчинського «Посттравматична рапсодія». Музичні памʼятки цього циклу «відповідають історичним періодам, висвітленим у пʼєсі, від часів битви на Калці 1224 року і до Іловайської трагедії 2014».

Гроші на вручення Національної премії імені Тараса Шевченка виділяють з державного бюджету. У 2017 році на винагороду переможцям витратили 960 тисяч гривень. Переможців визначає Комітет з національної премії у складі 25 осіб. Серед них — письменник Сергій Жадан, режисер Мирослав Слабошпицький, художник Анатолій Криволап, журналіст Юрій Макаров. Очолює комітет 84-річний Юрій Щербак — лікар-епідеміолог за освітою, колишній посол у США та письменник, автор трилогії «Час смертохристів», «Час Великої Гри» та «Час тирана». Відбір переможців проходить у три тури. Твори, які конкурсна комісія відхиляє у першому та другому турах, повторно на здобуття премії не приймаються.