На виборах президента Грузії очікували перемоги кандидата «від Саакашвілі», але цього не сталося. Подробиці розповідає theБабель

За попередніми даними ЦВК Грузії, наступним президентом країни стане Саломе Зурабішвілі, яку підтримує керуюча партія. Вона отримала 59,46 процента голосів. Зурабішвілі буде першою жінкою-президентом пострадянської держави, якщо не враховувати країни Балтії. Григол Вашадзе, кандидат від партії Міхеіла Саакашвілі, набрав лише 40,1 процента. Це були останні прямі вибори президента: у 2023 році його обиратиме вже спеціальна колегія, і він матиме радше представницьку функцію.

На переконання багатьох грузинів, ця президентська кампанія була найскладнішою за усі роки існування незалежної Грузії. По-перше, ніколи в президентських кампаніях, яких було вже сім, вибори в країні не проходили в два тури. По-друге, ніколи передвиборча агітація не була настільки брудною. По-третє, грузини востаннє обирали президента прямим голосуванням. По-четверте, до останньої миті не було ясно, хто ж стане переможцем.

Саломе Зурабішвілі, якій виповнилося 66 років, висувалася на виборах як незалежний кандидат. Проте всі розуміли, що вона користується повною підтримкою керуючої партії, зокрема її адміністративним ресурсом.

Зурабішвілі народилася в Парижі, у родині грузинських політемігрантів, тривалий час вона займалася дипломатичною діяльністю. Після «Революції троянд» Саакашвілі видав їй грузинський паспорт та запропонував місце у своєму уряді. Але там вона пропрацювала недовго — лише 17 місяців, до жовтня 2005 року. Згодом Зурабішвілі залишила не тільки політику, але й Грузію. Повернулася вона в країну в 2012 році, коли до влади прийшов олігарх Бідзіна Іванішвілі, якого вона відкрито підтримувала.

Опонент Зурабішвілі — 60-річний Григол Вашадзе — є членом партії екс-президента Грузії Міхеіла Саакашвілі «Єдиний національний рух». У президентських перегонах він брав участь як єдиний кандидат від опозиційного обʼєднання «Сила в єдності».

Вашадзе відомий тим, що кілька років працював у МЗС СРСР в кінці 1980-х. Багато років він жив у Москві, лише у 2008 році повернувся до Грузії. У листопаді 2008 року він очолив Міністерство культури та спорту Грузії, а вже наступного місяця став главою грузинського МЗС.

Фактично кандидатура Зурабішвілі стала особистим вибором Іванішвілі, а Вашадзе — вибором Саакашвілі. Обидва свого часу були міністрами закордонних справ в уряді Саакашвілі.

У перший рік Григола Вашадзе на посаді очільника МЗС не вщухав скандал щодо наявності у нього двох паспортів — грузинського та російського. А на питання, чому він не відмовився від російського громадянства після російсько-грузинської війни, Вашадзе відповідав: «У мене ж не громадянство російського уряду. Уряд піде, а Росія та російський народ залишаться». Проте вже наприкінці 2009 року Вашадзе заявив, що відмовляється від російського паспорта. Це не допомогло йому позбавитись образу «проросійського» політика. Під час президентських перегонів цим скористалися його опоненти: вони відверто закидали Вашадзе працю на КДБ.

Саломе Зурабішвілі опоненти теж закидали проросійські погляди. Під час кампанії вона заявила, що Грузія першою розпочала «цю частину військової операції», маючи на увазі серпневу війну 2008 року. Опозиція та велика кількість грузинських НГО розцінили ці заяви як «антидержавні», а політичні опоненти назвали її «зрадницею». Соцмережами прокотився флешмоб, під час якого люди ставили собі на аватарки перекреслене червоними лініями фото Зурабішвілі з приписами: «Війну розпочала Росія».

У першому турі розрив між двома основними кандидатами становив менш ніж один відсоток. Зурабішвілі отримала 38,6%, Вашадзе — 37,7%. Після першого туру почалася нова хвиля агітації.

Представники керуючої партії спекулювали загрозою повернення до влади Міхеіла Саакашвілі в вигляді Григола Вашадзе. Чинна грузинська влада повторювала, що до Грузії повернуться «темні часи», почнуться «громадянська війна та хаос». Основний мотив полягав у тому, що до влади прийдуть реваншисти, які розпочнуть тотальні репресії, а економіка країни розвалиться. В усій країні з’явилися білборди з неестетичними портретами членів уряду Саакашвілі та написом: «Ні злу!».

Опозиція, зі свого боку, зробила основний акцент агітації на соціальних проблемах грузинів: на бідності населення, високому рівні безробіття та девальвації національної валюти. У передвиборчих роликах Вашадзе грузини жалілися на відсутність коштів на продукти та ліки, звинувачуючи в цьому чинну владу. Не оминули опозиціонери й тему корупції. Прихильники Григола Вашадзе демонстрували фешенебельні будинки чиновників, які ті збудували за останні шість років, що були у владі.

Більшість політичних оглядачів Грузії зазначали: якщо провладний кандидат не переможе у першому турі, це стане чітким сигналом керуючій партії. «Вибори ще не виграні, але влада вже програла. Якщо опозиція не зможе довести справу до перемоги, то це буде винятково її власна провина», — прокоментував результати першого туру грузинський політолог Гія Нодія. Він вважає, що другий тур є особистою перемогою Саакашвілі. «Грузинська політична культура не змінилася, — казав він. — Протестні голоси переходять до найрадикальнішої опозиції».

Грузія — парламентська республіка. Вибори 2018 року — останні, коли президента обирав народ прямим голосуванням. Численні експерти називають ці вибори репетицією парламентських, що відбудуться у 2020 році.