Science: Як визначити, в якому році людству жилося найгірше

Який рік був найгіршим для людства? Історик та археолог з Гарвардського університету Майкл Маккормік каже, що 536-й. Аж ніяк не 1349, коли бубонна чума викосила пів-Європи, і навіть не 1918-й, коли від грипу померло від пʼятдесяти до ста мільйонів людей. Саме у 536 році Європа, Близький Схід і частина Азії поринули в туман і темряву на наступні 18 місяців. Візантійський історик Прокопій писав, що сонце світило, але не було яскравим і більше нагадувало місяць. Улітку температура не піднімалася вище ніж на 2,5 °C, у Китаї випав сніг, пропав урожай, люди голодували — як пише Science, 536-й став найхолоднішим за попередні 2 300 років.

Історики давно знали, що середина VI століття була «темним часом», але лише нещодавно цій назві знайшлося пояснення. Учені Майкл Маккормік і Пол Маєвські зробили надточний аналіз швейцарського льодовика і виявили причину. Вони зрозуміли, що темні шари свідчать про виверження ісландського вулкана на початку 536 року. Після цього вулкан вивергався ще двічі: у 540 і 547 роках. Це збіглося з епідемією чуми, а Європа загрузла в економічній стагнації на наступні сто років.

Проректор Оклахомського університету й історик, який спеціалізується на середньовічній та римській історії, Кайл Гарпер вважає, що детальні описи природних катаклізмів того часу та залишки життєдіяльності, які замерзли в льодах, дають змогу поєднати людські та природні фактори, що призвели до падіння Римської імперії.

Три роки тому полярні льоди Гренландії та Антарктиди дали ключ до розгадки. Коли вивергається вулкан, він викидає сірку, вісмут (сріблясто-червонуватий метал) та інші речовини в атмосферу, де вони утворюють аерозольну вуаль. Вона відбиває сонячне світло назад у космос, а планета охолоджується. Команда дослідників з Бернського університету на чолі з Майклом Сігле виявила, що майже кожному аномально холодному літу передує виверження вулкана.

За припущеннями вчених, масштабне виверження сталося в Північній Америці у 535 або 536 році, а в 540-му, після другого виверження, уся Північна півкуля знов поринула в темряву і холод на кілька років. Команда дослідника Пола Маєвські вирішила шукати сліди тих самих вивержень у крижаному керні з пробуреного в Швейцарських Альпах в 2013 році льодовика. 72-метрова брила охоплює період більше двох тисяч років і містить вулканічні опади, сліди піщаних бур та людської діяльності.

Команда змогла розшифрувати ці дані за допомогою методу ультрависокої роздільної здатності. Науковці лазером нарізали лід на шматки завдовжки 0,12 міліметра, що в часовому проміжку відповідало кільком тижням снігопаду. Вони отримали близько пʼятдесяти тисяч зразків з кожного метра крижаної кори, після чого розкладали ці елементи на ще дрібніші. Учений-вулканолог Андрій Курбатов каже, що тепер можна повернутися на дві тисячі років назад і визначити дату виверження вулкана з точністю до місяця та тижня.

Курбатов вважає, що руйнівне виверження сталося не в Північній Америці, а в Ісландії, звідки шлейф пішов спочатку на південний схід Європи, а потім перекинувся на Азію.

За століття після низки вивержень в Європі почався бум видобутку срібла, яке виплавлялося зі свинцевої руди. А свинцева руда, у свою чергу, утворювалася завдяки виверженням вулканів.

Як свідчить аналіз льоду, через сто років, після ще кількох вивержень, у 640-му відбувся свинцевий сплеск. Срібло виплавлялося зі свинцевої руди, і на дорогоцінний метал зʼявився попит. Вже у 660 році срібло відігравало найважливішу роль у всій середньовічній економіці. Торгівля зростала, золота ставало менше, а срібла більше, що спонукало людство перейти на цей метал як грошовий стандарт.

Але подальші дослідження льоду показали, що під час пандемії чуми в 1349—1353 роках свинець зник з повітря, й економіка знову пішла на спад. Тепер перед науковцями постав новий виклик — зіставити природні послання минулого з історичними даними. Правила гри в дослідженні історії змінилися.

Повна версія статті на ресурсі Science.