Отруйна парасолька, портсигар «Стєчкіна» та ректальний пістолет. Найдивніша секретна зброя спецслужб (архівний матеріал)

Пʼятнадцятого жовтня 1959 року в Мюнхені агент КДБ вбив одного з лідерів Організації українських націоналістів Степана Бандеру, вистріливши йому в обличчя струменем ціанистого калію зі спеціально сконструйованого пістолета. Подібні унікальні технологічні пристрої розробляли і використовували спецслужби різних держав. Зброю приховували у найрізноманітніших предметах: перснях, ключах, портсигарах, пряжках, парасольках, ручках. «Бабель» зібрав приклади найдивніших конструкцій і розробок прихованої зброї різних часів.

Мода на замасковану вогнепальну зброю з’явилася в другій половині ХІХ століття. Проте тоді її виготовляли не для таємних агентів, а для звичайних містян, і пропонували як «зброю останнього шансу» під час зустрічі з грабіжниками. Одним з найперших побутових предметів, які пристосували для стрільби, стали ключі. Такі ключі-пістолети з кремінним або фітільним замком відомі ще з XVI століття.

До наших часів дійшли і кілька зразків кишенькового годинника із вбудованим пістолетом. Годинникові деталі в корпусі замінені найпростішим спусковим механізмом. Дуло зроблене у вигляді головки для заведення годинника, поруч — спускова клавіша.

У 1860—1870 роках в Європі в моду увійшли персні-револьвери. Вони призначалися для жінок. Один з відомих зразків — британський семизарядний перстень-револьвер 1870 року. Називався він Femme Fatale — «Фатальна жінка».

Інтерес до замаскованої зброї пожвавився під час Другої світової війни. Агенти військових розвідок використовували пістолети, приховані в різних елементах одягу.

Розробки прихованої зброї найрізноманітніших конструкцій продовжилися під час Холодної війни і призначалися для таємних агентів спецслужб.

У цей час повертається мода на зброю, замасковану під різні побутові предмети. У 1950-ті радянський конструктор зброї Ігор Стєчкін створив на замовлення КДБ дві моделі «портсигара-пістолета»: ТКБ-506 і ТКБ-506А. Принципова відмінність полягала в конструкції спускового механізму. Ефективна дальність вогню «портсигара Стєчкіна» становила пʼять-сім метрів, а постріл був практично безшумним.

Пістолети «ховались» у губних помадах, тютюнових люльках, сигарах, олівцях, ручках та багатьох інших предметах, що не викликали підозри.

Для агентів спецслужб створювали й такі гаджети, які можна було б сховати у «важкодоступних» місцях під час обшуку. Саме з таких —розроблений для КДБ однозарядний «ректальний пістолет».

На озброєнні у радянських спецслужб були й інші унікальні пристрої. Наприклад, пістолет з ціанідом, з якого агент КДБ Богдан Сташинський убив у Німеччині лідерів Організації українських націоналістів — Льва Ребета та Степана Бандеру. Пристрій випускав струмінь ціаніду з капсули просто в обличчя жертви, що викликало зупинку серця. Пізніше Сташинський втік до Західного Берліна та зізнався в злочинах.

У 1978 році в Лондоні вбили болгарського журналіста й письменника Георгія Маркова. Тоді слідчі припускали, що зброєю стала розроблена КДБ «отруйна парасолька», яка мала систему для вприскування отрути під час натискання на кнопку.

У 2013 році Болгарія закрила розслідування справи про вбивство Маркова через закінчення терміну давності. Протягом 35 років убивцю так і не знайшли.