«Дивишся на фото покупців, — а там суцільні пики в шоломах». Як мистецтвознавець та ілюстратор зібрали на Kickstarter $70 000 і створили настольну гру

Мистецтвознавець Михайло Баделін та ілюстратор Олександр Комʼяхов зібрали майже 71 тисячу доларів на краудфандінговій платформі Kickstarter. Вони створили Deus lo Vult («Так хоче Бог») — настільну гру про хрестові походи, «про лють, зради та агонії». На Kickstarter розробників підтримали 1200 людей зі всього світу. У січні Баделін і Комʼяхов планують надрукувати коробки з грою, а в березні їх отримають покупці, які зробили попереднє замовлення. Кореспондент «Бабеля» Тома Балаєва зустрілася з Михайлом Баделіним та записала його розповідь про те, чому реконструктори — найвдячніша аудиторія, і як під час годинного стріму з підвалу можна зібрати три тисячі доларів.

Гру ми почали вигадувати в грудні 2017 року. Ми — це я та ілюстратор Саша Комʼяхов. До цього я 15 років розробляв компʼютерні ігри. У останні роки карʼєри був генеральним продюсером мобільних ігор Mail.ru. Займався усіма їх проектами: фермами, сітібілдерами — усією цією гидотою. У підсумку я розчарувався в ігровій індустрії і поїхав спочатку до США, а потім у Київ.

Ілюміновані рукописи [рукописні середньовічні книги з мініатюрами та орнаментами] — моя любов з дитинства. Я давно хотів зробити за ними гру. Для компʼютерної потрібні гроші, платформа, ресурси. Для настільної – ні. Ми обговорювали це з друзями: можна не жити в прокляттяі форматів, безпосередньо спілкуватися з цільовою аудиторією й самим її вибирати; згадали про Kickstarter. Я подумав: чому б не спробувати?

Темою обрав хрестові походи, тому що вони тривали довго — 200 років, і в них брали участь усі світові держави. А ще тому що все, що було до хрестових походів, нецікаво з точки зору матеріальної культури. Усі бігали в однакових кольчугах, та й по всьому.

Я придумав сюжет гри, а Саша Комʼяхов взявся за дизайн. Ще у нас є асистент з Дніпра — Тарас, він займається комунікацією з зовнішнім світом. І дружина Саші Наталя — вона каліграф і робить для нас графіку. Тексти для гри ми писали англійською, їх правили наші друзі. Усе робилося на волонтерських засадах.

Як грати

У чотирьох кутах дошки є чотири табори. Навколо кожного табору стоять намети, а в них — різні юніти (воїни). Хтось з них може тільки нападати, хтось — тільки захищатися. Є три види юнітів: лицарі, зброєносці і пілігрими. Можна грати за війська Плантагенетів, Священної Римської імперії, Франкського королівства або королівства Кастилія.

Посередині дошки — місто, яке складається з чотирьох кварталів. Переміщуєте юніти, проходите до міста. Його потрібно пограбувати, дотягнути золото до своїх наметів і скласти туди. У грі є картки «божої волі». Переважно це щось негативне — холера, спека, чума.

На звороті дошки в нас буде середньовічне панно з зображенням хрестового походу. Там же список з 1200 осіб, які підтримали нас на Kickstarter. Це, до речі, теж середньовічна мулька — портрет з донаторами. Бачили зображення святих, поряд з якими на колінах стоять люди? Це саме жертводавці, і їх таким чином увічнювали.

Збори на Kickstarter

Щоб створити гру, потрібно небагато грошей. А ось на те, щоб її надрукувати, у нас їх не було. Тому ми і прийшли на Kickstarter. Порахували, що за 30 днів, які надає Kickstarter, необхідно зібрати 25—30 тисяч доларів. За перший тиждень ми зібрали десь вісім тисяч, зокрема завдяки друзям та сімʼї. Зрозуміли, що так справа не піде, і вирішили показати людям серйозність своїх намірів — запустили стрім.

Взяли напрокат середньовічне шмаття та й пішли грати в нашу гру наживо, у підвал на Золотих воротах. Раптом почалася злива, згасло світло, підвал залило. Було дуже душно, а ми всі в оксамиті й пірʼї. Коли стрім закінчився, я отримав листа від Kickstarter. Виявилося, що нам дали статус, який вивів нас на головну сторінку. І тут почалося! Через тиждень за годину другого такого ж стріму ми зібрали три тисячі доларів.

Спочатку збиралися малювати гру в чотирьох кольорах. Потім подумали, що круто було б зробити її з позолотою: на коробці сусальне золото, на картках — золоті зрізи. На це було потрібно ще 10—15 тисяч доларів, які ми не закладали в бюджет. Тому ми зробили обмежений тираж в 40 коробок по 200, 250 і 300 доларів. За 200 доларів ми малюємо обличчя покупця та його ініціали пілігриму, за 250 — зброєносцеві, і за 300 — лицарю.

Ми почали продавати лімітовану версію гри і зрозуміли, що стаємо частиною чиїхось сімейних історій. Наприклад, хлопець з Іспанії купив три таких коробки. Собі й мамі — лицарські, молодшому братові — зброєносця. Тобто вони з мамою будуть їхати на конях, а брат — бігти поруч біля сідла.

Аудиторія

Половина нашої аудиторії — США, ще половина — Європа. Переважно Франція, Італія, Німеччина, Польща. Україна і Росія теж є, приблизно в однакових невеликих пропорціях.

Основна аудиторія — історичні реконструктори. Листаєш фотографії тих, хто нас підтримав, — а там суцільні пики в шоломах. Вони дізналися про нас, розповіли своїм друзям. Так ми й зібрали 70 тисяч доларів.

Для реконструкторів 45 доларів, які коштує гра, — не гроші. За них навіть рукавицю не купиш. Коли я їздив на реконструкцію, одягнутися на один сезон мені коштувало півтори тисячі доларів. Хоча я був не лицарем, а занюханим татарином! У лицарів тільки один шолом без прикрас коштує 800 баксів. Реконструктори — хороша аудиторія, будемо для них ще щось робити.