Місто Оріхів прикриває Запоріжжя, і битва за нього вже почалась. Чи ні? «Бабель» спробував дізнатися у військових, які виконують завдання на напрямку

Битва за Оріхів уже почалася, пишуть російські військкори. Вони прогнозують, що місто може «впасти» до кінця осені. Оріхів — щит Запоріжжя, який прикриває підступи до обласного центру з півдня та південного сходу. Саме місто, за оцінкою начальника міської військової адміністрації Миколи Винниченка, зруйноване вже на 95%, а його інфраструктура — на 100%. Оборону на цій ділянці фронту тримають підрозділи 17 армійського корпусу та 7 корпусу швидкого реагування ДШВ. То чи справді почалася битва за Оріхів? І що зміниться, якщо Україна втратить цей оборонний вузол? «Бабель» запитав про це військових, які працюють на напрямку: начальника відділення комунікацій Дмитра Пелиха зі 118 ОМБр, офіцера штабу 412 бригади Nemesis у складі СБС із позивним Сон, а також офіцера бригади, яка стоїть на південний захід від Оріхова.

Масово заявляти про успіхи на Оріхівському напрямку росіяни почали на початку вересня, називаючи це новим «наступом». Українські військові обережніші в оцінках, але визнають: ситуація на напрямку змінилася. Щонайменше з 2025 року лінія фронту там залишалася відносно стабільною, без значних змін, хоча локальні штурми й контратаки тривали. За даними DeepState, зараз на найближчій ділянці російські війська підійшли до Оріхова на 6—7 кілометрів. Проросійський проєкт Suriyak оцінює ситуацію інакше — за його версією, росіяни вже просочилися в місто.

Що змінилось на Оріхівському напрямку восени 2026 року

Плани росіян тривалий час не змінюються: їхня ціль — Оріхів, до якого вони сунуть із трьох напрямків. З півдня росіяни наступають на Оріхів із боку Малої Токмачки. Упродовж повномасштабної війни цей рубіж залишався для них недосяжним, однак зараз ситуація там погіршилася. На схід від Оріхова росіяни просуваються з боку Новоселівки. Ще один напрямок — південний захід, де вони рухаються від Малих Щербаків у бік Новоандріївки. (Імовірно, саме звідти вони найактивніше намагаються обійти Оріхів).

Чи вдалось російським силам зайти в місто? Частково так. По-перше, обороняти Оріхів складно через його розташування: місто лежить «у ямі», а доріг для логістики небагато — і росіяни вже дістають їх своїми безпілотниками. По-друге, скориставшись ротацією українських підрозділів і поганою погодою, російські військові невеликою групою — чисельністю до взводу (до 30 осіб) — змогли проникнути в Оріхів. Зараз ці групи (переважно) знищені, хоча в підвалах і досі ховаються поодинокі російські військові. Водночас саме місто під контролем українських військових — кажуть співрозмовники «Бабеля».

Тактика росіян на напрямку давно не змінюється: вони йдуть малими групами, найчастіше по одному, іноді — по двоє. Військові одягають тепловізійні пончо, користуються поганою погодою і намагаються непомітно пройти до українських позицій. «Це виглядає приблизно так: 10 кілометрів за 12 днів», — каже офіцер штабу 412 бригади Nemesis із позивним Сон. Російські військові можуть просуватися без бронетехніки й брати із собою мінімум води та їжі. Згодом необхідне постачання їм доставляють дронами — підтримка безпілотних засобів у них сильна.

Просуватися малими групами росіянам допомагає й те, що значну частину території навколо Оріхова росіяни перетворили на кілзону — смугу, де військових виявляють і атакують дронами. Як пояснює офіцер підрозділу, що стоїть на південний захід від Оріхова, росіяни цю зону постійно поглиблюють. На початку 2026 року російським військам було складно завдавати ударів на відстані 12—15 кілометрів від лінії фронту. Але вже навесні підрозділи російського «Рубікона» почали системно атакувати українську логістику, зокрема трасу Запоріжжя — Комишуваха — Таврійське — Оріхів (Н-08). Так росіяни готували умови для майбутніх масованих штурмів.

Тоді ж росіяни почали масово бити по всіх населених пунктах поблизу лінії зіткнення. Зокрема, як кажуть військові, село Жовта Круча буквально за одну ніч зруйнували авіабомбами й «Шахедами». У червні — липні практично всі села за 30—40 кілометрів від фронту спорожніли через руйнування й постійну загрозу дронів. Так формувалася кілзона. Зараз з російського боку вона місцями сягає 50 кілометрів. До неї потрапляють, зокрема, Зарічне, Комишуваха, Новоіванівка, Ясна Поляна й Одарівка.

На півдні від Оріхова, з боку Малої Токмачки, росіяни активізували наступ. Мала Токмачка — це східні ворота Оріхова. Оборона села триває близько 1 600 днів. Як кажуть у 412 бригаді Nemesis, зараз Мала Токмачка нагадує Мар’їнку (на Донеччині) у 2024 році — село майже повністю зруйноване. Зайти туди важко і українським військовим, і росіянам: російські війська контролюють основні шляхи підходу до села, але й самі не можуть вільно туди зайти. Тому вони намагаються обходити населений пункт, оминати основні оборонні рубежі й проникати в тил українських підрозділів.

Причина, чому між українськими позиціями утворюються проміжки, — постійні російські удари авіацією та безпілотниками. Росіяни масовано бʼють КАБами, які останнім часом стали точніше влучати по цілях через зміни в головках самонаведення. Перед авіаударами російські війська проводять розвідку, щоб виявляти українські позиції, пояснює начальник відділення комунікацій 118 ОМБр Дмитро Пелих. Також росіяни застосовують велику кількість дронів, зокрема на оптоволокні. Через постійні удари не всі зруйновані позиції є сенс відновлювати. У результаті між українськими позиціями утворюються коридори, якими російська піхота може просочитися в населений пункт і зайти в тил українським військовим, каже Пелих.

На схід від Оріхова росіяни звітують про успіхи з боку Новоселівки, Єгорівки та Омельника. Новоселівку та Єгорівку, як стверджують російські військкори, вони вже окупували. За словами українських військових, на цій ділянці росіяни традиційно оперують тактикою «флаговтиків»: невеликі групи заходять у населений пункт, встановлюють прапор і звітують про його захоплення. Втім, як додають військові, населені пункти не під контролем росіян. «Перед Новоселівкою ще є Гуляйпільське, в якому точно є наші захисники і тримають оборону, — каже офіцер 412 бригади Nemesis Сон. — Буває таке, що противник може десь просочитися, але це точно не є чинником, який істотно впливає на просування ворога».

З південного заходу, з боку Малих Щербаків, росіяни зосередили основні сили, звідки намагаються обійти Оріхів. Російські військкори стверджують, що вони окупували Новоандріївку й уже виходять до Новопавлівки. Одна з можливих цілей росіян — дістатися висот західніше Новопавлівки. У 412 бригаді Nemesis кажуть, що ця ділянка складна для оборони через місцевий рельєф: у районі Новоандріївки російські військові дійсно просуваються ярами, куди складно діставати FPV-дронами. Водночас у 412 бригаді Nemesis зазначають, що зараз ситуація на цій ділянці стабілізується. Як каже «Бабелю» офіцер іншого підрозділу, біля Нестерянки росіяни утримують кілька штурмових груп у лісосмугах за 1,5—2 км від Новоандріївки.

Чи справді Оріхів — останній форпост на шляху росіян до Запоріжжя? Якщо росіяни окупують місто, вони зможуть облаштовувати склади й укриття в підвалах зруйнованих будинків. Ближче до фронту також переміститься російська логістика, яка зараз йде з боку Пологів і Токмака. Однак Оріхів — не останній рубіж на шляху до Запоріжжя, пояснює офіцер штабу 412 бригади Nemesis із позивним Сон. Далі розташовані укріпрайони Новомиколаївка, Комишуваха, Вільнянськ і Кушугум. До оборони Запоріжжя готуються вже чотири роки. Тож втрата Оріхова була б серйозною проблемою, але не означала б, що «все пропало», наголошує офіцер.