Власника компанії Fire Point Дениса Штілермана звинувачують у тому, що він створив монополіста за підтримки міністра Рустема Умєрова, щоб потім вигідно продати. Ось що він на це відповідає

Уже півтора місяця медіа, політики та антикорупційні активісти обговорюють компанію Fire Point — єдину українську компанію, яка проєктує та випробовує балістичну ракету. Окрім того, FP виробляє лінійку дронів, які, за даними Генштабу, є одними з найефективніших. Мажоритарним власником та генеральним конструктором FP є інженер Денис Штілерман — людина, яка ще до жовтня 2025 року не була публічною. У квітні 2026 року, після публікації нових «плівок Міндіча», про нього почали писати, що насправді він не є справжнім власником компанії. Найголосніше про це говорить виконавча директорка ГО «Центр протидії корупції» Дар’я Каленюк: вона раз у раз повторює, що тіньовим бенефіціаром FP є Тимур Міндіч, який зміг «надути» компанію державними замовленнями за допомогою міністра оборони Рустема Умєрова, а Денис Штілерман тільки «фронтує» його бізнес. За останній тиждень Денис Штілерман кілька разів розгорнуто пояснював нюанси роботи компанії. Він також звинуватив ЦПК в тому, що організація навмисно саботує його роботу. Редактор «Бабеля» Гліб Гусєв максимально коротко переказує суть позицій двох сторін (на основі слухань парламентської ТСК, інтерв’ю та розслідувальних сюжетів у ютубі).

Найголовніша претензія до компанії «Файєр Поінт» полягає в тому, що держава допомогла їй стати штучним монополістом. За словами критиків компанії, це зробили двома способами. Перший — кодифікація, другий — таємні домовленості.

По-перше, — каже «Слуга народу» Юлія Яцик, — Міноборони штучно гальмує потенційних конкурентів. За її словами, міністерство створює проблеми конкурентам «Файєр Поінту» під час так званої кодифікації — етапу, коли військова техніка проходить польові випробування, де виробник підтверджує, що його вироби відповідають заявленим ТТХ. Також значна частина кодифікації — це паперова робота, оформлення документів. Міністерство нібито ускладнює цей процес для інших виробників.

По-друге, — каже виконавча директорка ЦПК Дар’я Каленюк, — компанія має преференцію від держави. Саме завдяки зв’язкам із (колишнім) міністром Рустемом Умєровим компанія отримує більшу частину державних контрактів, і саме тому може масштабувати виробництво та нарощувати капіталізацію. Кінцевою метою власників компанії є нібито зробити кеш-аут, тобто отримати гроші на власні рахунки.

Друга претензія до компанії «Файєр Поінт» полягає в тому, що її кінцевим бенефіціаром (справжнім власником або одним зі справжніх власників) нібито є бізнесмен Тимур Міндіч — тобто підсанкційна особа. Як доказ критики компанії наводять ту частину «плівок Міндіча», де Тимур Міндіч розмовляє з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим так, ніби він є власником або представляє власника. На плівках Тимур Міндіч та Рустем Умєров обговорюють збільшення оборонного бюджету України, частина якого має піти на купівлю дронів-дипстрайків «Файєр Поінт». Тимур Міндіч також називає подробиці угоди з країною Близького Сходу та суму, на яку акціонери зможуть зробити кеш-аут.

Дрони-дипстрайки «Файєр Поінт» не є єдиними на ринку, існують аналоги. «Слуга народу» Юлія Яцик серед таких аналогів назвала Ан-196 «Лютий» (виробляє АТ «Антонов»), UJ-26 «Бобер» (компанії «УкрДжет»), E-300 Enterprise (компанії AeroDrone) та «Довбуш Т10» (компанії бізнесмена Володимира Яценка). Якби їм давали більше державних грошей, вони змогли б показати кращі результати — такою є логіка критиків «Файєр Поінт».

Якщо переказати відповідь Дениса Штілермана максимально стисло, то вона буде такою: критики компанії не розуміють роботи оборонного ринку та плутають причини з наслідками (компанія конструює ефективні дрони, і тому в неї вливають гроші, а не навпаки).

Як розповідає Денис Штілерман, держава вже два роки поспіль скуповує всі дрони-дипстрайки, які виробляють українські компанії. У тому числі — менш ефективні й дорожчі за вироби «Файєр Поінт». На такому ринку вирішальним фактором є не кількість грошей, а здатності менеджерів та інженерів компаній. Ніякій компанії не потрібні зв’язки з міністром Рустемом Умєровим, тому що держава викуповує всі вироби. При цьому, наприклад, дрон-дипстрайк FP-1 втричі дешевший за аналогічний дрон Ан-198 «Лютий», який виробляє державне авіаційне підприємство «Антонов».

Що стосується кодифікації, то, за оцінкою Дениса Штілермана, в Україні зараз найнижчі в світі бюрократичні вимоги для виробників БпЛА. Якщо компанія неспроможна підготувати порівняно невеликий обсяг документів на кодифікування — то це проблема компанії. Усім, хто не може пройти кодифікацію, Денис Штілерман пропонує звернутися по допомогу до бек-офісу «Файєр Поінту».

На міжнародному ринку «Файєр Поінт» вирвався вперед, тому що в березні 2024 року його дрон-дипстрайк виявився найкращим під час міжнародних випробувань. Випробування організувало посольство США, на нього були запрошені всі виробники подібних дронів, включно зі світовими. Дрону потрібно було пройти до цілі над засобами РЕБ та вразити її. Єдині, кому це вдалося, це «Файєр Поінт».

За словами Дениса Штілермана, після цього до нього вишикувалася черга «київського бомонду», який пропонував йому гроші за частку в компанії. Одним з таких інвестиційних наречених був Тимур Міндіч (його привів менеджер Ігор Хмельов, який займався проєктами міжнародної співпраці). Тимур Міндіч запропонував $100 млн за половину компанії.

Денис Штілерман розповідає, що вів перемовини з Тимуром Міндічем до серпня 2025 року (у тій самій квартирі, яку прослуховувало НАБУ). Врешті-решт Тимур Міндіч запропонував за половину компанії трохи менше $1 мільярда та людину, яка буде його «фронтувати». Такі умови Штілермана не влаштовували, тому що на той момент арабський оборонний холдинг EDGE Group, що належить суверенному фонду ОАЕ, вже пропонував йому купити тридцять відсотків компанії за $758 мільйонів.

У розмовах на «плівках» Тимур Міндіч плутає всі деталі цієї угоди — і суму, і умови. Кеш-аут, про який він каже Рустему Умєрову, це не гроші, які акціонер міг би забрати на власні рахунки. Акціонери «Файєр Поінту» мали потім реінвестувати їх у спільні оборонні проєкти з ОАЕ. Одним з таких проєктів мав стати космодром для космічних запусків. Поки йшли перемовини, Тимур Міндіч намагався чимось допомогти компанії, але в нього нічого не виходило, «і слава богу, тому що компанія могла бути йому щось винна, а вона йому нічого не винна».

Денис Штілерман розповідає, що медіа та антикорупційні активісти суттєво нашкодили компанії в її міжнародній роботі. Під час зливів «плівок» та виходу розслідувань проблеми виникали одразу на декількох напрямках, зокрема і в залученні інвестицій та виробництві твердого ракетного палива. Але головною проблемою стало те, що зливи розмов загальмували панʼєвропейський проєкт «Фрея» щонайменше на сім місяців.

Основою проєкту «Фрея» є ракета FP-7, яка є клоном російської С-400 та здатна перехоплювати балістичні ракети на висоті до 20 кілометрів. Україна запропонувала європейським країнам інтегрувати в єдину протиракетну мережу свої командні центри та радари. За словами Дениса Штілермана, у червні 2025 року до проєкту мала доєднатися Норвегія — але доєдналася тільки в лютому 2026-го, після візиту прем’єр-міністра. Наприкінці березня 2026 року головою проєкту «Фрея» від України мав бути представлений Рустем Умєров. Однак цього не сталося, тому що опівночі вийшов перший злив «плівок Міндіча».

Наостанок Денис Штілерман звинувачує ГО ЦПК у тому, що організація «розповсюджувала по посольствах нашу конструкторську документацію». Обставин цієї події він не розкриває, однак, наскільки «Бабель» зрозумів слова Дениса Штілермана, його ім’я стало відоме українським медіа саме тому, що на цій документації стояв його підпис. Виконавча директорка ЦПК Дар’я Каленюк спростувала твердження, що її організація робила щось подібне.