Британські військові розповіли про свою роль у великій війні — вочевидь, щоб не лишитися в тіні американських генералів. Їхня версія подій викладена в матеріалі The Times

Позаминулого тижня газета NYT розповіла, як американські військові організували таємний бек-офіс великої війни, передавали ЗСУ розвідувальні дані та допомагали планувати наступальні операції — найголовнішою з них був контрнаступ влітку 2023 року. Тепер про свою роль у війні розповідають британські військові: вона зводилася переважно до того, щоб мирити Україну і США. «Бабель» переказує матеріал британської газети The Times про те, яку роль відігравала Велика Британія в плануванні українського контрнаступу — та не полишає надії, що одного дня історію (не плутати з пропагандою) цієї вирішальної битви зможе розповісти найвище українське командування.

На початку літа 2023 року, коли Україна розпочала довгоочікуваний контрнаступ на півдні, один з ключових напрямків удару назвали на честь не українського діяча — британського.

У назві напрямку «Воллес» йшлося про тодішнього міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса. За зачиненими дверима його називали «людиною, яка врятувала Київ». Крім того, українці вважали британців мозком антипутінської коаліції, до якої входили США, Британія та десятки інших країн. Американці надавали Україні озброєння і ключові розвідувальні дані. Роль британських військових полягала в іншому — підтримувати складні відносини між Вашингтоном і Києвом.

У грудні 2022 року очільник британської армії адмірал Ентоні Радакін зідзвонився зі своїм американським колегою Марком Міллі. Вони обговорювали український план на 2023 рік — піти в контрнаступ проти Росії, щоб відвоювати втрачені території. І американці, і британці сумнівалися, що Україна до цього готова. Але британці були впевнені, що Україна піде в наступ у будь-якому разі, і міркували так: «Якщо вони будуть атакувати, треба допомогти по максимуму». У тій розмові Міллі сказав Радакіну, що американці підтримають українські плани.

Наступного місяця, на черговій зустрічі у форматі «Рамштайн» міністр оборони США Ллойд Остін оголосив, що коаліція почне відправку в Україну важкого озброєння — бронетранспортерів, БМП, танків. Британці ж першими передали Україні далекобійні крилаті ракети Storm Shadow. Велика Британія таємно відправила своїх спеціалістів в Україну, щоб встановити ці ракети на українські літаки й навчити ними користуватися. Це було не вперше — десятки британських військових уже їздили в Україну і навчали українців користуватися протитанковими ракетними комплексами NLAW.

За кілька тижнів до початку контрнаступу очільник стратегічного командування Великої Британії (і колишній голова армійської розвідки) генерал Джеймс Гокенгал зустрівся з головою ГУР Кирилом Будановим. Вони були знайомі ще з 2019 року. В середині 2021-го Гокенгал був одним із небагатьох співробітників британського Міноборони, хто вірив у повномасштабне вторгнення. Тепер вони обговорювали, як працювати разом під час контрнаступу — в розпорядженні Гокенгала були надзвичайно важливі джерела інформації.

І поки помічники Радакіна — генерали Ролі Вокер і Чарлі Стікленд — допомагали планувати операції, Гокенгал передав Буданову розвідувальні дані. Але була проблема. За планом все спорядження від партнерів Україна мала отримати до кінця березня. Потім строки відсунулися на кінець квітня. Потім — на кінець травня. Захід наполягав, щоб ЗСУ атакували, поки Росія ще недостатньо закріпилася. У той момент Україна вже мала стільки ж зброї, скільки мала вся британська армія.

Коли Україна нарешті перейшла в наступ на початку червня, виникла ще одна проблема. Радакін і його американські колеги наполягали, що Україна має дотримуватися стратегії «виснажити, розтягнути і вдарити». Елемент «виснажити» мав на увазі атаки на логістичні хаби, щоб обмежити російські поставки на фронт. Розтягнути — демонстративні атаки і маневри на кількох напрямках, один з яких мав назву «Воллес».

Для «удару» в контрнаступі ЗСУ мали вибрати один головний напрямок. Їм потрібно було зосередити війська і вогневу міць в одній точці і сподіватися на прорив — так радили британські та американські військові. Але у президента Володимира Зеленського були інші плани. Командувач Сухопутних військ генерал Олександр Сирський переконав його спробувати іншу стратегію: завдавати шкоди на півночі, а також тиснути якомога сильніше на південному сході. Замість того щоб пробиватися на півдні й перерізати сухопутний коридор між Росією та окупованим Кримом, українці розпорошили свою бойову міць.

Крім того, українські війська рухалися повільніше, ніж вимагали США. Українське командування казало, що американці та британці недооцінили російські укріплення і реалії сучасного бою. Шляхи наступу були заміновані. Українські сапери наражалися на додаткову загрозу — дрони. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний відчайдушно намагався впоратися з кризою. Він пояснював, що українські військові на передовій рухаються вперед у три етапи. У перший день вони адаптуються. На другий просуваються на 200–300 метрів. На третій — закріплюються, готуючись передати позиції свіжим силам. Американці закликали українців «рухатися швидше».

У цей момент відносини між українцями і американцями досягли дна. Марк Міллі й генерал Крістофер Каволі були дуже розчаровані Залужним. Залужний, своєю чергою, був розчарований тиском з боку США. Тому Радакін перервав відпустку і вирішив поїхати в Україну особисто, щоб примирити американців і українців. Радакін мав вислухати Залужного і пояснити його бачення американцям під час відеодзвінка з Києва. Поки Радакін їхав до України, його помічник Ролі Вокер теж телефонував американським і українським колегам. Він відповідав за військову стратегію та операції. Українці називали його «мозковим центром» британської військової машини.

У середині серпня 2023 року британська дипломатія дала результат. Радакін, Залужний і Крістофер Каволі особисто зустрілися на польсько-українському кордоні. Вони п’ять годин обговорювали контрнаступ, а також плани на зиму і наступний рік. Це була ознака того, що американці не планують кидати Україну найближчим часом. Згодом Британія та США послабили обмеження на застосування далекобійної зброї. А центр, що координував поставки західної зброї, перенесли з міста Штутгарт до американського військового гарнізону у Вісбадені.

Відтоді й до сьогодні британські військові продовжують заглиблюватися у війну в Україні та вивчають її уроки. Вони кажуть, що Україна «заплатила жахливу ціну за свій захист, але й відкрила вікно в сучасну війну».

Вокер, якого підвищили до начальника генерального штабу, вивчив уроки війни в Україні і хоче перетворити британську армію на більш смертоносну й гнучку силу. За його словами, у британців є три роки, щоб підготуватися до війни.

Ентоні Радакін, що невдовзі покине пост командувача британської армії, близько десяти разів особисто зустрічався із Зеленським. Український президент з теплотою називає його «адміралом» і зазначає, що він не типовий генерал, не такий, як більшість іноземних військових керівників, з якими він зустрічався. Крайня їхня зустріч відбулася 4 квітня – коли Радакін разом із французькими колегами представляли в Києві свій план розміщення іноземних військових в Україні, якщо з Росією вдасться укласти перемир’я.