Бабель
Тексти

Як Ізраїль знищив ядерний реактор у Сирії та зупинив розробку атомної бомби? Уривок з нової книги «Встань і вбий першим» — про успішні операції ізраїльської розвідки

Автори:
Софія Коротуненко, Гліб Гусєв
Дата:
Як Ізраїль знищив ядерний реактор у Сирії та зупинив розробку атомної бомби? Уривок з нової книги «Встань і вбий першим» — про успішні операції ізраїльської розвідки

Катерина Бандус / «Бабель»

Взимку 2025 року виходить книга «Встань і вбий першим. Таємна історія ліквідацій ворогів Ізраїлю». Її автор Ронен Берґман — журналіст і письменник, який пише про операції розвідки, тероризм і ядерні проблеми. У новій книзі він розповідає про таємні операції Ізраїлю, для цього він провів сотні інтервʼю з політиками, керівниками й агентами спецслужб. Одна з таких операцій — знищення ядерного реактора, який уряд Башара Асада будував у Сирії. Про це будівництво знав президент США Джордж Буш, але його уряд вирішив не втручатись. Премʼєр-міністр Ізраїлю Егуд Ольмерт віддав наказ знищити реактор, попри загрозу удару Сирії у відповідь. Про цю операцію Ізраїль мовчав понад десятиліття і визнав свою причетність лише у 2018 році. «Бабель» з дозволу видавництва «Наш Формат» публікує уривок з книги — про те, як відбувалась ця операція.

Ібрагім Осман присів поруч із симпатичною незнайомкою в барі віденського готелю. Це був чоловік середнього віку, лисий і з обважнілими повіками, але жінка, яка сиділа поруч, була зацікавлена принаймні в розмові. Вона говорила французькою — й Осман говорив французькою! А ще вона любила Париж і собак. Осман купив їй випивку і розповів про пуделів, яких він розводив у своєму будинку в Дамаску.

Осман був директором сирійської Комісії з атомної енергії. Жінка — оперативницею Моссаду. Ізраїльтяни не знали напевно, які секрети зберігав Осман, але знали, що він буде у Відні в січні 2007 року, а там порівняно легко провести операцію. Операцію не вважали особливо важливою та проводили її одночасно з кількома іншими, які здавалися важливішими.

<p>Ресторан готелю «Захер» у центрі Відня, біля Віденьскої державної опери.</p>

Ресторан готелю «Захер» у центрі Відня, біля Віденьскої державної опери.

І все ж, поки жінка-агент у барі терпляче вислуховувала Османові розповіді про пуделів, команда оперативників із «Веселки» обшукувала його кімнату. Попередній огляд не виявив нічого цінного, і вони безуспішно намагалися відкрити важкий кейс, який Осман залишив у кімнаті. Щоб зробити це, не залишивши жодних слідів, потрібно було докласти особливих зусиль, а тим часом спостерігач помітив, що Осман демонструє ознаки втоми та незабаром повертатиметься до своєї кімнати.

«Я йду. Дайте мені трохи часу», — прошепотів командир, покидаючи свою позицію на варті та заходячи в кімнату, щоб особисто зайнятись кейсом. Осман підписав чек. «У тебе приблизно чотири хвилини», — повідомив по радіо один зі спостерігачів. Сирієць подякував новій знайомій, вони домовилися ще поговорити вранці та, можливо, зустрітися пізніше. Осман пішов до ліфта. «Дві хвилини, — сказав по рації спостерігач. — Забирайся звідти».

У кімнаті команда «Веселки» саме відкрила кейс і почала якнайшвидше фотографувати зображення в ньому, не розбираючись, що воно таке. Осман був у ліфті. «Хвилина до контакту», — сказав напружений голос по рації. На цю мить усе було сфотографовано, а кейс перепакований і замкнений. «Ліфт уже тут. Виходьте, зараз же!»

Осман був уже в коридорі, усього за тридцять секунд ходи, майже в межах видимості своєї кімнати. Один із членів команди готувався здійснити трюк для відволікання — удаючи алкогольне спʼяніння, вилити на нього склянку віскі. Але за ці кілька секунд решта команди вийшла з кімнати та швидко пішла коридором у протилежному напрямку. «Ми вийшли. Усе гаразд. Розійтись», — почувся спокійний і впевнений голос командира.

Матеріал, який команда Моссаду скопіювала того дня, розшифрували не одразу. Минуло близько двох тижнів після того, як «Веселка» вломилася до кімнати Османа у Відні, поки хтось його проглянув.

Отоді вони вперше побачили на фотографіях реактор.

Сирія намагалася створити бомбу. Насправді вона далеко просунулась у створенні бомби й водночас спромоглася зберегти цілковиту таємницю. І це була така проблема, яку не можна було розвʼязати шляхом ліквідації кількох ключових людей. Потрібні були інакші рішучі дії.

Хай як дивно, Башар Асад дуже поважав ізраїльську розвідку, саме тому він докладав стільки зусиль, щоб її обдурити. Він був переконаний, що кожне повідомлення в Сирії, передане електро-магнітними засобами — стаціонарним чи мобільним телефоном, факсом, текстовим повідомленням чи електронною поштою, перехоплювала ізраїльська розвідка. «Він справді вірив, що кожного разу, коли Мустафа телефонував Мухаммаду, Мойша підслуховував, — сказав офіцер із підрозділу 8200. — І це не конче була аж така помилка».

Башар Асад в своєму палаці в Дамаску. 2008 рік.

Getty Images / «Бабель»

Щоб мінімізувати ризик, Асад доручив генералові Мухаммаду Сулейману, своєму звʼязковому з «Радикальним фронтом», створити тіньову армію, окрему і незалежну від решти сирійського оборонного відомства. Навіть найвищі чиновники та офіцери, включно з начальником штабу армії та міністром оборони, не були поінформовані.

Сулейман наказав, щоб усі важливі повідомлення передавали тільки на папері, у конвертах, запечатаних воском, через мережу мотоциклетних курʼєрів. Таке повернення в доелектронну добу спрацювало. Протягом багатьох років організація Сулеймана лишалась абсолютно невидимою для ізраїльської розвідки.

Найбільша таємниця Сулеймана була захована в посушливому районі Дейр-ез-Зор, у глибокому каньйоні за кілька кілометрів від берегів Євфрату на північному сході Сирії. З 2001 року він контролював будівництво споруди для розміщення ядерного реактора, який Сирія придбала в Північної Кореї коштом Ірану. Реактор дав би сирійцям змогу виробляти плутоній для атомної бомби, що, на думку Асада, забезпечило б йому стратегічний паритет з Ізраїлем.

Сулейман не пошкодував зусиль, щоб приховати це місце, а Осман був одним з небагатьох людей, яким він довіряв. Осман знав про реактор і тримав у своєму кейсі відповідні файли. Відтак Ізраїльтяни теж знали.

Буш завершив зустріч [з делегацією Ізраїлю] двома чіткими, але фактично суперечливими наказами: «Номер один: переконайтеся, що це правда. Номер два: про це ніхто не повинен знати». [Голова ЦРУ Майкл] Гейден повернувся до Ленглі, розмірковуючи, як підтвердити ізраїльську інформацію, не поширюючи її. «Щоб перевірити все, ви хочете залучити більше людей, але це збільшує ризики розголошення таємниці».

Директор ЦРУ Майкл Хейден. Вашингтон, 2011 рік.

Getty Images / «Бабель»

Намагаючись збалансувати ці дві директиви, ЦРУ та інші агентства США розпочали «інтенсивну багатомісячну роботу, щоб перевірити та підтвердити інформацію, яку нам надав Ізраїль щодо реактора, а також зібрати більше деталей з наших джерел і власними методами». Висновки спільної команди Пентагону, ЦРУ й Агентства з нацбезпеки надійшли в червні, і вони були такі само тривожні, як і в ізраїльтян.

«Наші експерти з розвідки впевнені, — писала команда, — що цей обʼєкт справді є ядерним реактором того самого типу, який Північна Корея побудувала на своєму ядерному обʼєкті в Йонбені... У нас є вагомі підстави вважати, що цей реактор не призначений для мирних цілей».

Сполучені Штати взяли на себе зобовʼязання щодо безпеки Ізраїлю, і [прем’єр-міністр Егуд] Ольмерт хотів, щоб це зобовʼязання було виконане — щоб американські сили знищили реактор. Час теж не стояв на місці. Експерти ізраїльського ядерного обʼєкта в Дімоні заявили, що судячи з того, що вони бачили на фотографіях, сирійський реактор був дуже близький до завершення. Вони підрахували, що його запустять протягом пів року, і якщо чекати до того часу, щоб бомбити його, це призведе до радіоактивного забруднення та екологічної катастрофи.

Оперативно це була доволі проста місія для ВПС США. Ескадрилья бомбардувальників-невидимок В-2 могла без особливих проблем знищити установку. Але експерти ЦРУ з Близького Сходу вважали, що американське бомбардування в регіоні загрожує небезпекою.

Остаточне рішення ухвалили на зустрічі з президентом [США Джорджем Будеш], яка через високий ступінь секретності проходила не в Західному крилі Білого дому, а в Жовтій овальній кімнаті житлового крила, щоб її навіть не внесли до державного реєстру офіційних президентських заходів.

Завдання удару американцями підтримав тільки віцепрезидент [Дік] Чейні, стверджуючи, що Сполучені Штати повинні зробити це, щоб надіслати потужний сигнал не лише Сирії та Північній Кореї, але й Ірану. Держсекретар [Кондоліза] Райс визнала, що реактор у Сирії є «екзистенційною загрозою» для Ізраїлю, але, на її думку, США не слід втручатися. Гейден чітко дав зрозуміти, що хоч будівництво реактора і значно просунулось, проте Сирія ще дуже далека від отримання ядерної бомби.

Буш, який вже загруз у двох війнах у мусульманських країнах, підсумував: «Майк [Гейден] щойно сказав мені, що це не нагальна небезпека, отож ми цього не робитимемо». Ізраїль міг розраховувати тільки на себе.

Шостого вересня, у четвер, о третій годині ночі десятки винищувачів злетіли з військово-повітряної бази Рамат-Давид на півночі Ізраїлю, за 24 кілометри на південний схід від Хайфи. Вони повернули на захід, у напрямку Середземного моря, а потім на південь. Це була частина звичайних тренувань з евакуації бази, знайомих арабським спецслужбам, які стежили за маневрами ізраїльських ВПС. Нічого особливого. Але цього разу організатори навчань мали намір навмисно заплутати тих людей, які спостерігали за подіями на екранах радарів у Дамаску.

Пілот Ізраїльских ВВС біля літаків F-16С Falcon на авіабазі Рамат-Давид. 2006 рік.

Getty Images / «Бабель»

Десь над морем стрій із семи винищувачів F-151 відірвався від інших і попрямував у зворотному напрямку — на північ. Екіпажі знали точне розташування цілей, які вони повинні були знищити, і точну природу цих цілей. Важливість місії командир розкрив їм безпосередньо перед зльотом. Вони летіли дуже низько, уздовж узбережжя Середземного моря, а потім над Туреччиною, перш ніж увійти в повітряний простір Сирії. З відстані 50 кілометрів вони випустили по трьох обʼєктах ядерного комплексу двадцять дві ракети.

Сирійці були заскочені зненацька. Їхні системи протиповітряної оборони нічого не виявили, поки обʼєкти вже не були атаковані ракетами, що не залишило часу на евакуацію. Сирійці випустили кілька зенітних ракет услід літакам, які давно полетіли геть.

Незабаром після цього американські та ізраїльські супутники, що зависли над Сирією, задокументували повне знищення комплексу. Ольмерт надіслав Асаду секретне повідомлення через премʼєр-міністра Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, у якому повідомив, що якщо Асад діятиме стримано, Ізраїль утримається від оприлюднення нападу. Це врятує Сирію від скрутної ситуації, у яку вона втрапить через викриття грубого порушення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який вона підписала.

Світ також не дізнається, що єврейська держава щойно підірвала обʼєкт, який коштував Сирії багаторічних і дорогих військових досліджень і технологій — ситуація, яка вимагала б якоїсь відплати заради збереження обличчя. Мовчати про це було краще для всіх дотичних сторін.

Егуд Ольмерт в дверях свого кабінету в офіційній резиденції. Ієрусалим, 2007 рік.

Getty Images / «Бабель»

Підтримати «Бабель» теж буде краще для всіх дотичних сторін — журналістів і читачів, які люблять наші тексти: https://babel.ua/donate.