Чули про Ериду — «десяту планету» Сонячної системи, через яку Плутон вважають карликом? Як зухвалі вчені ледь не вкрали це відкриття — розповідає його автор Майкл Браун у книзі «Як я вбив Плутон»

Восени 2024 року виходить книга Майкла Брауна «Як я вбив Плутон і чому це було неминуче». Браун — американський астроном, професор планетної астрономії в Каліфорнійському технологічному інституті. Його команда відкрила чимало небесних тіл, як-от карликову планету Ериду, що була більшою за Плутон і через яку він втратив статус повноцінної планети. У книзі Браун розповідає про свої дослідження, як він знайшов Ериду і ще кілька цікавих небесних тіл. «Бабель» з дозволу видавництва «Бородатий Тамарин» публікує уривок з книги — про те, як іспанські науковці присвоїли одне з відкриттів Брауна і хотіли отримати славу й за Ериду.

Це був заключний день засідань Міжнародного астрономічного союзу (МАС) в Празі. Залюблена багатьма крижана куля опинилася під загрозою: за підсумками голосування астрономів, які зібралися за пів світу звідси, небесне тіло могли виключити з пантеону планет. Хоч би що сталося того дня, це наробило б галасу в усьому світі.

А втім, у цьому голосуванні йшлося не так про дев’яту планету, як про десяту. Ця сама десята планета справді мала для мене значення, адже за півтора року до того я її відкрив — трохи більшу за Плутон кулю з криги й каміння, що раз на 580 років робила повний оберт навколо Сонця. Понад 10 років ніч за ніччю я видивлявся в небесах щось на кшталт цього, і врешті одного ранку вона мені явилася.

На момент голосування за статус Плутону моє відкриття значилося під тимчасовим реєстраційним кодом 2003 UB313. Багатьом воно було відоме під іронічною назвою «Ксена», а ще більше людей називали її просто десятою планетою. Та після того дня її навряд чи можна було класифікувати як планету. Торік завдяки Ксені пожвавилися суперечки навколо статусу Плутону. Було зрозуміло, що рішення стосовно нього визначало б і долю Ксени. Якщо Плутонові дадуть копняка, Ксена вирушить за ним.

Минуло три години [дискусії астрономів] — три неймовірно нудні й заплутані години. Зрештою астрономи мали піднімати жовті картки, голосуючи проти статусу планети для Плутону. Навіть рахувати не було потреби: перевага виявилася очевидною. Після довгих годин детальних пояснень, аналізу і дискусій щодо тонкощів усіх можливих варіантів розвитку подій я нарешті міг виголосити: «Плутон помер».

***

У липні 2005 року іспанські дослідники оголосили, що відкрили карликову планету Гаумеу. Вони працювали в невеликому іспанському університеті й до цього нічого не відкривали. Насправді Гаумеу відкрила команда Майкла Брауна у грудні 2004-го. Пів року вони працювали над науковою статтею і перевіряли всі факти. Їхня робоча назва Гаумеу була «Санта».

Іспанські астрономи оголосили про відкриття Санти першими, тож їм і належало звання першовідкривачів. Можливо, так навіть краще, пояснив я Даяні. За кілька місяців ми оголосимо про Ксену і Великоднього Кролика — обидва обʼєкти значно більші за Санту. Те, що інша група дослідників з іншої країни на іншому континенті трохи раніше повідомляє про відкриття великого об’єкта, лише підсилювало збудження від майбутньої події. Я і сам не зміг би придумати кращого плану.

В астрономічних медіа ширилися плітки. Заголовок статті на BBC звучав так: «Суперечка за відкриття планети». У ній журналісти розводилися про те, як астрономи пристрасно сперечаються, хто має право називатися першовідкривачем, і що суперечка неодмінно дійде аж до найвищих щаблів Міжнародного астрономічного союзу.

А ще згадували, що об’єкт, імовірно, удвічі більший за Плутон. Удвічі більший за Плутон? Звісно, ми знали, що 2003 EL61, або Санта, або K40506A, або пізніше Гаумеа, має приблизно третину маси Плутону.

Але нововідкривачі й гадки не мали про наявність супутника. Вони виявили Санту, або 2003 EL61, лише кількома днями раніше і не мали часу зробити ще щось, крім як розповісти про відкриття.

Миттєве оприлюднення призводить до того, що неперевірені наукові дані виставляють на широкий загал (наприклад, твердження, що 2003 EL61 був удвічі більшим за Плутон), а це натомість призводить до зниження стимулів займатися відкриттями.

***

Пізно ввечері я помітив електронний лист від Браяна Марсдена, хранителя Сонячної системи, з яким спілкувався щодо всіх відкриттів. Іспанське відкриття видалося йому підозрілим, адже його зробили того самого дня, коли назву K40506A почув широкий загал. Браян хотів знати, чи могли іспанці якось визначити розташування Санти, якби знали назву K40506A.

Жодних шансів, сказав я. Це все одно, якби я вирішив назвати якесь місто десь у світі Гепітаун, а хтось узяв би глобус і вказав куди треба, просто почувши цю назву. Жодних шансів, повідомив Браянові.

Але запитання Браяна Марсдена про зв’язок між оприлюдненням K40506A та іспанським відкриттям постійно крутилося в голові. І все ж я не міг уявити, як можна використати назву K40506A, щоб знайти Санту. Нарешті встав, повернувся до свого комп’ютера й набрав у гуглі «K40506A». Першими були заяви про відкриття, які з’явилися напередодні. Далі йшли теми виступів Чеда і Девіда.

А на третьому місці містилося щось дивне — список об’єктів, за якими спостерігали крізь телескоп у Чилі однієї травневої ночі, включно з об’єктом під назвою K40506A. І там вказувалося, де розташований обʼєкт. Що це таке?

То журнал записів телескопа в Чилі, за допомогою якого Девід спостерігав за Сантою. Та список вівся навіть не на базі самого телескопа — його вів астроном з Університету Огайо. Той спроєктував камеру, встановлену на телескоп, і займався абсолютно невинною справою: стежив за тим, на що й коли дивилася його камера.

Я переглядав далі й зрозумів: якщо повозитися з вебадресою, можна змінити таблицю, щоб вона відображала дані за різні ночі. Обʼєкт K40506A з’явився знову, але тепер уже за новими координатами. Мені скрутило живіт від легкої паніки.

Я знову пошаманив з вебадресою та отримав координати об’єкта в різні ночі. K40506A рухався собі. Знати, куди був спрямований телескоп кілька ночей підряд, коли він стежив за K40506A, означало майже те саме, що знати, де розташовувався сам об’єкт K40506A протягом цих ночей. А коли мати дані за кілька ночей, нехитрими шляхами можна дізнатися все інше.

Я не думав, що хтось доклав би стільки зусиль, аби викрасти інформацію про розташування Санти, але раптом мене стривожило інше. В одну з тих ночей, коли чилійський телескоп Девіда спостерігав за K40506A, він також спостерігав за K50331A і K31021C. Я впізнав і ці коди. То були Великодній Кролик і Ксена. Ось це вже було погано [інші науковці могли б першими оголосити, що відкрили Великоднього Кролика і Ксену за цими даними].

***

[Наступного дня] о 09:18 мені надійшов новий електронний лист від Браяна. Там був список налаштувань телескопів, що спостерігали за Великоднім Кроликом і Ксеною. Хтось уже знайшов їхні координати на вебсторінці в Огайо та надіслав їх туди, де оголошують про відкриття. Проте координати отримав не лише Браян. Тепер уся інформація стала загальнодоступною, і можливості надалі приховувати її не було. Ми мали зробити оголошення негайно.

На роботі я зателефонував до пресслужби Калтеху і сказав відповідальній за написання пресрелізів людині:

— Ми виявили дещо більше за Плутон, і сьогодні нам потрібно опублікувати про це пресреліз.
— Більше за Плутон! — вигукнув він. — Ого! Отже, мова про десяту планету?
— Я не хочу, щоб у пресрелізі йшлося про те, що це планета. Просто вкажи, що це дещо більше за Плутон, — відповів я.
— Ти здурів? — сказав він. — Це найбільше астрономічне відкриття в Сонячній системі за ціле століття, і ти ще станеш стверджувати, що це не планета?
— Ну. Так.
— Якщо ти назвеш це десятою планетою, публіка почуватиметься схвильовано і заінтриговано. Якщо ж назвеш це найбільшою не-планетою, люди просто не знатимуть, що їм думати.

Пресреліз, який того дня побачив світ, мав назву «Астроном з Каліфорнійського технологічного інституту разом зі своєю командою відкрили десяту планету».

У Сонячній системі може існувати повноцінна девʼята планета, яку ще не відкрили. Браян каже, що імовірність цього 90%. Якщо її знайдуть, ми обов’язково про це напишемо. Ваш донат допоможе нам цього дочекатись: https://babel.ua/donate