Klavdia Petrivna: танці на межі життя і смерті. Чому мільйони українців слідкують за дівчиною, яку рік тому знали лише її рідні та друзі — пояснює музичний оглядач Ігор Панасов

30 і 31 серпня перші два концерти у столичному Палаці спорту дала Klavdia Petrivna — співачка-супернова української сцени. Вона майже рік приховувала обличчя і своє справжнє ім’я, але медіа вже називають його — це Соломія Опришко, студентка музичного коледжу. На перший концерт сходив Ігор Панасов — музичний оглядач і письменник, директор з розвитку музичної премії YUNA. Він вважає, що саме на цих концертах народився перший в українській історії великий музичний персонаж. Її пісні на стримінгах і кліпи, що набирали мільйони переглядів, — то були перейми. Власне пологи відбулися на очах тисяч людей. У колонці на «Бабелі» Ігор Панасов розповідає, чому Klavdia Petrivna створює навколо себе таке сильне поле тяжіння.

Українська музична сцена, яка з весни 2022 року переживає чергове велике оновлення, має нове явище. Ім’я йому — Klavdia Petrivna. Співачка, яка перші треки виклала лише в серпні 2023-го, сьогодні має низку безумовних онлайн-хітів («Знайди мене», «Я тобі брехала», «Барабан» — останній разом з Артемом Пивоваровим) з лічильниками по 10—20 мільйонів в YouTube і Spotify. Дивна особа, яка ховає себе під капелюхом і за масками, чим лише розпалює зацікавленість. Артистка, менеджмент якої не робить офіційних заяв, як її взагалі звати за паспортом.

Словосполучення Klavdia Petrivna знають вже майже всі українці, які ведуть активне життя в інфопросторі. Дуже швидко з’явились люди, яких співачка вже «бісить, тому що вона всюди». При цьому і від них, і від тих, кого Klavdia Petrivna захоплює, важко почути змістовну відповідь на головне запитання: а що ж принесла ця людина в українську музику? У чому характер її образу, стилю, інтонацій, текстів пісень? Про що вона взагалі?

1

30 і 31 серпня Klavdia Petrivna дала перші два концерти у своїй кар’єрі. У київському Палаці спорту. Ніхто і ніколи за незалежну українську історію не робив такого стрибка — з невідомості на сцену 8-тисячного залу. Це унікальний сценарій для України.

Саме концерту мені не вистачало, щоб зробити перші висновки про цей феномен. Бо прискіпливе прослуховування пісень і вивчення зашитих в них контекстів — це добре, та поки артист жодного разу не вийшов на сцену, він схожий на комп’ютерну програму.

Концерт Klavdia Petrivna — це мікс затишного кабаре, великого поп-шоу, театральних мізансцен і громадянських жестів. Сукні, костюми, маски й капелюхи. Світло, великі екрани, мінімалістичні декорації. Загалом півтора десятка музикантів і запрошених гостей на сцені (Пивоваров, TVORCHI, OSTY, Маша Кондратенко). Велика танцювальна група, яка разом з артисткою втілює радше сцени з модерної драми, ніж підтанцьовку. Диско, техно, електросвінг, ретро-джаз, неошансон і купа всього ще в піснях. Майже все грається наживо, усе звучить гідно. Повний зал глядачів.

Концерт Klavdia Petrivna — багатошарове видовище. У ньому немає нічого випадкового. Букети квітів летять у зал під пісню «Барон», тому що цей трек — саркастичне знущання над масовою культурою. Кадри війни з’являються на екрані перед піснею «Імператори», бо це історія про неминучість падіння всього, що базується на домінації та насильстві.

2

То хто ж така Klavdia Petrivna? Яку реальність вона будує і що несе у світ?

Це молода жінка, яка пережила й усвідомила набагато більше, ніж зазвичай переживають та усвідомлюють у її віці. У неї було щасливе дитинство. У неї є брат, якого вона регулярно згадує у піснях як чистий світлий образ. Вона добре освічена, бо використовує слова «патерн» і «катарсис» не тому, що це модно, а лише там, де це конче необхідно.

У неї достатньо травматичного досвіду в стосунках із чоловіками. Вона вміє над ними блискуче іронізувати. Вона вміє іронізувати й над собою. Вона виглядає сильною і незалежною, але наодинці їй буває сумно.

У неї дзвінкий голос і гострий язик, але співає вона переважно про сумне. Про розставання. Про те, що раніше було краще. Про занепад і чорні смуги. Klavdia Petrivna не менш драматична фігура за Клавдію Петрівну з роману Володимира Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля», в якої співачка і взяла собі ім’я.

Її серце наповнене життям, але вона постійно згадує про смерть та її відблиски. Про предків, що пішли в засвіти. Про час, що невблаганно плине. Вона не без посмішки співає про вищі сили, гріхи та чудотворні ікони, але відчувається, що в неї складні стосунки зі Всесвітом.

Не випадково в її пісні «Їде дах» виринає цитата з маршу «Вихід гладіаторів» композитора Юліуса Фучика. Ця мелодія і досі популярна в цирках, однак вона про тих, хто йде битися і вмирати. Навіть дизайн долонь і манікюру на концертній афіші Klavdia Petrivna обережно натякає на естетику графа Дракули, який добре знався на питаннях життя й смерті.

Приблизно таку картину можна побачити, якщо уважно вслухатися в пісні Klavdia Petrivna. То чому ж ця молода жінка з похмурими думками й складними емоціями, істотно травмована життям, так до серця багатьом українцям та українкам?

Відповідь «бо в неї вклали гроші» не приймається. Ті, хто вважає, що єдиною причиною злету будь-яких продуктів є бюджет на промо, дуже помиляються. Такі люди, мабуть, не знають про тисячі історій, коли вкладені величезні кошти згорали й перетворювалися в ніщо. Новий артист, якщо він вже достукався до людини, залишається в її полі зору лише тоді, коли щось дає їй. То чому ж Klavdia Petrivna створює навколо себе таке сильне поле тяжіння?

3

У мене на це дві відповіді — та, що на поверхні, і та, що в глибині.

На поверхні — гра в анонімність, яку вела команда Klavdia Petrivna. Інтрига — хто ж ховається в тіні, за вуаллю і маскою — весь рік тримала увагу частини слухачів. Тепер, коли у вишуканому стилі розіграна карта деанонімізації (спочатку через підказки в кліпах «Їде дах» та «Орбіти», а потім на шоу) і всі топові медіа впевнено написали, що за образом стоїть студентка музичного коледжу Соломія Опришко, секрет де-факто знищено. Залишилося лише дочекатися офіційної заяви.

Звісно, це вб’є зацікавленість якоїсь частини слухачів. Можливо, Klavdia Petrivna їх навіть втратить. Але не вони є її золотим запасом як артистки.

Її люди — це ті, хто сильно відчуває її драму, бо так само гостро сприймає реальність і ходить на межі між життям і смертю. Розмірковує над цим, рефлексує, дає собі раду. Для таких людей Klavdia Petrivna — ідеальна співрозмовниця. Бо вона не просто вміє відчувати й усвідомлювати. Вона ще вміє з цим впоратися, коли зовсім погано.

Як?

Вона танцює.

Вона плаче, ховає своїх мерців і танцює. Звідти цей ненажерливий потяг до простого біту, який проходить крізь її пісні. У ньому вона розчиняє сум і завдяки йому може народити на своєму обличчі щиру втомлену посмішку.

Я впевнений, що лише та фаза війни, яка почалася в Україні в лютому 2022-го, допомогла народитися масовій аудиторії, що готова відчувати таку артистку, як Klavdia Petrivna. Бо до того її печаль сприймалася б як нудна. Вона залишалася б «талановитою і перспективною» інді-артисткою із залами на 200 глядачів. Тепер її біль став зрозумілішим мільйонам.

4

Я чекав на появу такої фігури в Україні десь у 2018—2019 роках, як умовної місцевої Біллі Ейліш. Та вийшло цікавіше. Бо тепер перед нами зросла реальна поп-культурна героїня — не з тимчасовими пубертатними проблемами, а з дорослими екзистенційними запитами, які людина зазвичай вирішує все життя. Це трохи ближче до вічності.

І це дуже по-українськи. Бо те, що відбувається зараз з Україною, спонукає думати про вічне. Мотивує прокидатися тих, хто спить.

І якщо комусь здається, що у своєму танці Klavdia Petrivna тікає від реальності, що це «пир під час війни», він помиляється. Бо окрім вражаючого номеру «Імператори», частиною її шоу було гасло Free Azov. Бо коли фанатка передала їй плакат «Нас знищують, розповідайте про це. Глухів», артистка не сховала його, а показала залу. Бо на акаунтах у соцмережах Klavdia Petrivna збирає гроші на зимову форму для жінок на фронті.

Klavdia Petrivna танцює не із заплющеними, а з широко відкритими очима.