У Ворохті селяни побилися з військовим із ТЦК. Їм кажуть — сором! А вони вимагають справедливості. Історія селища, яке оточили блокпостами

Четвертого липня 2024 року жителі Ворохти — туристичного селища в Івано-Франківській області — побилися з працівниками ТЦК. Місцеві вимагали прибрати контрольно-пропускний пункт, який, за їхніми словами, відлякував від курорту туристів. Ворохтяни напали на військового ТЦК і сильно побили його машину. Відео бійки розійшлося медіа й соцмережами. Після цього прикордонники зняли блокпост, але попередили, що документи у туристів перевірятимуть і надалі. А Івано-Франківський ТЦК звинуватив селян у тому, що вони «виступають проти своєї держави й захищають ухилянтів. Сором!». Справи про хуліганство і перешкоджання роботі ЗСУ почала розслідувати поліція. Коли емоції вляглися, у Ворохту поїхала кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко. Вона поспілкувалася з місцевими, прикордонниками, ТЦК і спробувала зʼясувати, кому там насправді соромно.

1.

Дорогою на Закарпаття на кожній залізничній станції стоять представники ТЦК і перевіряють документи у чоловіків. Ворохта — єдина станція, де їх немає. Місцеві кажуть, що тецекашники поїхали після бійки, але одразу додають, що після того в селі видали десь 90 повісток.

На проблеми з туристами в Ворохті не скаржилися аж до зими цього року. Зимовий сезон 2022—2023 року врятували українці, які приїхали на захід із центру та сходу. Влітку 2023-го в Ворохті відпустки провели багато військових із сімʼями. А от зимовий сезон 2023—2024, за словами власника готелю в селі, тривав два тижні.

«Потім ТЦК почали ставити контрольні пости, не лише в Івано-Франківській області, а всюди, і люди перестали подорожувати», — розповідає чоловік на умовах анонімності (він боїться проблем з ТЦК).

Перший блокпост на виїзді з Ворохти прикордонники встановили у квітні 2024-го. Він був на шляху між селищем і місцевими туристичними принадами — вершинами Говерлою, Пожижевською, Кукул та озером Несамовитим. Туристична рада громади надіслала звернення голові Івано-Франківської ОВА Світлані Онищук. Ворохтяни попросили прибрати блокпост, мовляв, до кордону від селища далеко, а економіка може постраждати. ОВА відповіла, що до проблем селян ставиться з розумінням, але блокпост — то «необхідна складова громадської безпеки».

Через якийсь час, розказує колишній сільський голова Петро Кермощук, у Ворохті почалися проблеми з доставкою товарів — ТЦК на блокпостах зупиняли машини з продуктами, іноді забирали водіїв, а автівки лишали просто на дорозі. Водії почали відмовлятися їздити в селище. Те саме стосувалося рейсових автобусів. Як каже Кермощук, щоб чоловіків не чіпали, у них почали вимагати гроші. Наприклад, з лісорубів на тиждень просили 500 гривень.

На початку липня прикордонники поставили у Ворохті другий блокпост — цього разу на вʼїзді з боку Татарова. «Ворохта, — каже Кермощук, — опинилася в оточенні».

Четвертого липня 2024 року сільський голова Олег Дземʼюк запросив до громади заступника начальника 31 прикордонного загону, щоб той відповів на питання місцевих. Представників ТЦК на зустріч не кликали. Люди зібралися біля сільради, розповіли про свої претензії й проблеми. Кермощук згадує: розмова вийшла непростою, але конструктивною. Прикордонники пообіцяли прибрати блокпост, поїхали зібрати речі і вже хотіли виїздити, але зустрілися з ворохтянами, які прийшли все проконтролювати.

«Молодь уже була заряджена. Я просив їх не йти, бо ми домовились, що до кінця наступного дня поста не буде. Не послухали, пішли», — згадує Кермощук.

На місці селяни зустріли представників ТЦК. Далі версії розходяться. Місцеві кажуть, що представник Верховинського ТЦК намагався забрати телефон і штовхнув дівчину, яка знімала все на камеру. Її батько загинув на війні. У ТЦК наполягають: він просто зробив жінці зауваження, вона відмовилась і спровокувала людей на агресію. Сорокасемирічний чоловік, на якого ворохтяни кричали й плювали, намагався втекти від натовпу і своїм авто протаранив машини цивільних.

«Знаєте, як буває: він вдарив її, вони вдарили його, він побіг до машини, дав газу прямо на людей, а за людьми стояли машини, він влупив одну з машин, зачепив ще кілька, водій першої машини побіг до нього, — згадує Кермощук. — Так не мало бути, я не схвалюю такі дії. Але ця ситуація нагніталася, людям урвався терпець». Кермощук чи не єдина людина в селищі, яка не боїться відкрито говорити на цю тему і озвучувати те, що болить усім. «Зрозумійте, люди не відмовляються йти воювати, але все має бути справедливо, без поборів. Якщо ви ставите пости, чому жодного разу не було постів біля Буковелю?»

2

Після того як відео бійки в Ворохті стало популярним у соцмережах, місцеві одночасно ображаються і виправдовуються. Їм боляче чути, як їх називають захисниками ухилянтів. Голова Ворохти Олег Дземʼюк каже: з 6 тисяч мешканців громади близько 200 хлопців і дівчат воюють на фронті, 13 загинули, четверо зникли безвісти, двоє в полоні.

«Буквально вчора прийшла звістка про ще одного безвісти зниклого — вже сказали родині», — розповідає Дземʼюк. За його словами, майже третина бюджету громади йде на соціальні виплати сімʼям військових і допомогу ЗСУ. У Ворохті є два волонтерські центри — там плетуть сітки на фронт, готують консервацію. Усе це Дземʼюк розказує, щоб люди не судили про селище за одним-єдиним епізодом. Коли ми закінчуємо, він іде до бійця, який вже чекає на нього в коридорі — він з Третьої штурмової.

На захист односельців виступає й місцева мешканка Іванна Лейбюк. Уся її сімʼя багато років займається туристичним бізнесом, разом вони заснували музей «Феєрія карпатського духу». Там є рідкісні вишиванки, рушники, гуні, ліжники, музичні інструменти.

«Дуже негарно казати, що ми проти держави і проти закону. Це неправда! Ми були проти беззаконня», — емоційно розказує Іванна. Її обурює, що людей прямо з блокпостів везуть на ВЛК, потім — на навчання. Не дають зібрати речі, закінчити справи, попрощатися з родинами.

Іванна, на відміну від інших, на проблеми в бізнесі аж так не скаржиться. Каже, складнощі є, але через те що «відпали моря», люди більше їдуть у Карпати.

«Не можу сказати, що ми відчуваємо дуже сильний дискомфорт від нестачі туристів. Але пости не дають людям спокійно відпочити, хоч на трішки видихнути. До нас часто приїжджають люди, які пережили окупацію — блокпости повертають людей назад», — каже Іванна.

3

Після скандалу Ворохтою почали ширитися чутки про скору помсту ТЦК. Місцеві переповідають, що ворохтянам вже виписали близько 100 повісток, а щоб їх вручити, у сільраді створили спеціальну комісію.

Завідувачка військово-облікового бюро Мирослава Палійчук каже, що ніякої комісії ніхто не формував, а повістки продовжують вручати без змін — у тому ж режимі, що й до бійки. Її слова на умовах анонімності підтверджує і співрозмовник «Бабеля» у місцевій владі. Каже, спочатку в ТЦК на ворохтян були дуже злі, але з часом емоції вляглися й ніяких «санкцій» до громади обіцяли не застосовувати.

Серед ворохтян, які отримали повістку вже після конфлікту під блокпостом, Андрій Якімишин — активіст і критик місцевої влади. На війну він пішов одразу після початку повномасштабки, яку зустрів у Києві — записався в місцеву ТрО, був у резерві, волонтерив. Навесні 2022 року мав приєднатись до 241 бригади, отримав відношення, поїхав проходити ВЛК за пропискою. Там його визнали обмежено придатним і на війну не взяли. А от двоюрідний брат Андрія пішов у військо і два роки тому зник безвісти під Бахмутом.

У конфлікті з ТЦК Андрій участі не брав, на зустрічі була його дружина — хотіла поставити селищному голові запитання, які не стосувались поста. Повістку Андрій отримав менш ніж за тиждень, одним з перших. Ховатись від мобілізації й не думав — до ТЦК пішов одразу з рюкзаком. Там, каже Андрій, його розпитували про конфлікт, він розповідав, вони слухали.

У тому, що сталося, винними він вважає місцеву владу і деяких депутатів: «Людей покликали на мирну акцію, поговорити про цей пост, щоб хоча б магазини отримували продукти, а вийшло, що люди відстоювали вимоги туристичного бізнесу, а це не так».

Понад усе Андрія, як і багатьох його односельців, обурює, коли ворохтянців називають ухилянтами й ледве не зрадниками: «Майже 5 відсотків селища воює зараз. А у цьому лісі в 40-х роках совєти розстріляли мою прабабцю за співпрацю з УПА. Ми вже тоді воювали з москалями. А тепер нас сепаратистами називають?!»

Прикордонники, які відповідали за ворохтянський блокпост, кажуть, що селян спеціально не утискали і псувати життя просто так їм не планували. Помічник керівника Чернівецького прикордонного загону Ігор Заруднєв пояснює: де ставити пости — вирішує його керівництво і узгоджує це з Івано-Франківською ОВА. Туристів перевіряють не просто так, а тому що серед них є багато порушників, які прямують до кордону, щоб втекти з країни.

«Пости ми ставимо тимчасово, і коли бачимо, що ситуація змінюється, відповідно реагуємо», — каже Заруднєв і додає, що тоді в Ворохті прикордонники вже домовилися з місцевими змінити місцерозташування поста, тож влаштовувати бійку не було ніякого сенсу. І взагалі, якщо до їхньої роботи є претензії, треба все робити за законом: «Треба викликати поліцію, писати заяву, скаржитись на гарячу лінію Державної прикордонної служби. Якщо ви думаєте, що за неправомірні дії ТЦК чи прикордонникам нічого не буде — це помилка».

Тридцятого липня, коли ми верстали матеріал, поліція і СБУ прийшли до ворохтянців з обшуками — загалом у 18 хат. Вилучили телефони й одяг, очевидно, той, в якому селяни були під час сутички. Частину людей викликали на допити до Івано-Франківська. Як розповів «Бабелю» речник Івано-Франківської обласної поліції Андрій Яцків, обшуки стосувались кримінального провадження щодо нападу на співробітника ТЦК. Слідство встановило близько 20 людей, причетних до сутички. Хто почав бійку, поки невідомо — це ще мають зʼясувати.

Не завжди все є так, як виглядає на перший погляд. Ми намагаємось розібратись і розповісти про це вам. Підтримайте «Бабель»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua