Через гуманітарну кризу в секторі Гази злетіли ціни на сигарети — за пачку дають більш як двадцять тисяч гривень, а грабунок сигаретних караванів став сімейним бізнесом. Переказуємо The Washington Post

Сектор Гази виживає в режимі війни, блокади та гострої гуманітарної кризи. Людям не вистачає їжі, води і сигарет. Одна пачка в перерахунку на гривні коштує понад 20 тисяч, і це якщо пощастить знайти торговця. За сигаретами полюють усі — прості курці, контрабандисти і ХАМАС. На одну штуку іноді скидаються кілька людей, щоб зробити пару затяжок. Видання The Washington Post описало шлях сигарет до Гази й непростий механізм ціноутворення. Переказуємо основне з матеріалу.

Пачка з 20 сигарет на Західному березі річки Йордан коштує три ізраїльських шекелі ― це 33 гривні. В Газі ця ж пачка коштує 2 000 шекелів ― 22 286 грн. Зазвичай сигарети там продають поштучно, ціна однієї перевищує тисячу гривень. Сигарети в Газі — предмет розкоші й одне з небагатьох доступних зараз джерел насолоди.

Вони там були дорогим задоволенням і до початку війни з Ізраїлем у жовтні 2023 року. ХАМАС регулював ціни, а іноді взагалі забороняв продаж сигарет. Однак зазвичай на ринку їх вистачало. З початком війни сектор отримує товари в основному як гуманітарну допомогу. А сигарети в перелік спонсорованого міжнародною спільнотою не входять. Легальна торгівля тютюновими виробами в секторі взагалі припинилася.

Типовий шлях пачки сигарет до сектора Гази нині виглядає так. Купивши її десь у палестинському поселенні на Західному березі річки Йордан, контрабандисти ховають товар у вантажівці з гуманітарною допомогою чи продуктами. Часто його кладуть між упаковками дитячих підгузків, нерідко роблять подвійне дно в ящику для овочів. Є й екстравагантні методи ― вирізати в кавуні невеликий отвір, вибрати весь мʼякуш і запхати пачки всередину.

«Ми маємо бути винахідливими. Щоразу вигадуємо щось особливе», ― каже журналістам 26-річний контрабандист із Гази. Колись він працював офіціантом, із початком війни втратив роботу й приєднався до нелегальних схем, щоб заробляти на сімʼю — його дружина вагітна.

Завантажена легальними товарами й сигаретами вантажівка через ізраїльську територію їде до пропускного пункту «Керем Шалом» на півдні сектора. Там ізраїльські військові ретельно перевіряють, чи не везуть в автівках зброю. Під час такого огляду зазвичай конфіскують 90—95% сигарет. Втім, найскладніше для перевізника настає вже після прикордонної перевірки.

На території Гази у вантажівку сідає інший водій ― із місцевої сертифікованої ізраїльською владою транспортної компанії. Його головне завдання ― не натрапити на засідку дорогою до гуманітарного штабу. Вздовж головної в секторі траси Салах Ед Дін ховаються цілі родини грабіжників, готові напасти на вантаж із питною водою, овочами чи мʼясом ― і забрати все собі.

Колись вантажівки охороняла повʼязана з ХАМАС поліція Гази — доки в кількох поліцейських не поцілили ізраїльські військові. Приватні перевізники відтоді наймають охоронні фірми. ООН принципово цього не робить, тому пограбувати вантажівку з гуманітарною допомогою найлегше. Як наслідок, багато гуманітарки просто не доїжджає до сектора.

Коли вантажівка нарешті потрапляє на продуктову базу, інший учасник тютюнового «картелю» забирає всі сигарети і продає їх розповсюджувачам. Ті вже організовують продаж на місцевих ринках, часто підпільний чи з нашвидкуруч зібраних яток. Зараз система торгівлі тютюном здебільшого проходить повз ХАМАС, але терористи хочуть отримати й свою вигоду. Тож перевдягнені в цивільне хамасівці знаходять торговців, а далі або просто штрафують, або погрожують надвисокими штрафами чи навіть смертною карою.

«Все це ― територія хаосу в плані безпеки, ― говорить The Washington Post місцевий мешканець Язан Ахмед. ― Сильні поїдають слабких».

Ахмед колись керував рестораном, а зараз живе в наметі. Крім нього, дружини та двох дітей, там живуть ще вісім родичів. Від жовтня вони переїжджали вже сім разів. Родина живе з гуманітарної допомоги: харчі можна й купити, однак ціни на них для родини захмарні. Близько чверті з двох мільйонів мешканців сектора Гази зараз перебувають на межі голоду, половина зізнається, що недавно обмінювали на їжу свій одяг. Час від часу місцеві скидаються, щоб купити одну сигарету на компанію.

«Я перестав курити ― і став злим, запальним і дратівливим, ― зізнається журналістам Ахмед. ― Тож мусив почати знову. Це одна з небагатьох розрад, коли в тебе забирають усе».