ГУР втрутився у війну в Судані, щоб зменшити вплив росії в Африці. Розповідаємо, як українські військові рятували суданського генерала і навчили місцевих використовувати дрони. За матеріалом WSJ

У серпні 2023 року фактичний правитель Судану, генерал-лейтенант Абдель Фаттах аль Бурган опинився в облозі повстанців «Сил швидкого реагування» (RSF) в місті Хартум і звернувся за підтримкою до Володимира Зеленського. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну аль Бурган підтримує Україну та передає їй зброю. А повстанці RSF співпрацюють із росією, зокрема з «ПВК Вагнера». Вони отримали від росіян пікапи, людей з Центральноафриканської Республіки та зброю, наприклад, зенітні ракети. Україна ж у відповідь стала союзником офіційної влади Судану. Українські спецпризначенці провели кілька операцій проти RSF і допомогли суданським військовим відновити контроль над частиною Омдурману. І навіть допомогли генералу аль Бургану виїхати з облоги в Хартумі. ГУР заперечує присутність українських військ у Судані, речник Володимира Зеленського не відповів на запит американських журналістів, а Кирило Буданов лише зазначив, що «в росіян є підрозділи в різних частинах світу, і ми іноді намагаємося завдати їм там удару». Переказуємо головне зі статті The Wall Street Journal про вплив українських військових на війну в Судані.

Підтримка Судану українськими військовими — частина стратегії, щоб зменшити вплив росії у світі та зірвати її військові й економічні операції. В Африці росіяни видобувають золото та інші ресурси, підтримують різні режими та повстанські організації, наприклад, воєнізовану організацію RSF у Судані. Також росія тисне на країни Африки та Латинської Америки економічно, щоб вони не думали підтримувати Україну. Наприклад, росія пригрозила Еквадору «банановими» санкціями та зірвала передачу гелікоптерів Мі-17 через США.

У середині серпня 2023 року майже 100 українських військових, переважно зі спецпідрозділу ГУР «Тимура», висадилися в Судані. Вони створили військову базу біля Хартуму — столиці Судану, яку оточили повстанці RSF. Невдовзі після цього охоронці генерала аль Бургана вивезли його з міста і доставили на українську базу.

Завдяки ГУР генерал дістався до Порт-Судану — міста, яке контролювали його війська і де він був у безпеці. Наприкінці вересня аль Бурган зустрівся з Володимиром Зеленським в ірландському аеропорту Шеннон. Вони обговорили шляхи взаємодії України та країн Африки.

За словами офіцера ГУР «Кінга», конфлікт у Судані значно відрізняється від війни в Україні. Солдати обох сторін воюють у сандалях, а іноді тримають гвинтівки над головою та вистрілюють цілі магазини, взагалі не дивлячись, куди вони влучають. Суданські солдати та повстанці часто не носять розпізнавальних знаків, які показували б, на чиєму вони боці, тому доволі часто потрапляють під «дружній вогонь».

Українські військові навчили суданських солдатів нових тактик бою, наприклад, як застосовувати безпілотники. За словами суданського чиновника, який дав WSJ анонімний коментар, суданські сили замовили партію FPV-дронів, що вибухають при потраплянні в цілі. А українці допомогли їм отримати турецькі безпілотники Bayraktar TB2.

Одна з переваг українців — досвід нічних операцій. Жодна зі сторін війни в Судані не атакувала ворожу в нічний час. Бійці RSF навіть спали просто неба вздовж лінії фронту. Оснащені окулярами нічного бачення спецпризначенці ГУР залишали базу близько 20:00 та пересувались невеликими групами у фургонах. Під час однієї з операцій вони обстріляли базу RSF у житловому будинку та скинули боєприпаси з безпілотників, щоб знешкодити підкріплення повстанців. Українці завжди поверталися на базу до ранку, щоб не привертати до себе уваги.

Українські спецслужбовці зосередились на одній з головних цілей — перерізати лінії постачання RSF у Хартум. Вони мінували дороги, щоб підривати вантажівки, і били безпілотниками по забитих бойовиками пікапах, коли ті перетинали міст до Хартуму. За словами «Кінга», близько дванадцяти суданських солдатів навчились керувати дронами та вражали ними цілі.

Війська «ПВК Вагнера» певний час тримались осторонь від боїв у Судані. Як розповідає «Кінг», за два з половиною місяці його підрозділ не перетинався з російськими спецпризначенцями, хоча вони відстежували телефонні дзвінки між Хартумом і Санкт-Петербургом.

У листопаді підрозділ «Кінга» замінила команда на чолі з офіцером «Прада». Під час бою в Омдурмані вони взяли в полон одного бойовика з «ПВК Вагнера» та двох убили. За словами офіцера «Прада», «вагнерівці» вербували місцевих мешканців, видавали їм нашивки та відправляли воювати. На початку 2024 року підрозділ «Прада» повернувся в Україну. Українські військові під час цієї операції не постраждали.

У Судані досі відчувається український вплив. Війська аль Бургана відновили контроль над значною частиною Омдурману. Це був перший вагомий прогрес у війні, а стався він завдяки роботі елітних підрозділів суданської армії та точним ударам безпілотників. А отже, і завдяки роботі ГУР.

Сили RSF досі зберігають контроль над західними районами Хартуму і деякими територіями на заході та півдні Судану.

Не тільки генералу аль Бургану потрібна підтримка українців, нам теж: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.