OSINT-розслідувачі знайшли слабке місце російського ВПК — це західне обладнання, на якому окупанти виготовляють ракети та снаряди. Лишилось небагато — перекрити потік. Переказ розслідування Rhodus

Щоб продовжувати війну проти України, російський військово-промисловий комплекс постійно виробляє ракети та снаряди. Як зʼясувала група OSINT-розслідувачів Rhodus, майже все обладнання, на якому виготовляють ракети (навіть старі радянські моделі), ― західне. Це сталось через кризу російського ВПК в 1990-ті, коли індустрію залишило чимало унікальних фахівців, а обладнання розікрали. У 2000-ні, коли в Кремля зʼявились гроші, він почав закуповувати для російських військових заводів західні станки, передовсім з Німеччини та Японії. Дослідивши державні закупівлі, резюме та вакансії у російському ВПК і пропагандистські телесюжети, Rhodus змогли скласти перелік виробників, які постачали для росії обладнання й технології. І без допомоги яких рф випускати снаряди й ракети вже не зможе. Наводимо цей перелік ― а також коротко розповідаємо, як росія дійшла до повної залежності від Заходу в стратегічно важливій сфері.

Близько 40% від загального часу виробництва ракети чи снаряда ― виточування корпусу та інших металевих частин. Від того, наскільки якісно зроблять корпус, істотно залежить надійність і точність ракети. Крім того, корпуси мають бути стандартизовані, щоб поведінка ракет чи снарядів у бойових умовах була схожою. За радянських часів ключовою ланкою в цьому процесі були висококваліфіковані працівники. Станки ж були досить примітивними, лише невелика частина з них мала компʼютерне управління.

Невдовзі після розвалу Радянського Союзу розвалився і військово-промисловий комплекс росії. Доходило до того, що коли замовлені ще за існування СРСР закордонні станки прибували на місце, завод уже виробляв іншу продукцію чи взагалі не працював. Протягом 1990-х більшість кваліфікованих працівників таких заводів або знайшла іншу роботу, інколи за кордоном, або померла. Коли на початку 2000-х росія вирішила відновлювати свій ракетний потенціал, виявилось, що для цього банально немає кадрів. Але був простіший вихід.

На той час у світі вже вистачало станків із сучасним програмним забезпеченням, які дозволяли досягти високої точності роботи, але не потребували високої кваліфікації. Робітники мали просто стежити за процесами на екранах моніторів і натискати на потрібні кнопки. Це розвʼязало проблему з пошуком робочої сили: у такому разі навчати людей можна значно швидше. Влада росії вирішила орієнтуватись саме на роботу з такими станками.

Світовими лідерами у виробництві обладнання для машинобудування є Німеччина та Японія. США й Велика Британія мають необхідні технології, однак майже не виробляють таких станків на експорт. Південна Корея й Тайвань поступово наздоганяють лідерів, освоюючи все складніші технології, але у 2000-х іще істотно поступалися Європі. Китайські станки сильно програють німецьким в якості. Тож росіяни вирішили імпортувати в основному європейські станки.

Сучасні технології дозволили росії відновити виробництво снарядів та ракет, але з одним нюансом: тепер ця галузь стала технологічно залежною від Заходу. Нові станки, запасні частини для старих, програмне забезпечення ― все це роблять за кордоном. І політика імпортозаміщення, яку росіяни запровадили у 2011 році, в цій сфері ні до чого не призвела. Станки продовжують ввозити з-за кордону, але за складнішою юридичною схемою або по частинах ― і, зібравши ці частини в росії, виріб називають російським.

Попри чималий промисловий комплекс, рф не є помітним експортером обладнання для заводів та фабрик. У 2021 році росіяни експортували різних станків на $110 млн ― менше, ніж Сінгапур, Данія чи Словаччина. Для порівняння, Німеччина в тому ж році експортувала заводського обладнання на $10 мільярдів, Японія на $8,5 млрд, а Тайвань на $3,3 млрд.

На пропагандистських відео про російський військово-промисловий комплекс можна побачити чимало зразків західних станків та виробничих ліній. Це німецькі, чеські, італійські, бельгійські установки, які свердлять, обточують, вирізають лазером і так далі. За даними книжки «Рынок продукции станкостроения», станом на 2016 рік 91% циклу з виробництва російських снарядів і ракет забезпечували західні станки. Враховуючи, що частину станків через фейкове імпортозаміщення вже вважали російськими, реальний показник, найімовірніше, ще вищий.

Розробити якісний станок не простіше за ракету чи снаряд, і відповідної школи в росіян немає. Відтак обладнання для виробництва ракет ― одне з найслабших місць російського ВПК. Обійти санкції росіяни намагаються, ввозячи станки нібито для цивільних виробництв. Однак, якщо врахувати, що майже все активне машинобудування в росії стосується насамперед ВПК, будь-яке заводське обладнання для роботи з металом треба вважати товаром військового призначення.

Серед компаній, які постачали своє обладнання росії в різний час: Zeiss, Bosch (вимірювальні модулі), Hyundai (компʼютеризовані станки), Siemens (контролери для електроніки) та багато інших. Повний список — за посиланням.