Росіяни з усіх сил намагаються взяти Авдіївку. Чому вона важлива для них і які шанси у нас — пояснюють голова ВЦА міста та сержант Єгор Фірсов, який його боронить

Авдіївка ― місто за 13 кілометрів від Донецька. До великого вторгнення там жили майже 30 тисяч людей, а зараз серед руїн виживає трохи понад тисячу. В Авдіївці є найбільше в Європі підприємство з виробництва коксу ― Авдіївський коксохімічний завод. У квітні 2014 року, після того як росія окупувала Крим і намагалась захопити Донецьку й Луганську області, Авдіївка опинилася в окупації. Але вже у липні 2014 року її відбила українська армія. З того часу місто періодично обстрілювали, за його промзону йшли бої. За цей час українські військові закріпилися на своїх позиціях й побудували сильну лінію оборони. Прорвати її після початку повномасштабного вторгнення росіяни не змогли, натомість почали інтенсивно обстрілювати Авдіївку. В середині квітня 2022 року вони почали обходити місто з трьох боків — заходу, сходу й півночі. Влітку взяли під контроль дорогу Авдіївка — Костянтинівка. У серпні того ж року зайшли з півдня і захопили Піски, в лютому 2023 року — Водяне та Опитне, а в березні 2023 року на північному сході — Красногорівку. В Авдіївці давно немає води, електрики та газу. Авдіївський коксохім не працює з літа 2022 року. Десятого жовтня 2023 року росіяни розпочали наймасштабніші з лютого 2022-го атаки на місто. Вони намагаються взяти під контроль висоти, дорогу, що звʼязує Авдіївку з навколишнім світом, та оточити місто. Зараз це одна з найгарячіших ділянок фронту. Про те, що там відбувається, кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко поговорила з головою військово-цивільної адміністрації Авдіївки Віталієм Барабашем та військовим сержантом 109 батальйону ЗСУ Єгором Фірсовим — зараз він воює на цій ділянці, а в дитинстві ходив до місцевої школи, яку росіяни знищили. Розмови відбулися окремо, але для ширшої картини ми їх поєднали.

Від початку повномасштабного вторгнення росіяни потроху просувалися на цьому напрямку. Чому активізувалися саме зараз?

Барабаш: Вони вже багато разів призначали дату, до якої треба взяти Авдіївку. Нічого не виходило. Щоправда, такого масованого наступу з такою кількістю техніки і людей, як зараз, на Авдіївському напрямку ще не було. Біля Авдіївки є стратегічно важливі висоти. Якщо вони їх візьмуть, то серйозна ділянка фронту випаде. У них, напевно, є бажання «замутіть котьол», до того ж їм потрібно принести на блюдечку якусь «перемогу». Але те, що вони пішли в лобову, колонами — це якась проблема в комунікаціях між нижньою ланкою, середньою і верхньою. Бо вони думали, що буде легка прогулянка. До того ж хтось запускав інформацію, що головний наш удар буде на Донецьк, тож вони буцімто попередили цей удар. Авдіївка їм зараз заважає і не дає можливості просунутись далі, бо вони хочуть взяти під контроль всю Донецьку область.

З чого почався російський наступ?

Фірсов: Усе почалося 10 жовтня, коли вони завдали по Авдіївці близько 50 авіаударів: КАБи, ФАБи, всім, що є в їхньому арсеналі. До цього було три чи сім обстрілів, а тут — десятки. Потім почали насипати артилерією. В Авдіївці периметр фронту понад 30 кілометрів — ось це півколо закидали. А потім поперли. І ми зрозуміли тактичний замисел: взяти висоти, щоб встановити там протитанкові засоби й прострілювати всю логістику — дороги, щоб ускладнити нам пересування, доставку боєприпасів і так далі.

Барабаш: Але я не можу сказати, що вони серйозно просунулися. Ситуація, умовно, така ж сама, що й рік тому, нічого критичного немає.

Вони били по позиціях військових чи взагалі по місту?

Фірсов: Важко сказати, куди вони цілили. Вони просто засипали місто, прилітало по всій Авдіївці: в житлові будинки, розривалося поруч з ними. В Авдіївці майже всі багатоповерхові будинки — це панельки, від обстрілів вони просто складаються як карткові будиночки, навіть девʼятиповерхівки.

Росіяни заявили, що захопили терикон на північ від міста, поставили там свій прапор. Це суттєво?

Барабаш: Про той терикон — це надута історія. Росіяни весь час запускають безпілотники, якими контролюють дорогу. Терикон стратегічного значення для них не має, бо на ньому неможливо закріпитися. Як тільки вони починають туди лізти, наші бʼють по них з артилерії. А ті прапори — це була цілковита пропаганда. Вони тоді поставили їх не на самій висоті, бо не дійшли до неї. Тому навіть ракурс такий обрали, щоб цього не було видно. Наші хлопці потім з FPV-дронів ті прапори завалили. Насправді там «сіра зона», ходять їхні і наші ДРГ, постійні контактні бої. Тобто боротьба йде не за сам терикон, а за територію і контроль над нею.

Фірсов: Іноді буває, що наші могли відійти чи залишити якусь позицію. Найчастіше такі позиції перетворюються на «сіру зону» і не мають користі, бо там після атак і обстрілів лишається каша з землі, каміння і дерев. Тобто вони номінально контролюють ту територію, і ми навіть могли б її відбити, але стратегічно це нічого нам не дасть, бо там фактично неможливо закріпитися.

Які саме російські підрозділи воюють під Авдіївкою?

Барабаш: Вони почали перекидати сюди сили з Луганського напрямку. З 10 жовтня три бригади заходили на штурм: дві бригади штурмовиків-десантників, які мали зайти й взяти позиції, а потім мала закріпитися механізована бригада. Але ті дві штурмові бригади вже розбиті, тобто вони не боєздатні. Це не означає, що там усі вбиті, але достатньо знекровлені. Зараз росіяни підтягують різні підрозділи на підсилення, кидають резерви. Мене часто запитують, чи є там «вагнерівці», але цього я не знаю.

За що зараз ідуть бої?

Барабаш: Вони з півночі й з півдня намагаються оточити місто. З півдня панівних висот немає, там рівнина, тому росіянам складно, намагаються зачепитись за будь-що.

На півночі намагаються піти в бік Очеретиного, Степового і Бердичів, перейти через залізницю, щоб це кільце замкнути. Кидають усі сили. Але, на мій погляд, навряд у них щось вийде.

Фірсов: Росіяни застосовують літаки, гелікоптери, ТОС. Тиснуть із півночі, біля залізниці з боку терикону. Намагаються закріпитись на териконі, а в низині під ним ховають свою техніку й піхоту. А далі вже [коксохімічний] завод — там непогані укріплені позиції у наших збройних сил. Не впевнений, що росіяни намагатимуться взяти його зараз. Хочуть обійти та замкнути кільце. Південніше, біля Водяного з останніх днів жовтня теж активізувалися й тиснуть.

Усе відбувається хвилями: ми відбили атаку, вони відійшли перегруповуватись, потім знову підкидають піхоту, техніку, резерви і йдуть на штурм. З десятого жовтня ми спалили їм не менше 80 одиниць техніки. Піхота пре групами по 10—15 росіян, іноді й 40 можуть штурмувати. Це важко, і ситуація серйозна. Цей напрямок для них важливий, але в росіян немає злагодженості. Добре, що на нашому напрямку був головнокомандувач, плюс доставили те, що потрібно.

Росіяни нібито риють тунелі, щоб підійти ближче до позицій українських бійців. Вам щось відомо про це?

Барабаш: Вони щось риють, не без того. Але такі тунелі росіяни вже робили і на Запорізькому напрямку, і навіть Херсонському. Це така дурня. Хлопці бачать, коли вони риють, і відпрацьовують артилерією. На цьому все закінчується. До того ж на Донбасі дуже важкі ґрунти — глинозем — їх киркою не продовбати, а ще й під землею. Я б до цього не ставився серйозно взагалі. Військові теж так вважають.

Фірсов: У них завдання взяти Авдіївку за будь-яку ціну, тому що тільки вони не вигадували! Кажуть, колись навіть через якусь трубу повзли, але не знаю, чи це правда. Тому цілком реально, що вони могли намагатися рити тунелі.

Як зараз з логістикою, чи вдається доставити в місто все необхідне?

Барабаш: Дорога від Очеретиного до Авдіївки — це 22 кілометри. З початку повномасштабного вторгнення вона пристріляна з їхнього боку. Декілька їхніх безпілотників постійно висять у небі. Якщо вони бачать якийсь рух, то просто бʼють «Градами», якщо дотягуються. Якщо ні — бʼють зі ствольної артилерії, 152-мм калібром або всім, що дістає. Їм байдуже, хто саме їде тією дорогою і які вантажі везе. Вони бʼють не лише, коли хтось рухається в місто, а й коли виїжджають, вони навіть намагаються підловити евакуацію цивільних чи волонтерів. Їм усе одно.

Яка гуманітарна ситуація зараз в Авдіївці?

Барабаш: Води не було ще за пару місяців до початку масштабної війни, відколи росіяни перебили електрику на Донецькій фільтрувальній станції й не дали нам її відремонтувати. Світла немає з квітня 2022 року, а газу — з травня того ж року. Жодної цілої будівлі в цьому місті немає. Люди живуть у підвалах і виживають з гуманітарної допомоги. От днями завезли необхідні речі на кілька місяців, хліб.

Влада вже неодноразово оголошувала примусову евакуацію, але в місті досі лишаються люди. Чи зрозуміло, скільки їх і чи є серед них діти?

Барабаш: Примусова евакуація стосувалася дітей, і наразі дітей у місті немає. Наприкінці жовтня пані [Ірина] Верещук сказала, що готується постанова Кабміну про примусову евакуацію дорослого населення — мають прописати механізм. В Авдіївці станом на середу було 1 599 людей. Ми знаємо, хто це і де вони проживають, бо всі отримують гуманітарну допомогу. До повномасштабного вторгнення в місті офіційно було 33 тисячі людей, а по факту близько 26 тисяч. Люди виїздять і зараз.

Щоб ЗСУ захистили Авдіївку — підтримайте фонд «Повернись живим».