Читачі «Бабеля» зібрали 400 тисяч гривень на реабілітацію 21-річного сапера, який втратив стопу і потрапив до лікарні. А тепер написали йому слова підтримки. Валеро, тримайся!

Двадцять сьомого вересня «Бабель» опублікував текст про двох молодих саперів, які воюють на Запорізькому напрямку — 23-річного Даниїла і 21-річного Валеру. За кілька днів до цього Валерій наступив на протипіхотну фугасну міну ПМН-2. Йому відірвало стопу. Зараз він у госпіталі, пройшов через складну операцію — частину ноги довелось ампутувати. Валеру мучать болі. Поруч із ним його дівчина Оля. Сімʼя залишилась на окупованій території. Рідний брат збирався вступати в ЗСУ, але загинув. Двоюрідна сестра підірвалась на міні, тому для Валери саперна справа — «сімейна історія». Завдяки вам нам вдалося зібрати понад 400 тисяч гривень на реабілітацію хлопця. Але справа не тільки в грошах. Ми попросили наших читачів написати Валері слова підтримки, сказати те, що не наважувались сказати військовим, щоб не здатися навʼязливими або недоречними. Валеро, ці слова для тебе. Тримайся!

Валеро, привіт. Я Даша. Живу в Києві. Ти не уявляєш, наскільки я вдячна тобі і твоїм побратимам. Я дякую за те, що ти покинув комфортне безпечне життя задля того, щоб захищати таких як я, наражаючи себе на небезпеку, жертвуючи фізичним і ментальним здоровʼям, сном, можливістю бути поруч із близькими і свободою цивільного життя. Повір, я, моє оточення, рідні, друзі — ми щодня дякуємо, щодня думаємо про кожного військовослужбовця, який захищає нашу Україну, робимо все можливе, щоб підтримувати військо. І хоч іноді мені буває соромно, бо я думаю, що роблю недостатньо, та я не перестаю вірити в наших захисників, в Україну, в перемогу, в тебе. Мені боляче разом з тобою, але разом ми переживемо все і переможемо. Ти надзвичайна людина, ти сильний і ти не один. У моменти, коли тобі буде погано або самотньо, будь ласка, згадай, що в Києві є Даша, якій не все одно і яка думає про тебе і вірить. Якщо я можу хоч якось допомогти — будь ласка, дай знати.

Даша, Київ

Валерію, ви визволяєте мій дім. Він там, на Запорізькому напрямку. Ви воюєте, щоб додому могла повернутися моя мати, якій 70 років і яка відчайдушно хоче в своє рідне місто, на свою кухню, до свого рідного моря. Ви воюєте, щоб стали вільними ті люди, які зараз потерпають в окупації. Які живуть у страху й ненависті. Щоб діти, які вимушені там залишатися, мали шанс на щастя. Я багато там кого знаю. А знаєте, що вони роблять, Валерію? Мої знайомі жінки обговорюють, що смачного приготувати, коли ви, Валерію, будете підходити. Чим вас пригощати. І які пісні співати. Кажуть, що будуть ревіти, але будуть співати. А мої знайомі діти, Валерію, малюють для вас: вас, вільних себе і вільну Україну.

Є, звісно, й інші.

Але давайте сьогодні не про них. Сьогодні давайте про вас. Ви, Валерію, крутий, бо пішли воювати, заради них, заради нас усіх, заради країни. Колись у дитинстві почула фразу ― «низький вам уклін». Тоді думала, ну що за фігня, ну чого б я вклонялася комусь. Вам, Валерію, я вклоняюся. Бо немає слів, якими можу передати вдячність вам, повагу на все життя, захоплення вами.

Валерію, будь ласка, одужуйте. І будьте щасливим. Якщо дозволите, то я вас обійму.

Слава вам, воїне!

Ірина Ромалійська, Київ — Прага.

Доброго здоровʼя! Я Аня з Очакова. Нас постійно обстрілюють з боку Кінбурнської коси, ми залишилися без моря — там все заміноване. Надія тільки на наших саперів. Це дуже складна і небезпечна робота. Дорогий Валерію, дякую за все, що ви для нас зробили. Сапери для мене — святі люди, боги, воїни, які роблять таку страшну і таку необхідну роботу. Нехай вам допоможе Бог здолати всі випробування. Біль обовʼязково відступить, і вірте, що у Вас попереду довге, активне і щасливе особисте життя. Такі люди дуже потрібні світу. Тримайтеся!!!

Аня, Очаків

Ні на секунду не думай, що «все пропало», бо все тільки починається. Твоє прекрасне, хоч і непросте життя, попереду. Будь сильним на зло ворогам. Будь сильним і щасливим на радість близьким і рідним. ДУЖЕ ДЯКУЮ! І дуже вболіваю за швидку реабілітацію.

Юля Гулевич, Київ

Привіт, Валеро! Завжди захоплювалась такими сміливими хлопцями, як ти. Дуже вдячна за те, що ти кожен день розміновував нашу українську землю і ризикував своїм життям. Я маю дочок трошки старших за тебе і завжди думаю про таких як ти, що не побоялись піти захищати Україну. Я впевнена, що лікарі зроблять усе можливе, щоб поставити тебе на ноги. Постійно переказую гроші на ЗСУ і так допомагаю нашим хлопцям на передовій. Нехай Господь береже тебе, ти заслуговуєш найкращого!

Оксана Іськович

Валеро, дякую, що ти є! Завдяки тобі та хлопцям ми із 2,5-річним сином Романом можемо бачити ранки і жити життя. Підтримуємо тебе, дякуємо тобі! Тримайся, ти наш герой! Пишаюсь, що моєму сину є на кого рівнятись. Сил і наснаги тобі для відновлення. З неосяжною і невимовною вдячністю.

Катя і Рома, Київська область

Щиро дякую за твою хоробрість і що борониш наших людей та країну! Вірю, що рани загояться і ти знов побачиш рідних. Що ви разом прогуляєтесь улюбленими місцями! Бережи себе і одужуй, будь ласка!

Всеволод, Київ

Шановний Пане Валерію, низький уклін вам за вашу роботу, за ваш вклад у боротьбу українського народу за свою волю та незалежність. Спасибі вищим силам, що знайшлись люди, які в критичний момент стали на захист нашої неньки. Де б ми не жили, якого б не набули громадянства, ми залишаємось українцями в серці з любовʼю до нашої Батьківщини та землі наших предків. Ми намагаємось бути вам і вашим побратимам надійним тилом, поки вам доводиться робити найважче та віддавати за Україну найдорожче. Спасибі вам. З величезною вдячністю та найглибшою повагою з Нью-Йорка.

Нью-Йорк, США

Валерію, ми дуже цінуємо все, що ви зробили на службі. І переконані, що попереду у вас ще багато досягнень і радощів.

Іванна Коберник, Київ

Дорогий Валеро! Дякую тобі за твою мужність. Шкода, що у такому віці тобі треба пережити стільки горя. Але все життя попереду. Медицина допоможе встати на ноги, а кохана і кохання зігріють душу. Щасливого життя, не дивлячись на біль і страждання. І скорішої Перемоги!!!

Helen Helen

Валеро, хочу підтримати тебе та подякувати за все. Завжди бракувало слів, щоб висловити вдячність військовим. Бо ця вдячність просто безкінечна, невимовна. Я не знаю, якими словами можна компенсувати ті жертви, на які йдуть військові, на які пішов ти заради всіх українців. Ти гідний вічної вдячності і поваги. Нехай вони завжди будуть у твоєму житті! А також любов, дружба, підтримка, радість і задоволення від життя попри все!

Вікторія, Дніпро

Любий Валерію! Прийміть велику вдячність і шану за Вашу жертовність заради нас. Для мене такі люди, як ви — майже титани, на яких тримається наша країна. Молюсь кожного дня за вас, героїв-українців, звичайних людей, які стали на захист країни, нашого майбутнього. Бажаю одужання, Божої ласки для вас і вашої коханої Олі. Нема таких слів, які передадуть весь мій біль, хвилювання і захват від наших захисників. Ми обовʼязково переможемо. Слава Україні!

Марина, Київ