Донорська кров потрібна щодня, і все більше компаній підтримують культуру донорства в Україні. Бути донором — безпечно, комфортно та корисно — пояснюємо разом з мережею «Аврора»

Кожного року в донорські центри мають приходити щонайменше пів мільйона українців — щоб закрити потребу в донорській крові. Зараз у більшості регіонів бракує всіх груп крові. Тож донорство дедалі частіше стає спільною справою — до нього долучаються і команди, і цілі компанії. У мережі «Аврора» донорство вже стало частиною корпоративної культури — його розвиває Марина Мельничук, керівниця напрямку корпоративного донорства. Колись вона думала, що не може бути донором через занизьку вагу, але у 2021 році просто прийшла на колективну донацію й здала кров уперше. Потім була пауза через життєві обставини. А далі повернення і вже нова роль: не лише донорки, а людини, що допомагає іншим наважитися, надихає своїм досвідом і координує колективні донації. Серед постійних донорів команди — Дмитро Скрипай, менеджер КСВ «Аврори». Вперше він здав кров у 2015 році, для військових. Сьогодні на його рахунку 47 донацій. Часом, щоб зробити перший крок у донорстві, людям бракує відповідей на прості запитання — чи це не боляче, чи безпечно, як підготуватися і що з ними буде після донації. «Бабель» відповідає на них разом з командою «Аврори» й «Агентами крові».

Одна донація допомагає кільком пацієнтам?

Одна здача крові, дійсно, може допомогти одразу кільком людям. Часто можна почути фразу про «три врятованих життя» — вона з’явилася не просто так. Після донації кров розділяють на три основних компоненти: еритроцити, тромбоцити і плазму. Вони можуть потрапити до трьох різних пацієнтів.

• Еритроцити переливають людям після сильних крововтрат — через операції, аварії чи важкі пологи. Також вони потрібні пацієнтам із важкою анемією.
• Тромбоцити допомагають організму зупиняти кровотечі. Їх часто потребують люди, наприклад, під час хіміотерапії.
• Плазму використовують при опіках та інших складних травмах.

Тож одна донація іноді, справді, може допомогти кільком людям одночасно. Але важливо розуміти: це не працює як точна формула «1 донація = 3 врятованих життя». Наприклад, пацієнт після важкої ДТП або військовий із масивною крововтратою може потребувати великої кількості компонентів крові від багатьох донорів. Тобто одна донація не завжди рятує трьох людей буквально — але вона точно стає частиною чиєїсь боротьби за життя.

«Донорство крові — це безоплатна допомога країні, особливо під час війни, — наголошує очільниця напрямку корпоративного донорства «Аврори» Марина Мельничук. — Не всі можуть фінансово донатити, не всі можуть піти у військо. Але здати кров — те, що доступно більшій кількості людей».

Як проходить донація?

Перед першою здачею крові багато хто хвилюється — і це нормально. Донорам, які приходять вперше, медики проводять ретельний інструктаж. Зазвичай донор здає близько 450 мл крові. Але під час першої донації медик може взяти трохи менший об’єм — приблизно 350 мл — щоб оцінити реакцію організму.

Перед процедурою медики обов’язково перевіряють стан донора та рівень гемоглобіну, щоб переконатися, що організм готовий до здачі крові. Далі людина сідає або лягає в зручне крісло. Сам укол — дуже швидкий, а відчуття зазвичай мінімальні.

Після цього треба просто спокійно полежати пʼять-десять хвилин, поки збирається кров. У цей момент болю немає — максимум відчуття, що трохи тягне в руці. «Усі донації проходять безболісно, — додає донор «Аврори» Дмитро Скрипай. — Для мене найбільш неприємне — коли беруть кров з пальця. Але це роблять обов’язково перед кожною донацією, щоб перевірити групу крові [якщо людина не знає точно], рівень гемоглобіну та інші показники. Це все про безпеку самого донора».

Під час донації донор не лишається один — поруч увесь час є лікар-трансфузіолог, який стежить за самопочуттям і за потреби допоможе. Якщо людині раптом стане трохи зле, найчастіше причина не в самій процедурі, а в тому, що людина хвилюється, недоспала, голодна або є нестача води. І важливо: така реакція не є протипоказанням до майбутнього донорства.

Хто супроводжує донора під час донації?

Якщо донору раптом стане зле, поруч перебуває лікар-трансфузіолог — він буде діяти за перевіреним алгоритмом. Донору допомагають лягти на спину, піднімають ноги вище від рівня голови, щоб покращити приплив крові до мозку, забезпечують доступ свіжого повітря, розстібають тісний одяг. Обов’язково контролюють тиск і пульс, дають воду або солодкий чай і залишають під наглядом ще на деякий час — зазвичай до 15 хвилин — у спокійному лежачому або сидячому положенні.

Наскільки донорство безпечне?

Під час здачі крові використовують лише стерильні одноразові матеріали: голки, пробірки, системи і пакети для забору крові. Їх розпаковують на очах у донора, а після процедури одразу утилізують. Повторне використання неможливе — це жорсткий медичний стандарт.

Як підготуватися до донації і почуватися спокійно?

За один-два дні до здачі крові варто пити більше води. Не перевантажуватися жирною та смаженою їжею, не вживати алкоголю і добре висиплятися. Це прості речі, але вони напряму впливають на самопочуття під час процедури.

Голодувати перед донацією не потрібно. Голод лише додає дискомфорту, а донорство має відбуватися з комфортом. За дві-три години до процедури варто легко поснідати. Підійдуть каша з фруктами, макарони або картопля (варена, печена, тушкована) без масла. Пити воду не просто можна, а потрібно. Також дозволені чай або компот — з цукром чи без. До напоїв можна додати щось легке: хліб із медом, галетне печиво, сухарики, зефір або пастилу.

Також важливо врахувати медикаменти. Якщо ви щось приймали — обов’язково скажіть про це лікарю в центрі крові, там уже оцінять ситуацію індивідуально.

Як швидко відновлюється організм після донації?

Донація для організма — це контрольований стрес, з яким він уміє справлятися. Під час здачі крові людина віддає близько 10 відсотків її загального об’єму. Для здорового організму це безпечно: він одразу запускає процес відновлення.

Після донації не потрібен довгий відпочинок. Достатньо 10–15 хвилин перепочинку, води або легкого перекусу. Упродовж дня лікарі лише радять уникати інтенсивних фізичних навантажень і пити більше рідини. Вже наступного дня людина може повертатися до звичного ритму життя. «Після донації я завжди почуваю себе добре, — ділиться донор «Аврори» Дмитро Скрипай. — Хіба що після здачі крові сильно хочеться кави, бо перед донацією її пити небажано, а я дуже її полюбляю».

Між донаціями рекомендують робити паузу щонайменше 60 днів.

Хто може стати донором, а кому варто просто почекати?

Є певні категорії людей, яким донорство протипоказане через хронічні захворювання. Втім, є й ситуації, коли донорство просто потрібно відкласти. Один із найпоширеніших міфів — що люди з татуюваннями не можуть здавати кров. Насправді після тату потрібно лише почекати пів року. Так само тимчасово відкласти донацію медики можуть попросити після хвороби, деяких щеплень чи медичних процедур.

Ще один міф — що донором не можна бути, якщо вага людини в межах 50 кілограмів. Насправді це не завжди так. «У нас у команді є дівчата, які здавали кров з вагою 52 кілограми, — каже Марина Мельничук. — У них усе вдалося, вони чудово себе почувають і вже прийшли на свою другу донацію. Тому вага — не основний критерій».

Повний перелік тимчасових обмежень для донорства можна почитати тут.

З чого почати компаніям, які хочуть розвивати культуру донорства серед співробітників?

Корпоративне донорство часто починається з розмови. Коли всередині команди починають говорити про донорство не як про «разову акцію», а як про можливість рятувати життя. Наступний крок — перша колективна донація. Її можна провести як у центрі крові, так і просто в офісі компанії. Варто звернутся до «Агентів крові», які допоможуть організувати все «під ключ».

Для старту потрібно значно менше, ніж здається:

• близько 20 охочих донорів;
• координатор всередині компанії;
• простір, де люди зможуть перепочити після донації;
• вода, чай і легкий перекус.

Для команди можна придумати заохочення: наприклад, в «Аврорі» серед донорів розігрують тематичні худі. Усе інше — поступово з’являється разом із досвідом і людьми, які повертаються на донацію знову. «Коли компанія долучається до донорства двічі-тричі на рік, вона не просто допомагає центрам крові, а формує культуру відповідальності та взаємопідтримки серед своїх співробітників, — резюмує виконавча директорка ГО «Агенти крові» Іванна Коваль.