Кремль почав знімати пропагандистські фільми про війну. Вони провальні. Огляд матеріалів іноземних медіа 29 серпня

Associated Press пише про спробу росіян промивати мізки антиукраїнською пропагандою не лише через новини чи заяви власних чиновників, але й за рахунок художніх творів, зокрема фільмів. Приводом порушити цю тему став вихід стрічки «Свідок», де Україну традиційно для окупантів зображено жахливою країною із фашистськими схильностями населення. За сюжетом стрічки російський музикант у лютому 2022-го приїжджає на гастролі до Києва, застає початок війни й бачить молодиків, які вигукують нацистські гасла, і солдатів, які при ньому вживають наркотики. Комплект пропагандистських кліше завершує репліка сина музиканта, який дивується, що Україна ― це щось інше, ніж росія. Фільм вийшов на екрани російських кінотеатрів 17 серпня, от тільки ніяких даних про аншлаги не надходило. Навпаки ― зали в середньому заповнюються відсотків на десять.

Більшість подібних проєктів в інших країнах завершувалися фіаско, пише АР. Такі фільми зазвичай нездало зняті, вони не мають цінності як мистецький продукт. Забуття спіткало сирійські мильні опери про громадянську війну в країні, які прославляли Башара Асада, так само як іранські стрічки про правильність їхнього курсу на конфронтацію із Заходом. Тож шансів, що продукт на кшталт «Свідка» зможе залишити по собі відчутний слід, мало. Це підтверджують навіть російські соціологи: опитаний інформагенцією дослідник місцевого «Левада-центру» запевняє, що росіяни не хочуть зайвий раз нагадувати собі про війну. Отже, до більшості все ж доходить інформація про те, що нічого хорошого для росії на фронті не відбувається. В інших же країнах фільм навряд чи зацікавить глядачів через його відверто низьку якість.

Керівництво росії вирішило приділити особливу увагу пропагандистському кінематографу, пише Associated Press. Уже в роботі такі російські фільми, як «Бойовик» про життя богемного музиканта, що вирішує приєднатись до сепаратистських загонів, чи «Місія «Ганг» про те, як росіяни нібито рятували індійських студентів від розвʼязаної ними ж війни. Утім, їхня доля так само під великим сумнівом. Як сказала журналістам Рут Бен-Гіат, історик із університету Нью-Йорка, яка досліджує авторитаризм і пропаганду, «коли диктатор перебуває в захисній позиції, а справи у війні йдуть не надто добре, пропагандистські фільми, які мали б переконати у правильності дій тирана, зазвичай дуже слабкі».

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua