Заколот «ПВК Вагнера» ослабив і росію, і путіна. Провідні світові медіа про війну 26 червня

Про заколот найманців Євгенія Пригожина написали вже десятки іноземних медіа. Переважна більшість сходиться на думці: хоч акція «ПВК Вагнера» тривала лише добу, вона засвідчила поразку як офіційної російської влади, так і путіна особисто. «Диктаторам запізно дається один важливий урок: спущені ними на когось пси війни рано чи пізно повертаються й кусають їх самих, ― пише колумніст Макс Бут у The Washington Post. ― Наполеон не уявляв, що похід на росію завершиться його екзилом і відновленням французької монархії. Гітлер не думав, що в результаті нападу на Польщу Німеччину розділять на кілька частин, а сам він вчинить самогубство. Саддам Хусейн, намагаючись окупувати Кувейт, не очікував, що це призведе до його поразки та, зрештою, смерті». Так і путін, 16 місяців тому, оголошуючи про марш російських окупантів на Київ, явно не передбачав, що тепер частина з них піде маршем на Москву.

«Хто першим кліпнув у цій грі? Звісно, путін, не Пригожин. Російській диктатор кліпнув багато разів, він не застосував сили, коли «вагнерівці» стрімко наближалися до Москви», ― таку характеристику в ефірі NBC News дав подіям експосол США в росії Майкл Макфол. Додавши нищівне: «Путін постав слабким курчам». Ось що Макфол вважає головним наслідком цього короткого протистояння. Російський диктатор постійно шантажував світ можливістю ескалації у війні в Україні. Що він мобілізує більше людей, що застосує додаткові види зброї, розширить лінію фронту тощо. Після 24 червня 2023 року його авторитет суттєво похитнувся, а можливості для ескалації значно звузилися. Чи підуть на його заклик десятки тисяч людей на смерть? Чи підкоряться йому приватні військові компанії, усвідомлюючи абсурдність задуму війни в Україні? Чи зберігає він авторитет серед рядових російських військових і чиновників? Відповіді на всі ці питання, скоріш за все, будуть для путіна невтішними, каже Макфол, і події вихідних це яскраво засвідчили.

Невдалий заколот, скоріш за все, ослабить позиції росії у війні з Україною, пише в близькому до НАТО виданні Atlantic Council його автор Пітер Дікінсон. Росіяни витратили багато місяців і втратили загиблими десятки тисяч людей, щоб захопити Бахмут. Удвадцятеро більше місто Ростов фактично здалося найманцям за добу. Величезна росія майже незахищена зсередини ― після того, як це продемонстрували «вагнерівці», цим точно скористаються і українці, і інші вороги чи навіть нібито союзники росіян, пише Дікінсон. Щоб відповісти на ці виклики як належить, путін має десь брати військових, робити систему контролю території жорсткішою, насичувати внутрішні війська зброєю. Єдиний спосіб зробити це якомога швидше ― забрати частину військ із фронту в Україні. Тож через потребу «захистити матінку-росію» позиції окупантів на сході та півдні України можуть ослабнути, сподівається Дікінсон.

Тимчасом The New York Times закликає не робити із заколоту поспішливих висновків. Ця тріщина на фасаді російської політики, скоріш за все, тільки розростатиметься. Прості росіяни відчули слабкість і нерішучість свого диктатора ― той, хто завжди був у регіоні «верховним арбітром», тепер змушений вдатися до послуг якогось Лукашенка. Військові та бізнесові еліти відчувають цю слабину ще більше ― і навряд чи вони й далі покірно слухатимуться старого вождя. Заколот запустив багато процесів, пише NYT, завершуючи текст аналогією з капцями: почувши, що хтось скинув із ноги один, усі розраховують, що скоро неминуче впаде і другий. У цій історії має впасти ще багато капців, і головні події ще, можливо, навіть не почались.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua