Головна мета контрнаступу ― переконати росіян, що воювати з Україною марно. Провідні світові медіа про війну 9 червня

Про цілі українського контрнаступу, який уже явно набирає обертів, пише у виданні The Atlantic публіцистка Енн Епплбом. За її словами, перед українською владою стоїть задача не лише відвоювати захоплену територію, але й довести росіянам ― як еліті, так і «глибинному народу», що воювати з Україною їм немає сенсу. При цьому зробити це доведеться без повномасштабного вторгнення на територію росії та переможного параду на московській Красній площі. Хоча тепер, із наземними й дроновими атаками ЗСУ чи союзних Україні сил усе більше росіян «усвідомлюють, що вони не настільки в безпеці, як їм здавалося, а путін не такий вже й мудрий керівник» ― і це точно шлях до досягнення Україною потрібної цілі, стверджує авторка.

Повідомлення з фронту наразі суперечливі, але такими є реалії сучасної війни, пише Епплбом. Висадка союзницьких військ у Нормандії 6 червня 1944 року ― так званий день «Д» ― став яскравим кроком і залишився в історії. Однак у 1944-му мало хто вважав, що це стане поворотним моментом війни. Після висадки антигітлерівські війська місяцями повільно і зі значними втратами просувались Францією. І лише в ретроспективі стало очевидно, що ця операція мала велике значення.

Очікувати на такий же однозначний і яскравий крок із боку ЗСУ зараз марно ― розважати когось українська армія не планує. Основа української наступальної групи на лінії фронту ще навіть не зʼявилась, проте власник «ПВК Вагнера» Євген Пригожин уже каже про прорив ліній оборони окупантів, а росіяни (найімовірніше) змушені були підірвати Каховську ГЕС ― отже, вони вже відчувають вразливість, пише Епплбом.

Визначити вплив підриву ГЕС на український контрнаступ спробувало видання The Guardian. Короткий підсумок матеріалу: паводок вплинув на обидві сторони, хоча головна втрата української, імовірно, лише в розсіюванні уваги. Тепер, окрім планування наступальних дій, українське керівництво змушено ліквідовувати наслідки гуманітарної катастрофи на Херсонщині. Щодо можливості наступу ЗСУ через острови в дельті Дніпра, то й раніше річку могли перетинати лише піхотні війська, а території біля річки занадто заболочені, щоб «їздити там на чомусь важчому за HUMVEE», ― зазначають співрозмовники видання. Для росіян ситуація погіршилась тим, що вода частково змила їхню першу лінію оборони, яку вони облаштовували місяцями. Але поки незрозумілі рівень шкоди й кількість залишених там окупантами військової техніки й боєкомплекту. Теоретично, те, що ризик українського наступу з боку Дніпра зменшився, дозволить росіянам перевести частину військ звідти на Запоріжжя й Донеччину. Однак окупантів там і так доволі небагато, тож посилення не буде істотним, пише видання.

До саміту НАТО у Вільнюсі лишається пʼять тижнів, а країни-учасниці блоку не можуть визначитись, які гарантії безпеки й перспективи членства запропонувати Україні, пише POLITICO. Публічно європейські лідери запевняють, що підтримка Києва непорушна, а перспектива отримати «безпекову парасольку» НАТО однозначна. Однак коли доходить до деталей, як сказав виданню учасник переговорів від однієї зі східноєвропейських країн, «неясно, про що ми взагалі говоримо». Спектр пропозицій від партнерів України варіюється від повноцінного прийняття в НАТО до «паперових гарантій» на кшталт Будапештського меморандуму. Запит же України однозначний: повноцінний вступ до НАТО, а перед тим ― гарантії воєнного захисту України в разі нападу на неї. Подібні гарантії цьогоріч отримали Швеція та Фінляндія.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua