Чому зволікання з постачанням Україні зброї шкодить передовсім США. Провідні світові медіа про війну 8 березня

«Саме тоді, коли президент США Джо Байден під час свого історичного візиту до Києва запевнив, що його країна віддана свободі, Кремль приймав іншого гостя ― голову МЗС Китаю. Ми навряд чи дізнаємось, про що вони там говорили, однак точно йшлося не про свободу. Ймовірно, Китай готується вперше надати росії зброю», ― так починається стаття професора права й економіки Джорджтаунського університету Девіда Супера у впливовому вашингтонському виданні The Hill. Це критична щодо Білого дому колонка, в якій автор доводить, що підхід Штатів, коли спершу влада вагається, а потім таки надає потрібну Україні зброю, приносить здебільшого біди.

Від прохань України надати танки до згоди Заходу минув майже рік. Схоже відбувалось із артилерійськими установками середньої дальності, із засобами протиракетної оборони ― тепер таке ж відбувається з літаками, пише автор. Результат у всіх зволікань один: більше військових і цивільних жертв з боку України та триваліша війна. Останнє, вважає професор, несе всьому світу лише негатив.

«Десятки тисяч євреїв, знищених під час Голокосту ― включно з Анною Франк ― залишались живими до останніх місяців Другої світової війни. Тобто якби армії союзників рухалися швидше, це могло б їх врятувати, ― пише Супер. ― Якби США примусили Японію здатись не у вересні 1945-го, а на місяць раніше, до вступу СРСР у Тихоокеанську війну ― потворний північнокорейський режим міг би ніколи не з’явитись. Крихкі нейтральні уряди Камбоджі й Лаосу протрималися відповідно шість і сім років В’єтнамської війни ― однак, зрештою, американські атаки дестабілізували їх, і владу отримали людожерські комуністичні режими».

У російсько-українській війні діють ті ж правила, впевнений Супер. Минув рік після початку повномасштабного вторгнення ― і з’явилися повідомлення про активні спроби росіян дестабілізувати ситуацію в Молдові. Білоруський диктатор Лукашенко досі успішно опирався спонуканням росії залучити до вторгнення і його армію ― однак що довше триватиме війна, то більша ймовірність, що путіну вдасться продавити це рішення. Зараз росіяни почали отримувати зброю з Ірану й Північної Кореї. Невідомо, що путін обіцяє цим режимам натомість ― однак навряд чи це партнерство призведе до стабільності й миру в регіоні.

Та й на глобальному рівні тривала війна проявляється все складнішими наслідками, пише Супер. Через зростання цін на продовольство на межі банкрутства опинились уже кілька країн.

«Єдиний шанс росіян перемогти Україну в цій війні був на початку війни. Через поєднання самовпевненості, дурості й поганої логістики вони втратили і цей шанс, і найкращі підрозділи своєї армії», пише автор. Київ так чи інакше переможе, впевнений він, однак може зробити це двома способами. Перший ― повільно виснажуючи російський бойовий потенціал, як це відбувається в боях довкола Соледару й Бахмуту. Другий ― стрімко просуватися вперед, як це було у вересні на Харківщині. Другий варіант досі можливий. «Якщо відбити Мелітополь та зруйнувати Кримський міст, Україна повертатиме свої землі значно швидше», пише науковець. Після того, як Україна вийде на кордони 24 лютого, путін навряд чи зможе продовжувати свою «спеціальну військову операцію», адже він не пояснить росіянам, для чого потрібні масові смерті, які не приносять жодного результату. От тільки для втілення цього плану треба якнайбільше західної зброї.

Цей варіант також убезпечить світ від союзу росії та Китаю, адже Пекін точно не буде заступатись за сторону, яка є відвертим лузером. На тлі ж теперішньої повільної війни Китай може таки спокуситися підтримати росію і в обмін на це зробити її своїм васалом. Це точно не потрібно США, і це призведе до загибелі більшої кількості українців, та й росіян.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua