До вільних міст Донеччини повертаються цивільні. Провідні світові медіа про війну 20 лютого

Україна здатна перемогти росію на полі бою, але навряд цього року, припускає в аналітичній статті на CNN журналіст мовника Тім Лістер. Він починає статтю з компліментів ЗСУ, які «поклали обличчям на землю» значно потужніші сили окупанта ― і оголили відсталу тактику, повільних керівників і нікчемний бойовий дух російської армії, яка виявилась «більш придатною до парадів, аніж до боїв». Українські ж військові виявились дуже адаптивними, готові креативно використовувати нові технології та бити по системних помилках російської армії. «І взагалі, хто рік тому очікував, що вінтажні літаки українських ВПС досі злітатимуть?» ― іронізуючи, підсумовує Лістер. Однак й у таких збройних сил є слабкі місця, найнебезпечніше з яких ― брак техніки. Ключовою характеристикою проблем ЗСУ найближчого майбутнього може стати слово «невчасно», припускає Лістер. Світ усе ж погодився надати необхідні Україні західні танки, однак «навіть за попутного вітру» вони надійдуть не раніше квітня, а тоді треба буде ще злагодити роботу їхніх екіпажів. Украй потрібні та вже обіцяні Києву снаряди GLSDB, здатні знищувати бази й склади окупантів на відстані до 150 кілометрів, можуть надійти аж восени ― після наступальних операцій як росіян, так і українців, які, найімовірніше, визначать подальший перебіг цієї війни. У росії, з іншого боку, небагато козирів. Єдина їхня успішна в цій війні тактика ― винищувати перед собою все, що вони бачать, щоб зробити територію непридатною для оборони. Так сталося з Лисичанськом, Соледаром, Маріуполем, згадує автор. Однак навіть вільна територія Донеччини та Луганщини, які наказав захопити путін, більша за американський штат Коннектикут. Щоб захопити її у такий спосіб, потрібно дуже багато снарядів ― а вони у росіян вже закінчуються. Навряд ми ще побачимо істотну зміну російської тактики, адже керує вторгненням негнучкий та схильний до помилок голова російського гГенштабу Валерій Герасимов. «Його перебування на посаді означає лише, що від нетренованих і невмотивованих російських солдатів продовжать вимагати більше, ніж те, на що вони здатні», ― пише Лістер. От тільки солдатів у путіна ще багато. Автор завершує статтю припущенням, що після сплеску активності бойових дій цієї весни лінія фронту знов стабілізується, хоча жорстокі бої з великою кількістю загиблих і поранених з обох сторін триватимуть. Коли ж Україна отримає всю обіцяну зброю, ситуація може змінитися, «однак рядки українського гімну про те, що воріженьки згинуть, як роса на сонці, навряд чи справдяться цього року».

Репортаж про те, як до Слов’янська і Краматорська повертаються цивільні, вийшов на The Washington Post. Іще минулої весни населення цих міст скоротилось до 25 і 40 тисяч відповідно проти 110 і 220 тисяч до війни. Зараз кількість людей там, за даними місцевої влади, вдвічі більша за весняну ― і, наприклад, у лікарні Слов’янська народжуються 20 дітей щомісяця, що вчетверо більше, ніж було в найтяжчі часи. Ті, хто повертаються, навіть відкривають нові бізнеси: кав’ярні, піцерії, суші-бари. Денний трафік у Слов’янську став настільки щільним, що міська влада відновила роботу світлофорів, пише WP. Місцеві запевняють, що якщо не зважати на тривоги та іноді влучання, життя для них не змінилось. Натомість військові та місцева влада нагадують, що ситуація лише може здаватися безпечною, і відносний спокій у вільній частині Донеччини за негативного сценарію може зникнути. Деякі співрозмовники видання з-поміж цивільних кажуть, що підставою задуматись про виїзд для них може стати відхід ЗСУ з Бахмуту. Але не для власниці нововідкритого кафе Катерини Гордєєвої зі Слов’янська. «Хіба що аж сюди вони дійдуть, ― каже вона. ― Якщо побачу росіян на БТРах у місті, тоді вже виїду».

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua