Американські виробники зброї отримали рекордні контракти. Чим це небезпечно? Провідні медіа світу про війну 21 січня

США постачають Україні безпрецедентні обсяги зброї. Результат ― місцеві підприємства військово-промислового комплексу отримують величезні замовлення. Наприклад, одна лише компанія Lockheed Martin отримала державних контрактів більше, ніж американський Державний департамент (аналог МЗС) та агенція допомоги USAID разом узяті. Австралійський громадський мовник ABC опублікував розлогу статтю з аналізом того, до чого можуть призвести теперішні багатомільярдні контракти виробників зброї. Наразі ця галузь консолідована, і більшість грошей отримують чотири компанії ― вже названа Lockheed Martin, Raytheon, Boeing і Northrop Grumman. Окрім того, що вони постачають зброю Україні, Пентагон розміщує в них замовлення для поповнення своїх складів. Також на сотні мільйонів доларів замовляють зброю й інші країни ― зокрема, побачивши ефективність Javelin, HIMARS чи NASAMS. З одного боку, це чудова новина для приблизно 800 тисяч американців, які працевлаштовані в цій сфері (часто не безпосередньо в цих компаніях, а в маленьких та середніх бізнесах, які виробляють для них комплектуючі). Також Raytheon чи Lockheed Martin давно прагнули багаторічних контрактів, що дозволило б їм налагодити бізнес-процеси ― нарешті їм це вдалося. Як результат, їхні акції зросли на понад 40% за рік. З іншого боку, виробників зброї не назвеш прибічниками демократії. Війна ― їхній прямий інтерес. Від надмірного посилення військово-промислового комплексу застерігав іще в 1961 році у своїй прощальній промові американський президент Дуайт Ейзенхауер. Тоді суспільство активно опонувало військовому лобі. Зараз ця опозиція значно менша, і негативні наслідки вже відчуваються. Наприклад, виробники зброї часто запевняють, що не мають достатньо грошей і потребують іще контрактів ― і водночас самі викуповують свої акції на біржах, щоб підвищити їхню вартість і, в підсумку, прибутки своїх акціонерів. Однак якщо в США чи Австралії видніші зловживання зброярів, у Європі сильніше відчувається те, що вони змогли вчасно надати Україні велику кількість ефективної зброї. Самі американські чиновники визнають: в Україні всі ці компанії показали себе на «відмінно». Прихильно до них наразі ставляться й організації, що відстежують обіг зброї. Так, Люсі Беро-Судро зі Стокгольмського інституту дослідження миру (SIPRI) відзначає, що це природно, коли приватні виробники зброї отримують прибутки. Але хибно було б казати, що США чи якась інша країна заробляють на війні. Головна мета зараз ― захист України та інших країн Європи, і гроші на це витрачають ефективно. «Війна повернулась до Європи, росія ― наш сусід, і не перестане ним бути, ― каже вона. ― Переможе Москва чи програє, років за десять вона відновить свій збройний потенціал. Європі лишається тільки озброюватись у відповідь».

Розібратись у переживаннях німецького суспільства, чиї очільники поки що відмовляються надати Україні танки Leopard 2, спробували журналісти The Wall Street Journal. На тлі активної допомоги Києву від десятків країн Берлін зараз виглядає ізгоєм ― утім, позиція канцлера Олафа Шольца чи новопризначеного міністра оборони Бориса Пісторіуса цілком відповідають настроям у німецькому суспільстві, пише видання. Німеччина підкреслено обережна, і на це є кілька вагомих причин. По-перше, як на умовах анонімності розповіли виданню високопосадовці з німецької делегації на зустрічі міністрів оборони країн-союзниць України у форматі «Рамштайн», на відміну від США чи Франції, Німеччина не має ядерної зброї. Без цього засобу стримування ймовірність прямого конфлікту з росією зростає ― це, запевняють німецькі чиновники, відлякує і їх, і німецьке суспільство. Отже негласним правилом для Німеччини стало давати щось для допомоги Україні не раніше, ніж подібну зброю Києву нададуть США. Тому Берлін і висунув за умову надання Leopard 2, щоб США спершу передали свої танки Abrams, що, за словами американських чиновників, невиправдано з воєнної та логістичної точки зору. Також німці переживають щодо піар-наслідків передачі танків Україні. Мовляв, зафіксувавши на лінії фронту німецькі танки, російська пропаганда зможе ще активніше просувати тезу, що Кремль воює не з Україною, а з усім НАТО. «І ви тільки уявіть, що відбудеться в інформаційному плані, якщо німецькі танки знов, як 80 років тому, заїдуть на територію росії!» ― жахається неназваний німецький чиновник. Втім, поступово ці тези перестають лякати німецьке суспільство. Якщо за результатами соціологічного дослідження, проведеного 8 січня, 50% німців були проти надання Україні танків, а підтримували цю ідею 35% опитаних, то на цьому тижні прибічників передачі танків уже стало 48%. Головна заслуга в цьому належить німецьким медіа, більшість із яких виступають за надання Україні Leopard 2. Втім, частину молоді й населення Східної Німеччини вони ще не переконали: їх серед противників передачі Україні наступальної зброї найбільше.

Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua