Чому за периферійний Бахмут ідуть такі запеклі бої. Провідні медіа світу про війну 2 грудня

Українське місто Бахмут до широкомасштабної війни було відоме здебільшого як місце виробництва солі та великий транспортний вузол. Нині це фронтове місто, володіння яким не впливає на хід війни. Однак саме тут зараз найбільш запеклі бої, а місто через російські атаки нагадує так само понівечені, проте стратегічно важливі Маріуполь, Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Чому так відбувається, намагаються розібратися журналісти канадського мовника CBC. Спершу ― для чого це потрібно росіянам. На думку колишнього бійця ЗСУ, а тепер військового аналітика Сергія Грабського, для путіна це питання принципу, а для виконавця завдання євгена пригожина ― грошей. Російське керівництво вирішило за будь-яку ціну здобути це місто і делегувало завдання «ПВК Вагнера». ПВК перетворила бої в Бахмуті на м’ясорубку, адже людські життя з російського боку зараз не обліковуються. Пускаючи на українські позиції військових, яких одразу вбивають, «вагнерівці» виявляють вогневі позиції ЗСУ та б’ють по них з артилерії. І так відбувається хвиля за хвилею ― українську армію ніби закидають трупами. Українцям же бої за Бахмут можуть бути потрібними для того ж, для чого колись були потрібними бої за Сєвєродонецьк і Лисичанськ. У спробах захопити міста росіяни тоді зазнали шалених втрат, через що кількість бійців на інших ділянках фронту зменшилась ― і це дозволило українцям здійснити кілька успішних контрнаступів. Чи вдасться так цього разу? Військова аналітик Керолін Хірд висловлюється обережно: «Це може статися, але через мобілізацію в рф і скорочення лінії фронту цього разу українцям доведеться перебити значно більше російської живої сили».

За годину до початку повномасштабного наземного вторгнення російські окупанти зробили одну важливу річ: за допомогою кібератак вивели з ладу систему супутникового зв’язку Viasat. Це на певний час створило величезні технічні проблеми в комунікації між українцями та союзниками, пише The Economist. Кібератаки такого рівня готуються кілька років, розповів виданню неназваний західний статусний військовий. Однак зв’язок невдовзі полагодили, а іншими, настільки ж успішними кібератаками, з 24 лютого росіяни похвалитися не можуть. «Ми очікували набагато більш руйнівного впливу, ніж стався в реальності, ― заявив у листопаді Міке Еоян, який в Пентагоні відповідає за один із напрямків кібербезпеки. ― Російські кібервійська, як і їхня звичайна армія, показали себе слабше, ніж усі боялися». Коли довкола Києва точилися бої, у столиці працювали банкомати, світили ліхтарі й жодного разу не зірвалась трансляція традиційного нічного звернення президента до України та світу, яка допомагала тримати суспільство в тонусі. Насправді кібератаки росіян на українські системи були ― і вони стали найінтенсивнішим в історії, повідомляють The Economist джерела в кібербезпекових колах США та Британії. Але й українська відповідь «стала, мабуть, найефективнішою в історії кампанією з кіберзахисту». План дій на випадок масштабних кібератак був готовий та відпрацьований, і загартована попередніми атаками росії цього разу українська інформаційна система майже не давала збоїв. Компанії, які надають критичні для українців електронні послуги, вивезли свої датацентри за кордон. ЗСУ про всяк випадок підготували альтернативні канали зв’язку. Ключовими для такого результату стали західні навчання і допомога. Лише Британія виділила на посилення кібербезпеки в Україні $7,3 мільйона. Дуже допомогло й те, що значна частина української інфраструктури ― стара, аналогова. І щоб виправити шкоду від якогось підрозділу ФСБ, можна просто вручну перемкнути рубильник.

Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua