«Найбільша російська поразка за ціле покоління». Провідні видання світу про війну 10 листопада

«Найбільшою поразкою росії за ціле покоління» називає залишення росіянами Херсону Forbes. «Якщо раніше можна було сказати, що українці перехопили ініціативу в цій війні, то зараз коректнішим є формулювання, що Україна активно в ній перемагає», ― пише кореспондент видання Девід Екс. Він відзначає, що командир окупаційних військ в Україні суровікін назвав причиною відступу з правобережної Херсонщини неможливість підтримувати на належному рівні забезпечення російських військ ― і це правда. Інша ж важлива правда, якої суровікін не сказав, полягає в тому, що вийшовши до берега Дніпра, українські військові, використовуючи далекобійну американську та європейську артилерію, зможуть методично нищити російську військову логістику вже у лівобережній частині області ― і, зокрема, легко дістануть до Перекопського перешийка, який сполучає окупований Крим із континентальною Україною. А перешийок під вогневим контролем означає нові логістичні проблеми росіян ― і відтак, потенційно нові відступи.

Загалом, західні оглядачі сприймають відхід росіян із Херсону зі значно більшим захватом, аніж українські військові чи політики. «Українців можна зрозуміти, ― пояснює журналіст Парік ОʼБраян у своєму сюжеті для британського Channel 4. ― Досвід контактів з росіянами навчив їх, що те, що виглядає як відхід і що називають відходом, насправді може ним і не бути». І далі він одразу ж шукає докази, що росіяни прийняли таке рішення від безвиході, й цьому варто радіти. По-перше, путін офіційно проголосив Херсон частиною росії, центром нещодавно анексованого регіону. Будь-яка офіційна заява про здачу цієї території ― це де-факто її зрада, віддання на поталу. І навіть якщо це фейк ― це дуже болючий удар по репутації будь-якого диктатора, а надто «збирача земель» путіна. По-друге, з Херсону вивезли важливі для росіян символи ― від прапорів до останків їхніх історичних постатей. По-третє, кирило стремоусов ― «заступник голови окупаційної адміністрації, якого путін невідомо звідки витяг», «живий символ цієї окупації, який начитував макабричні вірші про блага русифікації», раптово нібито загинув. Усе разом підводить до висновку, що «PowerРoint-презентація відступу», продемонстрована «російським військовим зі схожим на брилу лицем» суровікіним та його начальником шойгу, не є блефом.

Перспективі мирних переговорів України та росії присвятило велику аналітичну статтю видання The New York Times. І американські, і європейські співрозмовники видання з числа політиків та військових експертів стверджують, що найближчим часом це неможливо. Із російського боку ― тому що путін, попри серію поразок на полі бою цієї осені, все ще сподівається, що з плином часу, особливо через холодну зиму, Захід послабить свою підтримку Києва. З українського боку погляд на ситуацію є більш комплексним. По-перше, місяці війни загартували українців, і регулярні атаки росіян не роблять волю до опору слабшою. А ракетні удари по інфраструктурі, запевняють авторів статті американські політики, позбавили цивільне населення решток ілюзій щодо можливого примирення з росією. Тому, навіть якби Володимир Зеленський зі своєю командою і хотіли підготувати ґрунт для компромісу з росіянами, український народ цього б не зрозумів і, зрештою, не допустив би. Так, пише NYT, переговори часто є ефективним інструментом для завершення війни. Однак найчастіше вони починаються, коли обидві сторони виснажені, або одна з них передчуває свою поразку. Росія зараз запевняє, що не проти переговорів, однак насправді це може бути лише обманкою, щоб затягнути час і відновити ресурси армії. «Ми не маємо дурити себе, думаючи, що росіяни взагалі коли-небудь вели переговори щодо України зі щирим серцем», ― сказав виданню Ендрю Вейс із Фонду Карнегі за міжнародний мир (та автор графічного роману «Випадковий цар», про який ми нещодавно писали). Враховуючи все це, попри заклики частини політиків до миру, офіційні США та ЄС визнають, що лише Україні вирішувати, коли проводити переговори з окупантами ― Захід же підтримуватиме Київ до досягнення «справедливого миру». Це узгоджений Україною з партнерами принцип, який передбачає, серед іншого, звільнення всіх окупованих росією українських територій.

Те, як Україна поводиться в інформаційному аспекті цієї війни, вже стало предметом для навчання підрозділу американської армії з психологічних операцій. Про це пише тематичне видання про сферу оборони Defense One. Так, генерал Джонатан Брага, який керує цим підрозділом, звертає увагу своїх підлеглих на те, як швидко поширюється інформація в цій війні. Як змінили відчуття війни соцмережі ― зокрема, їхнє використання військовими. І як Україна протидіє російським фейкам, швидко розвінчуючи їх за участі топпосадовців, продукуючи повідомлення як для внутрішньої, так і для закордонної аудиторії. Також у армії США тепер враховують практику щоденних промов Володимира Зеленського ― це виявилось хорошим інструментом для того, щоб гуртувати націю й повідомляти перевірену інформацію про головні події. «Два з перших ударів росіян по Україні 24 лютого припали на будівлю, в якій дислокувався підрозділ інформаційних спецоперацій ЗСУ, ― каже Брага. ― Вони поцілили в цей центр дорогими високоточними боєприпасами. Тож можете розуміти, наскільки інформаційне поле важливе у сучасній війні».

Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua