Книжка про путіна «Випадковий цар» і нюанси відносин Ірану та росії. Провідні видання світу про війну 5 листопада

Foreign Policy публікує уривок графічного роману віцепрезидента Фонду Карнегі Ендрю С. Вайса «Випадковий цар: життя і брехня володимира путіна». Вайс багато років вивчав росію, зокрема під час роботи в Державному департаменті та Міноборони США, його книга досліджує біографію і світогляд російського диктатора. Опублікований FP уривок стосується страху путіна перед публічними протестами та його погляду на кольорові революції 2000-х. Він вважав, що ці протести та революції були спровоковані та спонсоровані Заходом, головна мета якого ― повалити режим самого путіна в росії. Першим потрясінням для кремля стало повалення режиму Слободана Мілошевича в Сербії у 2000-му, потім були протести в Грузії у 2003-му, в Україні у 2004-му та в Киргизстані у 2005-му. Помаранчева революція в Україні стала для путіна особливо принизливою поразкою ― хоча ці протести були низовими, він вбачав у них сліди втручання США, зокрема свого заклятого ворога Джорджа Сороса. Тоді ж він остаточно почав вважати людей, громадські організації та вуличні протести загрозою безпеці росії. На думку російського президента, воля народу не може підніматися з низів, вона неодмінно є вирощеною американськими дипломатами, які керують нею, щоб позбутися незручних режимів. Ця концепція лежить в основі відносин росії з Китаєм, який теж прагне обмежити свободу своїх громадян і посилити контроль над доступною для них інформацією, ідеться в романі.

Про історію відносин росії з Іраном та їхнє поглиблення на тлі війни в Україні й протестів у Тегерані пише на The New Yorker авторка і колумністка Робін Райт. У 2015 році саме генерал Касем Сулеймані, який керував зовнішньою військовою стратегією Ірану, переконав путіна посилити російську присутність у Сирії та врятувати режим Башара Асада. Тепер, за словами високопосадовця з Білого дому, Іран «повертає борг» росії, яка втратила в Україні величезну кількість ресурсів. Тегеран заперечує причетність до поставок зброї рф, однак аналіз Інституту науки та міжнародної безпеки свідчить про те, що Іран уже надав росії сотні безпілотників та планує надати ще понад тисячу. Аби приховати свою роль, Іран постачатиме дрони в розібраному стані, а в росії їх «маскуватимуть» національною символікою. Також Іран може надати росіянам ракети класу «земля ― земля», що суттєво поповнить арсенал рф. Натомість росія може допомогти Ірану з матеріалами для підтримки ядерної програми, пише Райт. Уряд путіна також консультує Тегеран щодо «найкращих практик» придушення протестів ― так, за останні сім тижнів в Ірані заарештували до 14 тисяч людей. Водночас підтримка росії викликала значну критику всередині Ірану, зокрема 35 колишніх дипломатів країни закликали оголосити нейтралітет щодо війни в Україні, щоб попередити конфлікт з ООН чи НАТО. Зближення Тегерану і москви вже посилило позицію США щодо ісламської республіки, пише Райт, що відображено в заяві країн «Великої сімки» на підтримку іранських протестувальників.

The Washington Post опублікував інтервʼю з політологом та автором книжки «Війни путіна: від Чечні до України» Марком Ґалеотті. Ось основні тези розмови:

• путін ― «апаратник» пізньорадянської епохи, який не знає, як керувати країною;
• путін не має військового досвіду чи військового типу мислення, він керується вірою в те, що терор є прийнятною тактикою війни;
• новий очільник російської армії в Україні сергій суровікін на прізвисько «Сирійський різник» ― жорстокий, але не обовʼязково некомпетентний; він використовує жорстокість як частину військової стратегії;
• слабка ланка в цій війні не українці на передовій, а воля Заходу їх підтримувати;
• Україні найбільше потрібні системи ППО та боєприпаси до них ― вони мають надходити постійно;
• проблемою є відсутність домовленості між Україною та Заходом щодо того, коли війна має закінчитися. Поки немає цього порозуміння, є ризик проблем у майбутньому. Українці не говорять союзникам про довгострокові цілі;
• зараз український наступ перебуває на піку, ЗСУ зазнали втрат і мають перегрупуватися ― однак Україна в сильнішій позиції. Обидві сторони, ймовірно, плануватимуть контрнаступ на весну;
• навряд путін вирішить застосувати хімічну чи ядерну зброю, адже цей крок завдасть йому більше втрат, аніж принесе здобутків.

Постачання Іраном зброї для москви, нарешті, підштовхує Ізраїль активніше допомагати Україні, пише Bloomberg. І відбувається це не тому, що Ізраїль має велике бажання підтримати Київ, а через острах, що внаслідок участі у війні Іран стане небезпечнішим і для єврейської держави. Використання Shahed-136, інших дронів і, потенційно, ракет перетворює Україну на тестовий майданчик, на якому Іран може вдосконалювати свою зброю ― а отже, робити її небезпечнішою для Тель-Авіва. В Ізраїлі тим часом уже лунають думки, що Україна може стати тестовим майданчиком і для ізраїльських протиповітряних систем. Після розмови українського міністра оборони з ізраїльським колегою (на яку в Києві чекали місяцями) сторони домовились про передачу Україні системи раннього оповіщення про запуск дронів. Щодо надання Україні складніших систем, зокрема із протиповітряними снарядами ― росія погрожує Ізраїлю «відплатою». Однак колишній бригадний генерал ізраїльської армії Амір Авіві припускає, що можна діяти хитріше. Тель-Авів може просто продати протиракетні комплекси якійсь країні ― США чи Німеччині, не накладаючи заборону на перепродаж їх третім країнам. «І кому вони передадуть комплекси далі ― уже не наша справа, ми до цього непричетні», ― підсумовує він.

Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua