Реакції на російську анексію та зміна настроїв у російському суспільстві. Що провідні видання світу писали про війну в Україні 1 жовтня.

На тлі «референдумів» та ядерних погроз рф редакційна колегія The Washington Post пише, що факти на місці важливіші за кремлівські заяви. Стан речей наразі такий, що росія не контролює територію, яку вона нібито анексувала, а мобілізація в рф призвела до втечі тисяч чоловіків за кордон та близько сотні акцій протесту. Повернення Лиману, ймовірно, означатиме подальший відступ армії рф, зокрема і з Луганської області. Зараз Захід має продовжити поставки зброї й посилити санкції проти росії, йдеться в публікації. Редколегія вважає, що лідерам НАТО наразі не варто реагувати на заявку України про приєднання до Альянсу, а натомість зосередитися на обмеженні ціни на нафту та підготовку Європи до зими. Водночас Захід має продовжити дипломатичні зусилля у напрямку Китаю, Індії та Туреччини, щоб вони переконали путіна припинити війну.

Financial Times також опублікували колонку редакційної колегії, яка наполягає на тому, що світ не має допустити анексії чотирьох областей України. Минуло вісім років після анексії Криму ― і росія масштабує подібний сценарій. Світ не має допустити ще одного такого прецеденту, пише видання. Проведення «референдумів» та оголошення анексії, схоже, дали путіну можливість показати «перемогу» своїй аудиторії. Ймовірно, саме рф пошкодила газопроводи «Північного потоку», а це підкреслює повідомлення про те, що у кремля немає шляху назад. Погрози застосувати ядерну зброю слід сприймати серйозно, пише редколегія, й країни НАТО мають пильно відслідковувати будь-які натяки на підготовку такого сценарію рф. Водночас підтримка України має зростати, включно із наданням систем ППО, щоб урешті-решт москва стала неспроможна продовжувати війну. Путінське залякування не має спрацювати. Воно має призвести до протилежного ефекту ― наприклад, усунення правових перешкод для конфіскації мільярдів доларів російських активів.

Тобін Харшоу із Bloomberg поговорив з російськими експертами про динаміку громадської думки в рф. Співрозмовники Харшоу ― очільник дослідницького «Левада-центру» Денис Волков та дослідник «Фонду Карнегі» Андрій Колесніков. Ось основні тези інтервʼю:

• оголошення про анексію мало на меті спричинити радість у суспільстві та мотивувати військо. Вийшло навпаки. Хоча формально частка підтримки путіна і війни падають лише трохи, насправді недовіра до режиму зростає;
• майже третина росіян є пасивними конформістами, які не мають власної думки та бояться її мати в умовах авторитаризму. Водночас саме ці люди можуть бути джерелом невдоволення. Також існує велика група ультраконсерваторів, які підтримують путіна;
• оголошення мобілізації «вивело російське суспільство з коми», зростає песимізм і непевність у майбутньому;
• наразі немає сценаріїв зміни влади, вся влада сконцентрована в руках путіна, еліти розʼєднані і знесилені санкціями;
• хоча росіяни й бояться третьої світової, ядерний шантаж путіна сприймається як переконання в тому, що росія є сильною державою, і має на меті змусити маси пишатися.