Що у світі писали про війну в Україні 30 серпня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Про небезпеку сучасного російського лібералізму в есеї на Foreign Policy пише Емілі Кауч, британська письменниця та експертка з політики й культури. Кауч зосередилася на розповіді про свій досвід у Вищій школі економіки (ВШЕ) — одному із найпрестижніших університетів рф, який позиціонується як «острівець політичного лібералізму» в авторитарній країні. Однак погляди, які просувають викладачі цього вишу, хоча подеколи й критикують дії влади, загалом підтримують імперські апетити кремля. Особливо це стало помітно з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, коли ректор ВШЕ підписав відкритого листа на підтримку нападу росії, а студентів застерегли від участі в антивоєнних протестах. На думку Кауч, цей приклад свідчить про обмеження російського лібералізму. Зокрема, присутність у ВШЕ одного з облич російської пропаганди дмитра суслова свідчить про незручну спорідненість між російським лібералізмом та кремлівським імперіалізмом. Російський лібералізм, пише авторка, не відрізняється від лібералізму в інших метрополіях: там лібералізація розглядається як спосіб збереження імперії і базується на націоналізмі й відчутті власної зверхності щодо інших націй та культур. Щоб вийти з цього кола та стати демократичною силою, вважає Кауч, російські ліберали мають врешті-решт усвідомити свої історичні упередження та навчитися осмислено взаємодіяти з антиколоніальними рухами як у росії, так і за її межами.

Як можна змусити путіна вивести війська з Запорізької АЕС, пише колишній верховний головнокомандувач Обʼєднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс у колонці на Bloomberg. Ставрідіс служив на авіаносці з ядерним реактором і багато знає про переваги та небезпеки атомної енергії, що змушує його нервувати через ядерний шантаж путіна в Енергодарі. На думку автора, росіяни утримують Запорізьку АЕС із трьох причин. По-перше, цю територію можна використати як укриття для подальших наступальних операцій. По-друге, вони намагаються залякати європейців ядерною катастрофою. А по-третє, путін хоче мати можливість забрати 20% електроенергії з енергомережі України. Ставрідіс вбачає три основні варіанти розвитку подій, які можуть спричинити викид радіації на станції: помилка самих працівників АЕС, які постійно працюють під тиском, виведення з ладу системи охолодження реакторів через бойові дії, а також пошкодження контейнерів із відпрацьованим ураном. Що ж робити, щоб уникнути катастрофи? Автор вважає, що перший крок уже здійснено — це інспекція МАГАТЕ на станції, яка прибуде на місце цього тижня. Далі треба домогтися демілітаризації станції та прилеглої до неї території, наприклад, за допомогою запровадження закритого неба над її територією та посилення санкцій проти росії. Якщо вдалося досягти угоди про вивільнення українського зерна, то може вийти й домовитися про Запорізьку АЕС, вважає Ставрідіс, адже уникнення ядерної катастрофи наразі є пріоритетом.

Лорен Кан, дослідниця Ради іноземних взаємин пише в есеї на Foreign Affairs про те, як Україна використовує новітні технології у війні проти росії. Коли почалося повномасштабне вторгнення, головним питанням було «як швидко впаде Київ», однак після пів року війни все змінилося, і тепер світ спостерігає за тим, чи зможе український народ повернути окуповані землі. Такий неймовірний успіх став можливим завдяки кільком причинам, одна з яких — технічна підкованість українських Збройних сил. Серед свідчень умілого використання технологій Кан наводить застосування цивільних дронів, використання даних комерційних супутників, створення програмного забезпечення, здатного наводити артилерію із використанням штучного інтелекту тощо. Фішка не в складності цих технологій, пише авторка, а навпаки — в тому, що українці навчилися використовувати доступні та прості в застосуванні інструменти. Іншою особливістю використання технологій у війні стало залучення громадян і цивільних установ до збору й обробки інформації. Зрештою, досвід України став ключовим для розвитку підходів ведення війни, адже країна продемонструвала видимий успіх використання технологій, які раніше вважалися хіба що нішевими, пише видання. Україна стала таким собі полігоном різних типів озброєння й тактик та докорінно змінила підхід до підготовки та ведення бойових дій.