Що у світі писали про війну в Україні 28 серпня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Про те, як викривлене бачення минулого призводить до катастрофи, пишуть Фіона Хіл, колишня старша директорка відділу Європи та росії Нацради безпеки США, та Анджела Стент, дослідниця та авторка книжки «Світ путіна: росія проти Заходу й разом з іншими» в есеї про світогляд путіна на Foreign Affairs. Авторки переконані, що саме становлення рф як основної сили Євразії є метою кремля, а «загроза з боку НАТО» ― лише привід для чергового вторгнення. Лідер росії схиблений на імперському минулому, пишуть Хіл та Стент, він не лише надихається Петром Першим та Катериною Великою, але й буквально привласнює українську історію ― наприклад, звівши монумент Володимиру Великому. Також путін вважає, що його місія ― виправити «помилку 1922 року», коли при утворенні СРСР Українська Радянська Республіка отримала автономію. Вторгнення в Україну путін вважає логічним продовженням «Великої вітчизняної війни», а метою його бачить «звільнення від нацистів», які відмовляються визнати, що насправді вони є росіянами. Віра в цю альтернативну історію затьмарює усвідомлення довгострокових наслідків війни для росії, вважають авторки, і ця ж віра означає, що єдиним прийнятним результатом війни для нього є капітуляція України. За джерелами серед колишніх топових дипломатів США, у квітні йшли перемовини про повернення до статусу 23 лютого, коли рф контролювала Крим і частину Донбасу, але в липні сергій лавров сказав, що цей варіант більше не розглядається. Хіл та Стент пишуть про вплив на розвиток подій внутрішньої та зовнішньої політики, зокрема про небезпеку розширення звʼязків рф із країнами, що розвиваються. Щоб не допустити посилення росії, умовний Захід має подвоїти зусилля для спротиву, протидіяти дезінформації кремля, а також витримати ядерні погрози й енергетичний шантаж.

Журнал Vice написав про пропагандистську кампанію США, яка тривала пʼять років і просувала прозахідні наративи. Штучний інтелект створював облікові записи в Instagram, Facebook та Twitter, вони поширювали фейкові новини, онлайн-петиції та різні гештеги, критикуючи росію, Китай, Іран та інші авторитарні країни. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну облікові записи почали критикувати росію за вбивство цивільних та імперські амбіції. Фейкові користувачі часто використовували реальні новини з джерел на кшталт Meduza чи «Русской службы BBС», в які вносили невеликі зміни або використовували неякісний переклад. Цікаво, що методи кампанії були схожими на методи, які рф використовувала у США під час виборчих перегонів 2016 року.

Член редакційної колегії The New York Times Серж Шмеман пише про небезпеку ядерної катастрофи на Запорізькій АЕС. Шмеман вважає, що міжнародний тиск на рф і спільний травматичний досвід України та росії в Чорнобилі можуть не допустити ескалації в Енергодарі. Оскільки демілітаризувати зону навколо АЕС не виходить, наразі основна мета міжнародної спільноти ― домогтися допущення на станцію місії експертів МАГАТЕ. І Україна, і росія звинувачують одна одну в створенні небезпечної ситуації та обстрілах станції. Росія навіть нахабно скликала Раду Безпеки ООН, щоб звинуватити в цьому Україну. Шмеман пише, що хоча визначити, хто стріляє, неможливо, однак це рф вторглася в Україну, і якщо росіяни заберуться ― небезпеку буде усунуто. Більше того, саме росія відмовляється створити демілітаризовану зону навколо АЕС. Утім, автор переконаний, що оскільки аварія на станції загрожуватиме росіянам не менше, ніж українцям, то перемовини є реальним шансом для того, щоб домогтися безпечної роботи станції.