Що у світі писали про війну в Україні 11 серпня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

The New York Times оглядає різні прогнози щодо тривалості російсько-української війни. Найшвидший шлях до кінця війни лежить через мирне врегулювання, пише видання, однак наразі жодна з двох сторін у цьому не зацікавлена. Україна хоче отримати вигідніші позиції на полі бою, а рф, здається, не змінила своїх цілей в Україні. Якщо контрнаступ Києва, підкріплений західними системами озброєння, буде успішним, путін може піти на поступки. За словами представника Міноборони США, щоб вийти за межі Донбасу, путіну доведеться оголосити масову мобілізацію ― крок, якого він досі уникав. З іншого боку, невдалий контрнаступ стане для України критичним: вона втратить і переваги в бою, і дипломатичні важелі. Третій сценарій ― Україна досягає успіхів і претендує на повернення територій, які кремль оголошує частиною росії. Тоді путін може використати ядерну чи хімічну зброю. Що стосується наступних кроків Заходу, то видання цитує Дмитра Кулебу, який наполягає на посиленні допомоги Україні як «запоруці довгострокової безпеки Європи», і низку західних авторів, які вважають, що допомога має бути зумовлена дипломатичними вимогами та, врешті-решт, підштовхнути Україну до переговорів з рф.

Раджан Менон і Деніел ДеПетріс, експерти в галузі оборони та безпеки, в есеї на Politico пишуть про невисоку ймовірність мирних перемовин між росією та Україною в осяжній перспективі. Ця війна не схожа на інші нещодавні війни, які тривали в середньому близько трьох місяців ― і хоча здається, що обидві сторони страждають від втрат і радо скористалися б перемир’ям, насправді це не так. Послідовники дипломатичного врегулювання наполягають, що Україні треба ініціювати переговорний процес якнайшвидше ― однак, на думку Менона і ДеПетріса, зрозуміло, чому сторони не готові до перемовин. Адже путін досі вірить у свою перемогу, сподівається на ослаблення західної підтримки України та вважає, що росія добре впорається із санкціями. З іншого боку, президент Зеленський вірить, що час ― на боці України, і варто сподіватися, що військова допомога США триватиме й надалі. Також українці більш вмотивовані та, згідно з опитуваннями, не готові поступатися територіями заради миру. Затяжна війна посилить політичну, гуманітарну та економічну кризу у світі ― проте цього замало, щоб підштовхнути сторони до переговорів. Отже, підсумовують автори, наразі продовження війни є кращим варіантом для обох сторін.

Про можливості посилити санкційний тиск на рф пишуть професор практики менеджменту Джеффрі Зонненфельд і директор досліджень Єльського інституту лідерства Стівен Тіан в есеї на Foreign Policy. Автори звертають увагу на поширеність думки, ніби санкції проти рф є «контрпродуктивними» та «марними», і вирішили перевірити, чи це так. Команда з 42 дослідників із Єлю проаналізували 10 успішних кейсів, включно з падінням режимів Слободана Мілошевича, Августо Піночета, Ніколає Чаушеску та інших, коли санкції, впроваджені урядами спільно з приватним сектором, були використані проти авторитарних режимів. На основі аналізу автори дійшли трьох основних висновків. По-перше, санкції мають бути максимально повними ― хоча в разі повної ізоляції рф на допомогу їй може прийти Китай, поки що ознак такого кроку немає. За перші чотири місяці 2022 року китайський експорт в росію впав на понад 50%, пишуть автори. По-друге, урядові санкції мають бути підкріплені добровільними діями приватного сектору, як-от добровільним виходом із країни. І, по-третє, урядові санкції мають бути всеосяжними та стосуватися різних секторів і країн ― це краще за «хірургічне» перекриття стратегічних галузей економіки.