Що у світі писали про війну в Україні 18 липня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Олександр Віндман, ексдиректор із закордонних справ Ради національної безпеки США, та Домінік Круз Бустільос, науковий співробітник Інституту права, написали есей на Foreign Affairs про можливості післявоєнного демократичного відновлення України. Автори впевнені, що війна закінчиться поразкою росії, а суверенна та незалежна Україна постане як нова сильна європейська держава. Проте одразу після війни Україні знадобиться допомога у відбудові — передумові для міцної демократії та процвітаючої економіки. За попередніми оцінками, Україні знадобиться до одного трильйона доларів на відновлення — і ця допомога така ж важлива, як і поточна військова підтримка від союзників. Віндман і Бустільос вважають, що відбудову потрібно починати негайно, особливо в областях, які знаходяться далеко від лінії фронту — зокрема, у Київській та Чернігівській. Автори окреслюють покроковий план збору й направлення коштів для відновлення України, який би координували США та ЄС. Також вони пропонують механізми різностороннього фандрейзингу та інструменти прийняття рішень, які уможливлять швидке та плавне відродження України як «справжньої демократії XXI століття, з сучасними містами та інфраструктурою». Автори визнають вкорінену в Україні проблему корупції, яка може зашкодити процесу оновлення. Водночас вони вважають, що політичне середовище в Україні після 24 лютого є найбільш сприятливим для реформ, у тому числі щодо запобігання та протидії корупції.

Кореспондентка The Atlantic Ясмін Серхан поговорила з колишнім генеральним секретарем НАТО з 2009 по 2014 рік Андерсом Фог Расмуссеном про реакцію путіна на розширення альянсу, загарбницькі плани рф та прогнози щодо російсько-української війни. Ось головні тези Расмуссена.

• Оскільки путін обіцяв відповісти у разі, якщо НАТО наблизиться до росії, його останні слова про те, що його не хвилює вступ Фінляндії та Швеції до альянсу — сміховинні. Він говорить це тому, що мусить прийняти неминуче.
• Якщо путін досягне успіху в Україні, він не зупиниться. Його наступними цілями будуть Молдова, Грузія і, врешті, країни Балтії. Оскільки Фінляндія та Швеція приєднуються до НАТО, оборона трьох країн Балтії тепер буде набагато легшою та ефективнішою.
• Расмуссен приїхав до Києва у відповідь на прохання президента Зеленського очолити міжнародну групу, яка готує рекомендації щодо майбутніх гарантій безпеки, незалежності та територіальної цілісності України.
• Згідно з цим планом, який буде фіналізовано у вересні, Україна має отримати право на військову силу без обмежень ― зокрема, тих, які диктує росія. Власна військова сила ― найкраща гарантія безпеки для України.
• НАТО надіслало путіну неправильний сигнал у 2008 році, після його вторгнення в Грузію, а також у 2014 році — після вторгнення в Україну. Макрон намагається повторити ту ж помилку, наполегливо пропонуючи «зберегти путіну обличчя».
• Расмуссен пропонує розглядати економічні напади за аналогічним принципом, що й військову агресію: «напад на одного є нападом на всіх». Його довгострокове бачення полягає у створенні спільного ринку демократичних країн.
• Затяжна війна в Україні піде на користь меті путіна, оскільки не дозволить Києву розпочати відбудову та створить перешкоди на шляху України до НАТО. Мета союзників має полягати в тому, щоб якнайшвидше покінчити з цим, доставляючи всю необхідну українцям зброю без обмежень.

Про довгострокові наслідки економічних санкцій для росії пише Associated Press. Наразі здається, що країни ЄС борються з енергетичною кризою та рекордною інфляцією, тоді як кремль отримує прибутки через спричинене війною подорожчання енергоносіїв. Проте у перспективі рф заплатить за війну високу ціну. AP описує, як санкції впливають на країни ЄС ― від збільшення вартості життя до поставленого під загрозу економічного зростання. З іншого боку, у росії обмінний курс рубля та зниження інфляції представляють оманливо світлу картину. Однак обмінний курс сфальсифіковано федеральними регуляціями, які перешкоджають вивезенню грошей з країни та змушують експортерів обмінювати іноземні доходи на рублі. Рівень інфляції, за словами Яніса Клюге, експерта з російської економіки Німецького інституту міжнародних справ і питань безпеки, «частково втратив сенс», оскільки він не враховує зникнення західних товарів і може насправді означати і зниження попиту. Клюге вважає, що навіть якщо москва створить додаткові державні робочі місця, щоб запобігти масовому безробіттю після відтоку іноземних роботодавців, економіка рф все одно буде менш продуктивною, а середні реальні доходи — суттєво нижчими, ніж до війни.

Незадовго до великого міжнародного авіашоу в Англії, яке збере сотні фахівців сфери оборони, Financial Times пише про нові можливості для вдосконалення оборонної стратегії ЄС на основі співпраці та збільшення фінансування. Після років скорочення витрат на оборону європейські країни хочуть інвестувати більше у здатність протистояти росії, яка стає дедалі агресивнішою. Більше того, повномасштабна війна в Європі є надзвичайним стимулом для глибшої співпраці у військових програмах і оптимізації виробництва зброї. Тим не менш, існують потенційні виклики, з якими зіткнуться країни ЄС на шляху до оборонної модернізації. По-перше, €200 мільйонів із загального збільшення європейського бюджету будуть спрямовані передовсім на підвищення зарплат Збройних сил і поповнення запасів озброєння, яке зараз надається Україні. По-друге, нагальна потреба в зброї змусить країни ЄС купувати її за кордоном, створюючи таким чином перешкоди для автономності європейської системи безпеки. Додатковим викликом для єдиного європейського підходу до оборони та безпеки є те, що уряди звикли розглядати ці питання як суверенні справи, а не як спільні зусилля ЄС. У 2020 році лише 11% оборонного бюджету ЄС було витрачено на спільні проєкти. Таким чином, за словами анонімного високопосадовця ЄС, [російсько-українська війна надає] «величезну можливість використати це велике збільшення витрат на оборону для перегляду оборонних можливостей ЄС — і вперше зробити це спільно, коли країни припинять безглуздо та неефективно ігнорувати переваги спільних закупівель».