Що у світі писали про війну в Україні 13 липня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Енн Епплбаум написала колонку на The Atlantic про те, як російські звірства в Україні можна класифікувати та досліджувати з точки зору Заходу. Поки на сході України точаться бойові дії за територію, росія продовжує атакувати інші частини країни. Авторка посилається на визначення тероризму з Кримінального кодексу США ― «кампанія залякування із застосуванням насильства», і стверджує, що дії рф в Україні є саме тероризмом. Епплбаум відвідала Сергіївку ― невелике містечко на південному заході України, яке 1 липня російські літаки обстріляли неточними ракетами. У місті немає стратегічних об’єктів, а найближчий військовий об’єкт розташований за 5 кілометрів від нього. Сергіївка, Кременчук, Харків і багато інших міст України зазнали нападів, які не мають нічого спільного з традиційними цілями війни. Епплбаум пише, що ця бомбардувальна кампанія має кілька ключових завдань: переконати людей виїхати та стати потенційною політичною проблемою для сусідніх країн-союзників, економічно послабити Україну й не дати людям повернутися. Російські бомби також націлені на всю систему міжнародного права, що регулює права людини й визначає відповідальність за воєнні злочини та тероризм, демонструючи цим зневагу рф до міжнародних інституцій. Авторка йде далі, пишучи, що російські сили також атакують цінності, які стоять за цими інституціями ― співчуття, важливість людського життя, людяність тощо. Тому вкрай важливо офіційно визнати росію терористичною державою, попри всі серйозні правові, економічні та геополітичні наслідки такого рішення.

Оглядачка The Wall Street Journal Джилліан Кей Мелхіор пише про поточний баланс озброєння на українському фронті. Мелхіор поспілкувалася з Мейсоном Кларком, старшим аналітиком Інституту вивчення війни, який каже, що через зміни в російській тактиці на цьому етапі вирішальним фактором стала артилерія. Адже рф засвоїла уроки з першого етапу війни й тепер ховає своїх людей за смертоносною артилерією. За оцінками експертів, росія має щонайменше вдесятеро більше артилерійських і ракетних систем, ніж Україна, і вони здатні атакувати будь-які цілі в Україні. З іншого боку, Україна обмежена в дальності ракетних ударів через умови, які висувають її західні союзники. Підтримка надходить, але повільно і не в тому обсязі, що потребує Україна. Іншою проблемою є боєприпаси: джерело Мельхіор у Сенаті США повідомило їй, що перші чотири установки HIMARS, передані Україні, мали менше ніж 20 ракет на кожну установку, що обмежує кількість цілей, які вона може вразити. Захід занадто повільний, і кожен день дисбалансу в артилерії має дуже високу ціну, підсумовується у статті.

The Washington Post пише про миколу патрушева ― «людину з доступом до вуха путіна», яка може захотіти зайняти його місце. Патрушев є одним із найближчих радників російського президента й обіймає посаду секретаря ради безпеки, еквівалентну раднику з нацбезпеки у США. Хоча патрушев був за лаштунками в ролі «маклера влади» вже понад два десятиліття, із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну він став набагато помітнішим. Поки чутки про проблеми зі здоров’ям путіна ширяться, а він уникає поїздок і публічних виступів, патрушев «роз’їжджає колишнім Радянським Союзом» і набуває дедалі більшого впливу. Його довгі інтерв’ю та часті поїздки демонструють, що саме він має право інтерпретувати та пояснювати думки путіна, на відміну від, скажімо, міністра закордонних справ лаврова. За словами анонімного джерела, близького і до путіна, і до патрушева, останній — «силовик, що п’є і розуміє світ так, ніби Радянський Союз досі існує». За словами джерела, можливо навіть, що патрушев прагне не тільки забезпечити путіну владу, але й контролювати його.