Що у світі писали про війну в Україні 6 червня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

«Історія засмічена народами, які ініціювали війни, очікуючи на швидку і безболісну перемогу, лише для того, щоб загрузнути в конфлікті значно складнішому й далеко менш успішному, ніж гадалося. Згадайте про Наполеона в Іспанії та росії, Німеччину в Першій та Другій світових війнах, Північну Корею в Корейській війні, Ірак в Ірако-Іранській, США в Афганістані та Іраку. Щойно первинний спазм оптимізму згасає, ці конфлікти перетворюються на війни на виснаження, у яких перемагає та сторона, яка здатна витримати й завдати найбільшої шкоди». Так починається нова колонка Макса Бута в The Washington Post під назвою «Не час вагатися в Україні». Російська «військова операція», за його словами, рухається в цьому ключі воєн ― невдалих для тих, хто їх почав. Утім, путін поки що так не думає, хоч і втратив на війні вже понад тисячу танків. Він розраховує, що Захід втомиться від цієї війни. І, звісно, деякі заяви європейців на кшталт Емманюеля Макрона чи таких американців, як Генрі Кіссінджер, дають путіну підстави для оптимізму. Однак їхня позиція, по суті, означає винагородити російського диктатора за розпалювання цієї несправедливої війни, пише Бут. Тим часом, хай теперішня ситуація в Україні не виглядає так добре для української армії, як місяць тому, вона точно краща, ніж три місяці тому. Також українці поступово відвойовують села на півдні та навіть зайшли в Сєвєродонецьк, який уже вважався втраченим. Це означає, що Заходу не треба опускати руки, навпаки ― зараз найкращий час інтенсивно допомагати Києву. Колишній держсекретар США Колін Павелл сформулював доктрину участі США в конфліктах за кордоном: Штати вступають лише тоді, коли мають більш ніж достатньо зброї та інших ресурсів для переконливої перемоги. Так і зараз, пише Бут, США мають надати Україні не мінімальний набір для ведення війни, а більш ніж достатньо для того, щоб вийти на свої кордони до 24 лютого.

Що станеться, коли Україна переможе? Про це розмірковують автори впливового дипломатичного щомісячника Foreign Affairs. Спершу запрошуючи розібратись у термінах ― що саме для України буде перемогою, автори статті Ліана Фікс та Майкл Кіммедж пропонують два варіанти: маленька перемога і велика перемога. Маленька ― це відвоювання всіх українських територій, захоплених росією після 23 лютого. Досягти цього буде не просто, однак реально, зважаючи на те, як вичерпуються запаси зброї та людей у путіна. Це, втім, точно спричинить реваншистські настрої в росії та рано чи пізно призведе до нової війни, переконані автори статті. Нищівної поразки цим настроям може завдати Україна, відвоювавши територій ОРДЛО та Криму ― і це те, що Фікс та Кіммедж називають великою перемогою. Її не назвати нереальною, однак щоб Збройні сили України насправді вийшли до офіційних українських кордонів, має зійтись дуже багато зірок. Наступати завжди складніше, ніж оборонятися, а території, захоплені росією у 2014―2022 роках, чималі та добре фортифіковані. Потрібні одна за одною значні перемоги українських сил ― і це на тлі постійного терору з боку путіна, який погрожуватиме світу застосувати ядерну зброю. Так чи інакше, після малої чи великої перемоги Україна потребуватиме багато зброї для своєї безпеки. Тож і Київ, і Вашингтон, і Лондон та інші українські союзники мають запастись у цій справі терпінням і не сподіватись отримати все й одразу, підсумовує видання.

Світ має показати путіну глухий кут у його українській авантюрі, а не давати можливість «зберегти обличчя», пише керівник аналітичного центру Atlantic Council Фредерік Кемпе у його ж виданні. Компроміс зараз залишить за москвою 20% української території та продовження жахіть, які через путінські війська переживають українці. Так, визнає Кемпе, від війни легко втомитися, однак варто завжди памʼятати про страждання ― адже вони не припиняються. І з огляду на це дивними для керівника Atlantic Council звучать заяви Джо Байдена, що США нададуть Україні зброю лише за умови, що вона не буде бити по цілях на російській території. «Просто уявіть: коли хтось убиває членів вашої сім’ї, стріляючи через паркан із сусідського майданчика, яка користь від зброї, що може поцілити лише по вашій ділянці? Якщо ви не знешкодите того, хто стріляє, убивства триватимуть. І ця слабкість позиції дає путіну таку впевненість, що він може виграти війну через виснаження супротивника й світу», ― пише Кемпе. Він також наполягає на активнішому постачанні Україні зброї ― принаймні для того, щоб швидко відвоювати Херсон, тим самим значно ускладнивши для росіян наступ на Миколаїв і Одесу.